Форт-Ірвін, штат Каліфорнія – Схожий на іграшковий гелікоптер, маленький чорний дрон піднявся над групою глинобитних будинків у тихому пустельному селі, видаючи слабке дзижчання.
Дрон, Ghost-X компанії Anduril Industries, зробив паузу, а потім піднявся вище і зник у хмарах. За ним з’явився ще один.
Здавалося б, маленькі і нешкідливі, дрони слугували очима піхотної роти, що ховалася за навколишніми горами і готувалася відвоювати село, яке утримував ворог.
І ці дрони були не самі.
Одномоментно на місце події увірвалося величезна група бойових дронів повітряного та наземного базування. У небі пронісся “октокоптер” з прикріпленими високоточними боєприпасами та іншими дронами, скинувши три 60-мм мінометні міни на дах та інші маленькі, циліндричні “метальні боєприпаси” на землю.
Бойові роботи, озброєні кулеметами калібру 12,7 мм та кулеметами М240, обстрілювали ворожі позиції і прикривали війська, що маневрували в селі.
Тим часом з густої хмари диму вийшов чотирилапий робот-собака, давши солдатам, які вели спостереження здалеку, ще одну картинку поля бою.
Ця сцена стала кульмінацією зусиль армії США, спрямованих на те, щоб зрозуміти, як вона може використовувати людей і машини разом на полі бою. У березні керівники збройних сил прибули до форту Ірвін, штат Каліфорнія, де розташований Національний тренувальний центр, для участі у великих навчаннях під назвою “Проєкт конвергенція” (Project Convergence).
За словами високопосадовців, ця демонстрація дала змогу зазирнути в майбутнє армії. Генерал Джеймс Рейні, який очолює Командування армії майбутнього, очікує, що в майбутньому збройні сили будуть настільки інтегровані з машинами, що люди стикатимуться з набагато меншим ризиком на полі бою.
“Ми більше ніколи не будемо проливати кров задля першого контакту”, – часто повторює він, обіцяючи замість цього використовувати роботів.
Але керівництво визнає, що створити такі формування буде нелегко. Щоб людино-машинна інтеграція працювала, в її основі має лежати функціональна і зручна для користувача мережа, вона потребує захисту від кібератак, а системи повинні мати належний рівень автономії.
Військові також кажуть, що найскладнішим фактором буде не технологія, а відмова від застарілих процесів закупівель, які перешкоджають швидким закупівлям і сповільнюють постачання солдатам.
“Темпи розвитку загроз і технологій – еволюція відбувається набагато швидше, і немає жодного шансу, що ми досягнемо успіху, якщо продовжуватимемо купувати технології або навіть розвивати їх звичайними темпами”, – сказав на березневому заході Джозеф Велч, директор Центру C5ISR сухопутних військ США, під час свого виступу.
Прогрес
Навчання “Проєкт конвергенція” стали продовженням багатомісячних зусиль, спрямованих на інтеграцію людей і машин у військові формування. Це був шанс побачити, що працює, а що ні, коли армія готується до боротьби проти супротивника з передовими можливостями.
Служба наполягає на тому, що вона вже готова рухатись вперед з інтегрованими людино-машинними формуваннями.
Бюджетний запит на 2025 фінансовий рік вперше передбачає фінансування цих формувань, які також називаються H-MIF. Вона просить 33 мільйони доларів на перший крок, який забезпечить початкові можливості людино-машинної інтеграції для піхотних і бронетанкових підрозділів. Армія експериментувала з обома проектами під час “Конвергенції”.
Згідно з бюджетними документами, дрони в цих нових формуваннях мають “знизити ризики” і надати солдатам “додаткову інформацію для прийняття рішень”.
Управління швидких можливостей і критичних технологій армії США очолює роботу над Командуванням майбутнього. Офіс створює прототипи з використанням існуючих програм і корисного навантаження повітряних і наземних роботів, використовуючи при цьому спільну архітектуру, засоби зв’язку і мережеві можливості.
За словами представників армії, фінансування в рамках 25-го фінансового року забезпечить просування концепцій завдяки створенню прототипів, а також дасть змогу солдатам оцінити їх під час навчань і експериментів.
Під час навчань армія заповнила поле бою роботами, сенсорами і іншими машинами, призначеними для допомоги солдатам під час складних завдань. Експеримент включав повітряних і наземних роботів з модульним корисним навантаженням, прив’язні дрони, системи протидії безпілотникам, а також приманки випромінювачі, які імітують радіочастотний трафік, щоб збити ворога з пантелику.
Служба використовувала понад 240 одиниць техніки, включно з можливостями союзних збройних сил Великої Британії, Канади, Австралії, Франції і Японії.
Примус до прогресу
За словами Александра Міллера, який зараз працює головним офіцером з питань технологій при начальнику штабу армії генералісимуса Ренді Джорджа, рішення більше покладатися на роботів не є вільним вибором.
Джордж і Міллер спостерігали за експериментом у березні; Міллер мав при собі мобільний телефон з додатком, який демонстрував новий тактичний штурмовий комплект армії. Додаток накладає розташування солдатів і роботів, а також ворожих позицій в реальному часі.
