В умовах посилення зустрічних вітрів торговельна політика ЄС повинна менше покладатися на “невидиму руку”, а більше – на руку дружби.
Протягом останніх п’яти років торговельна політика Європейського Союзу перебуває під серйозним тиском. Торговельні суперечки зі Сполученими Штатами, переговори про вихід Великої Британії з блоку, пандемія Covid-19, війна в Україні та зростання геополітичної напруженості поставили Європейську комісію перед величезними викликами.
Міжнародні торговельні відносини серйозно постраждали від численних криз, що поставило питання про форму глобалізації та породило нові ідеї, такі як “автономія” та “переміщення”. Держава відіграє дедалі важливішу роль, і багато країн знову проводять промислову політику. Торговельна політика використовується як геополітичний інструмент для захисту національних інтересів.
Орієнтація збережена
Стратегія Єврокомісії на 2021 рік щодо “відкритої, стійкої та рішучої торговельної політики” визначила курс на найближчі роки. Вона продовжує розглядати ліберальну та засновану на правилах торговельну систему як найкраще рішення для поточних викликів. Як і в минулому – після фінансової кризи та дебатів навколо Трансатлантичного торговельного та інвестиційного партнерства і Всеохоплюючої економічної та торговельної угоди з Канадою – відкритість і “вільна торгівля” залишаються домінуючою базовою орієнтацією, з невеликими доповненнями та коригуваннями.
Нова стратегія, тим не менш, запровадила три зміни. По-перше, торгівля повинна сприяти реалізації Європейського зеленого курсу та цифрової стратегії. По-друге, торговельні правила повинні сприяти більш стійкій і справедливій торгівлі. І, по-третє, ЄС хотів діяти більш “напористо”, проактивно представляючи інтереси ЄС.
Те, що звучить як геополітична орієнтація ЄС, насправді є радше геополітичним забарвленням торговельної політики. “Асертивність” стосується насамперед відстоювання інтересів та утвердження прав у багатосторонній системі Світової організації торгівлі та у двосторонніх угодах з державами-однодумцями.
Стратегія ЄС також містить пропозиції щодо модернізації СОТ. Успішне реформування та пожвавлення системи врегулювання суперечок посилить ЄС і дещо компенсує повільну втрату значущості союзу, особливо у відносинах з Китаєм та США. ЄС також намагається зробити ланцюги доданої вартості більш стійкими, зокрема, шляхом розбудови торговельних мереж з надійними сусідніми країнами та країнами Африки. І останнє, але не менш важливе, – це “ефект Брюсселя”, зокрема, щодо поширення європейських стандартів сталого розвитку.
Протверезлива картина
Наприкінці цього п’ятирічного законодавчого періоду картина протвережує. Реформа СОТ залишається недосяжною, що ще раз підкреслила безрезультатна конференція СОТ минулого місяця. США, які вважалися безпечним партнером для більш вільної торгівлі за адміністрації Джо Байдена, залишаються обмежувачами у своїй торговельній політиці щодо Китаю і втратили інтерес до СОТ.
Дія американських тарифів на сталь та алюміній з ЄС була частково призупинена, але остаточне рішення ще не знайдено. Єдиною трансатлантичною ініціативою стала Спільна рада з питань торгівлі та технологій.
Розширення двосторонніх угод про вільну торгівлю з ЄС тим часом призупинилося: нову угоду було укладено лише з Новою Зеландією. Угоду з Чилі було поновлено, тоді як Кенії довелося погодитися на угоду про збереження торговельних преференцій. Переговори з Австралією провалилися, переговори з Індією та Індонезією також виявилися складними. Угода МЕРКОСУР з деякими латиноамериканськими державами залишається невирішеною, а переговори та саміти з Африканським Союзом та африканськими країнами окремо не принесли жодного значного прогресу.
ЄС набрав бали у сфері сталого розвитку завдяки одностороннім заходам, таким як правила для ланцюгів постачання без вирубки лісів та (ще не завершена) директива про належну перевірку корпоративної стійкості, а також законодавство щодо механізму прикордонного вуглецевого коригування (CBAM) та пропозиція щодо нової глави про сталий розвиток в угодах про вільну торгівлю. Ці заходи спрямовані на використання “брюссельського ефекту” та поширення стандартів ЄС як форми геополітики.
Незважаючи на свої позитивні наміри та потенціал, ці правила викликали обурення серед третіх країн, особливо на глобальному півдні, де вони сприймаються не лише як односторонні, але й як протекціоністські. Доцільно було б знайти більш спільне рішення за більшого залучення цих країн.
Інклюзивний підхід
З огляду на очікуваний зсув вправо на виборах до Європейського парламенту, ЄС цілком може відійти від торговельного порядку, заснованого на правилах. Тоді активне геополітичне використання торговельної політики з новими інструментами та промислової політики буде цілком можливим. Однак це вимагатиме від ЄС чітких геополітичних цілей. Витрати і вигоди є невизначеними.
Досі Комісія ухилялася від заходів, які могли б мати негативні наслідки для окремих країн-членів. Санкції проти Росії є винятком – у цьому випадку вони мають чітку геополітичну мету.
Альтернативний підхід полягає в укладанні угод про співпрацю з торговельними партнерами, які не лише сприятимуть торгівлі та інвестиціям завдяки чітким і виконуваним правилам, але й уможливлять створення більш демократичних, стійких і справедливих глобальних виробничих і торговельних систем, особливо між ЄС і країнами глобального Півдня. Хоча в нинішньому політичному кліматі ЄС це видається складним завданням, ризик продовження політики “business as usual” полягає в тому, що союз все частіше сприйматиметься як неоколоніальний фрірайдер на глобальному півдні, який прагне отримати доступ до сировинних та експортних ринків, прикриваючись демократією та “західними цінностями”. Це також матиме негативний вплив на Зелену угоду ЄС та політику цифрової трансформації.
І навпаки, пропозиції ЄС щодо суттєвої інтеграції в очолювані ЄС ланцюги доданої вартості та більш проактивної передачі технологій на вигідних умовах можуть сприяти діалогу з глобальним Півднем. Коротше кажучи, на тлі більш конфронтаційних міжнародних відносин, торговельна політика ЄС повинна сприяти співпраці та інклюзивному підходу в найближчі роки.
Це частина нашої серії статей про прогресивний “маніфест” для виборів до Європейського парламенту
Автор: Бернхард Трьостер – науковий співробітник Австрійського фонду досліджень розвитку (ÖFSE) у Відні.
Джерело: Social Europe, ЄС
