Нарендра Моді прагне повернутися до влади, пише Джаяті Гош, на тлі безпрецедентної нерівності.
У той час як Індія готується до потенційно доленосних загальних виборів, що відбудуться найближчими тижнями, в країні та за її межами поширюється думка, що їхній результат заздалегідь відомий: прем’єр-міністр Нарендра Моді та його партія “Бхаратія Джаната”, найімовірніше, виграють третій термін на посаді президента. Це дивно, адже багато показників, які мали б турбувати виборців, такі як економічні умови та корупція, в реальному житті більшості індійців – а отже, ймовірно, і для чинного уряду – не є такими вже й хорошими.
Заголовки новин створюють враження, що економіка процвітає і є яскравою плямою у світі, в якому зростання в багатьох інших країнах ледь помітне або перебуває в стані стагнації. Але це дуже часткова картина. Економічна траєкторія Індії була досить нерівномірною протягом кількох десятиліть, але за останнє десятиліття нерівність різко зросла. Відновлення після пандемії було особливо К-подібним: приблизно 10 відсотків населення – все ще близько 140 мільйонів людей – живуть дуже добре (висхідна лінія), але переважна більшість живе гірше і часто перебуває в значно гірших матеріальних умовах (низхідна лінія).
«Мільярдер Радж»
Про масштаби нерівності в Індії свідчать нещодавні дослідження Світової лабораторії нерівності (World Inequality Lab), яка об’єднує національні рахунки доходів, агрегати багатства, податкові таблиці, списки багатіїв та опитування щодо доходів, споживання і багатства в єдину систему для отримання довгострокових даних про нерівність у доходах і багатстві. (Офіційні дані, як правило, не відображають належним чином доходи та активи дуже багатих). Шокуючий висновок полягає в тому, що Індія за часів “раджа-мільярдера” є більш нерівною, ніж за часів колоніального британського раджа.
Зростання частки 1% населення було особливо помітним під час правління урядів Моді з 2014 року. У 2022-23 роках частки доходу і багатства, що припадали на верхній процентиль населення (22,6% і 40,1% відповідно), досягли історично найвищих рівнів – вищих, ніж у кричуще нерівних Південній Африці, Бразилії та Сполучених Штатах.
Така нерівність є як наслідком, так і причиною моделі економічного зростання за часів Моді. Наслідком, тому що багато політичних рішень центрального уряду були розроблені на користь великих корпорацій (і, зокрема, деяких наближених до них капіталістів), навіть якщо вони негативно впливають на зайнятість і рівень життя більшості населення.
Наприклад, раптова демонетизація банкнот великого номіналу в листопаді 2016 року без жодного попередження мала жахливі наслідки в країні, де близько 90 відсотків транзакцій здійснювалися за готівку, а близько 85 відсотків працівників були зайняті в неформальній діяльності, яка покладалася на неї, але нічого не зробила для досягнення заявлених цілей щодо зниження рівня корупції та “чорних грошей”. Поспішне запровадження погано продуманого податку на товари та послуги в липні 2017 року стало ще одним ударом по неформальній діяльності, дозволивши великим підприємствам захопити частку ринку у менших неформальних операцій, які не змогли впоратися з новою системою.
Надмірно жорсткі карантинні обмеження під час пандемії знову були запроваджені без достатнього часу на підготовку та майже без соціального захисту чи компенсації за втрату засобів до існування. Це спричинило економічну катастрофу для сотень мільйонів працівників, багато з яких були змушені долати сотні кілометрів до своїх домівок у дуже несприятливих умовах. Тим часом, неефективне управління системою охорони здоров’я спричинило кілька нових хвиль інфекції, що призвело до жахливого видовища сотень тіл, що пливли вниз по Гангу, оскільки нещасні сім’ї були не в змозі навіть кремувати своїх померлих. Школи та інші основні державні установи залишалися закритими більше року, а освітня система досі не повністю відновилася після цього безладу.
Гнітючі показники
Ці шоки природно вплинули на зайнятість та економічну активність. Не те, щоб це було легко помітити: Адміністрація Моді активно втручалася в те, що раніше було однією з найкращих статистичних систем у світі, що розвивається, для просування власного політичного наративу – і поки що ця вправа зі зв’язків з громадськістю видається досить успішною. Дійсно, дослідники Світової лабораторії нерівності фіксують, що якість індійських економічних даних помітно знизилася, а останнім часом навіть погіршилася.
Незважаючи на це, офіційні дослідження зайнятості вказують на масштаби проблеми. Нещодавно опублікований Звіт про зайнятість в Індії за 2024 рік, підготовлений Інститутом людського розвитку та Міжнародною організацією праці, викликає гнітюче враження.
За останні роки кількість оплачуваної праці майже не зросла; це стосується навіть неформальної зайнятості, тоді як офіційна зайнятість перебуває у стані стагнації. Збільшення участі жінок у робочій силі до відносно низького 21% відбулося в основному завдяки тому, що більше жінок – понад третина працюючих – працювали неоплачувано на сімейних підприємствах. Таким чином, частка жінок у віці старше 15 років, які отримують оплату за свою роботу, становить лише 13 відсотків!
Разом із зайнятістю, реальна заробітна плата стагнувала або навіть знижувалася. Реальна заробітна плата чоловіків-штатних працівників як у містах, так і в сільській місцевості знижувалася протягом десятиліття до 2022 року. Тим часом різниця в оплаті праці також різко зросла: у 2022 році жінки, які працювали на непостійній основі в містах і селах, отримували лише п’яту частину середньої заробітної плати, яку отримували чоловіки, що працювали на постійній основі в міських районах.
Падіння інвестицій
Це допомагає зрозуміти інші макроекономічні показники, які можуть здатися загадковими. Рівень інвестицій, який зростав і залишався вищим за 35% валового внутрішнього продукту у 2005-10 роках, згодом знизився і зупинився на позначці 32%. Приватні інвестиції не відреагували на такі стимули, як значне зниження ставки податку на прибуток підприємств у 2019 році, що призвело до скорочення державних доходів на понад 2 відсотки ВВП.
Ймовірно, це пов’язано з тим, що масовий споживчий попит не зростає – що не дивно, коли реальні зарплати перебувають у стагнації. Дійсно, продажі деяких товарів, орієнтованих на масовий ринок, таких як двоколісні транспортні засоби, є нижчими, ніж вони були до демонетизації 2016 року, навіть попри те, що продажі розкішних автомобілів стрімко зростають.
Цілком можливо, що Моді та його партія зможуть домогтися успіху в переобранні, використовуючи нинішню стратегію релігійної поляризації, контролю над основними ЗМІ, маніпулювання кастовою лояльністю та відкритих репресій або кооптації опозиційних партій шляхом зловживання різними державними установами. Незважаючи на це, не слід ігнорувати економічну реальність Індії, що лежить в основі цього процесу.
Автор: Джаяті Гош – професор економіки в Університеті штату Массачусетс в Амхерсті. Вона є співголовою Незалежної комісії з реформування міжнародного корпоративного оподаткування та членом Консультативної ради високого рівня з питань ефективної багатосторонності при Генеральному секретаріаті ООН і Ради з економіки охорони здоров’я для всіх Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Джерело: Social Europe, ЄС