Служба знає, що вона повинна це зробити, інакше “ми радикально відстанемо”, – сказав Міллер про інтеграцію людини і машини. “Є погані люди, які хочуть використовувати робототехніку, і якщо ми цього не зрозуміємо, ми будемо відставати, ми поставимо наших чоловіків і жінок під загрозу”.
Інтеграція роботів у формування також прискорюється, тому що “відбувся культурний зсув”, – сказав Міллер. “Вже 12-18 місяців як ми перестали ставитись до роботів як до доповнення до солдатів і почали запитувати: “Які нудні, брудні, небезпечні, руйнівні речі роботи можуть робити насправді, а не лише бути бойовою силою? Як ми можемо посилити їх, не знімаючи жодного стрільця або кількох стрільців з лінії, щоб керувати роботом?”
Під час березневого експерименту, наприклад, армія відправила наземного робота з мінно-вибуховим зарядом на лінію розгортання вздовж ворожих позицій. У боротьбі з російським вторгненням українські військові використовують їх для знешкодження ворожих мінних полів і окопів, але перевозять їх у машинах з екіпажем.
Під час експерименту робот вистрілив лінійним зарядом з невеликої пускової установки. Заряд не вибухнув, як планувалося.
Армійське керівництво заявило, що такі збої трапляються часто, і що така робота забезпечить солдатам набагато безпечніший спосіб розмінування мінних полів.
За словами Велша, розвиток комерційних технологій також сприяє створенню нових моделей інтеграції людини і машини. “Він надзвичайно прискорився в багатьох різних технічних галузях”, – сказав він.
Штучний інтелект стає розумнішим; датчики стають меншими, легшими і універсальнішими; рішень для зв’язку стає більше; а можливості повітряного, наземного і космічного базування стають простішими у використанні.
Перешкоди попереду
Армійські лідери визнають, що попереду ще багато роботи з інтеграції роботів і солдатів на полі бою. Сам експеримент проілюстрував, “наскільки це буде складно… коли ми дійсно поширюємо недорогі, дешевші рішення і навмисно захаращуємо навколишнє середовище”, – сказав Міллер.
Одного разу під час проекту “Конвергенція” армія сама себе заглушила, що призвело до падіння з неба дружнього рою безпілотників. За словами Міллера, служба вирішила проблему, увімкнувши функцію інтелектуального управління маршрутизацією для свого Wi-Fi.
За словами Джорджа, окрім технічних проблем, армія повинна переконати Конгрес змінити процес закупівель, щоб служба могла придбати або адаптувати можливості в рамках ширших ліній фінансування. Мета, за його словами, полягає в тому, щоб більш оперативно реагувати на те, що допомагає солдатам, і мати можливість швидко купувати невеликі партії такого обладнання.
Він сказав, що працює з Конгресом, “щоб ми могли трохи зрушити гроші з місця”.
“Ми хочемо і потребуємо контролю, [але] це питання того, як ми повернемося до них і скажемо: “Ось що ми збираємося купити в рамках цієї лінії фінансування, і ось як ми це робимо”, і отримаємо зворотній зв’язок”, – додав Джордж.
Дійсно, один з акцентів робиться на тому, щоб переконатися, що армія може змінювати системи, не потребуючи дозволу на перепрофілювання або нового фінансування.
Технічні і оперативні способи застосування армією інтегрованих людино-машинних формувань сьогодні “не означають, що саме так ми будемо застосовувати їх через два роки”, – сказав Марк Кітц, виконавчий офіцер програми командування, управління, зв’язку і тактичних операцій.
“Історично ми не розглядаємо робототехніку як програмне забезпечення. А це дійсно програмне забезпечення”, – пояснив Кітц. “Тож як ми можемо використати наші унікальні повноваження на закупівлю, щоб забезпечити таку гнучкість заздалегідь?”.
Ще однією потенційною перешкодою, за словами Міллера, є забезпечення достатнього виробництва компонентів в США.
“Ми повинні мати компоненти, які схвалені і безпечні, і які ми не боїмося використовувати, тому що вони були вироблені супротивником”, – сказав він. Велч зазначив, що армія працює з урядовими лабораторіями США над вирішенням деяких проблем, пов’язаних з компонентами.
Служба також працює над оновленням свого підходу до пошуку виробничого потенціалу.
“Ми набагато тісніше співпрацюємо … не лише з нашими промисловими партнерами та іншими ключовими зацікавленими сторонами, чи то на Капітолійському пагорбі, чи то в [Офісі] міністра оборони, а й всередині”, – сказав генерал-лейтенант Джон Моррісон, заступник начальника штабу армії, відповідальний за командування, управління, зв’язок, кібероперації і мережі. “У нас є вимоги до закупівель, до тестувальників, і всі вони зосереджені на солдатах, які отримують прямий зворотній зв’язок”.
Бенджамін Дженсен, старший науковий співробітник аналітичного центру “Центр стратегічних і міжнародних досліджень”, де він займається військовими іграми, сказав, що він “оптимістично” налаштований щодо людино-машинної інтеграції, але це може зайняти більше часу, ніж очікує служба.
“Більшість людей переоцінюють швидкість, з якою можна розробити нові концепції працевлаштування навіть на основі перевірених технологій, – сказав він. “Часто поза великою війною на створення абсолютно нових формувань і структур йдуть роки”.
Джен Джадсон
