13-та міністерська конференція Світової організації торгівлі (СОТ) в Абу-Дабі, що відбулася в нинішні важкі й нестабільні часи, принесла неоднозначні результати: була низка успіхів і низка розчарувань. Навпаки, попередня міністерська конференція в червні 2022 року завершилася ухваленням безлічі багатосторонніх угод і рішень, давши СОТ тимчасовий перепочинок від критиків. Тепер критика лунає знову.
Сама по собі критика не є чимось поганим. Вона має змушувати замислитися над тим, навіщо взагалі створювалася СОТ, яку користь вона приносить країнам-членам (багатим і бідним), який вплив вона може мати в майбутньому. Однак така критика стає корисною лише в тому разі, якщо вона враховує всі складнощі цієї організації, які до того ж ще більше ускладнилися під час конференції в Абу-Дабі. Крім звичайних проблем у відносинах Північ-Південь, з деяких питань на переговорах виявилися нові протиріччя між країнами власне Півдня. Ці розбіжності між країнами, що розвиваються, ще більше ускладнюють консенсусний підхід до ухвалення рішень у СОТ.
Нові протиріччя виявилися особливо очевидними в питаннях електронної комерції та сільського господарства. Члени СОТ з групи Африка, Карибський басейн і Тихий океан, до якої входять 62 країни, виступили на боці розвинених країн і низки країн з новою ринковою економікою, підтримавши продовження мораторію на мита у сфері електронної торгівлі. Інші країни, зокрема Індонезія, Індія і Південна Африка, виступили проти продовження цього мораторію, посилаючись на втрати бюджетних доходів і несправедливі переваги, які, на їхню думку, мораторій створює для найбільших технологічних компаній.
Після напружених переговорів членам СОТ все-таки вдалося досягти компромісу і продовжити мораторій ще на два роки – до 31 березня 2026 року або до наступної міністерської конференції СОТ (залежно від того, що буде раніше). Така домовленість стала можливою частково завдяки тим країнам, що розвиваються, які вважають цей мораторій вигідним для свого сектора послуг.
Під час переговорів про реформу сільського господарства також стала очевидною складна система альянсів. Єдиний блок, що складається здебільшого з країн, що розвиваються, наполягав на значному скороченні аграрних субсидій у розвинених країнах, однак серед країн з новою ринковою економікою виникли різкі розбіжності щодо ролі держави, а саме щодо практики купівлі аграрної продукції, найчастіше за фіксованими цінами, для підвищення внутрішньої продовольчої безпеки, та щодо потенційного впливу цієї практики на зовнішню торгівлю. Ці розбіжності завадили спробам продовжити переговори з аграрних питань, що, на жаль, призвело навіть до блокування низкою країн угоди про нові обмеження шкідливого субсидування рибальства.
Водночас на конференції в Абу-Дабі було досягнуто і низки значущих успіхів, які критично важливі для авторитету СОТ. Почати з того, що після багаторічних зусиль було ухвалено рішення полегшити перехідний період для найменш розвинених країн, тобто для найбідніших членів СОТ, у яких статус було підвищено до рівня країни, що розвивається. Тепер ці країни зможуть зберігати особливі пільги в зовнішній торгівлі, передбачені в угодах СОТ, протягом трьох років після виходу з категорії найменш розвинених країн.
Крім того, було досягнуто згоди про прийом до СОТ двох нових членів – Коморських островів і Східного Тимору. Обидві країни протягом багатьох років проводили важкі економічні реформи і вносили зміни в законодавство, щоб відповідати вимогам СОТ. Їхня завзятість свідчить про те, що держави світу продовжують цінувати членство в СОТ і свою участь у багатосторонній торговельній системі, заснованій на правилах. Ба більше, ще 22 країни, включно з Боснією і Герцеговиною, Ефіопією, Туркменістаном та Узбекистаном, активізували роботу над вступом до СОТ.
Нарешті, 125 країн-членів СОТ, які представляють три чверті всіх членів і включають майже 90 країн, що розвиваються, скористалися інструментом багатосторонніх переговорів для фіналізації угоди “Про сприяння інвестиціям для розвитку” (скорочено IFD). Ця угода покликана ліквідувати бюрократичні бар’єри на шляху вітчизняних та іноземних прямих інвестицій, що дасть змогу заощадити країнам-учасницям до $1 млрд щорічно на сукупних витратах і значно підвищить їхню інвестиційну привабливість. Хоча в Женеві буде продовжено роботу з включення цієї угоди до багатосторонньої правової системи СОТ, немає сумнівів, що домовленості про IFD довели наявність у СОТ інноваційних переговорних інструментів, які дають змогу знайти спільний ґрунт із конкретних питань.
Підсумковий висновок у тому, що потрібні узгоджені колективні зусилля для реалізації угод СОТ і для створення такої організації, яка здатна вирішувати проблеми нинішнього століття. Не можна більше звалювати провину за нездатність досягти цих цілей винятково на США – або, якщо хочете, на будь-яку іншу країну, у якої немає лідерських якостей або пропала необхідна зацікавленість.
Так, США частково послабили систему врегулювання спорів СОТ, заблокувавши призначення нових членів до Апеляційного органу. Однак у Америки були обґрунтовані критичні претензії до цієї системи, як і в інших країн. У відповідь на цю критику члени СОТ почали роботу над реформами, сподіваючись завершити її до кінця поточного року.
Динаміка в СОТ змінилася. Лідерство США, як і раніше, абсолютно необхідне, однак для значущих реформ потрібно, щоб і інші країни, зокрема ті, що розвиваються, взяли на себе лідерство і допомогли керувати цією організацією, на яку вони мають реальний вплив: це можна було наочно побачити в Абу-Дабі. Буде також вкрай важливо працювати з країнами, що розвиваються, домагаючись, щоб будь-які пропоновані реформи створювали умови, необхідні для їхнього зростання і процвітання.
У СОТ є далекоглядна програма: підтримувати цифрову і “зелену” міжнародну торгівлю, сприяти просуванню послуг, підвищувати інклюзивність, створювати рівне глобальне ігрове поле. Члени СОТ – і весь світ – отримають велику користь, працюючи разом над досягненням цих цілей.
Нгозі Оконджо-Івеала
