Польща перебуває під стресом очікування нападу Росії, розгортанням війни і глибокої кризи. Нагнітання проблем спостерігається зі всіх шпальт газет, журналів, ТВ передач і радіо. Саме в польській столиці у Варшаві особливо відчувається напруга, яка зростає з кожним днем. Про це голосно говорять гасла публікацій у провідних польських ЗМІ, які не залишають байдужими: Fakt.pl: Варшава готується до війни; Money.pl Президент Варшави Рафал Trzaskowskі має спеціальний план «Варшава захищається»; Gazeta Prawna: Ситуація виключна. 117 млн злотих на план президента Варшави; Defence24, Onet Wiadomości. Варшава готується до війни і кризи тощо…
За цією інформацією, надані гроші 117 млн злотих буде витрачено для підоготовки бомбосховищ для мешканців Варшави. Поза обладнанням існуючих схронів передбачається роздубова і підготовка нових сховищ. Крім цього, організовано спеціальні курси навчання жителів правилам виживання під час війни. До реалізації проєкту підключені всі канали радіо і ТВ: постійно замість колишньої реклами подається інфомація і відео – як складати рюкзак, що покласти в нього, який одяг одягти, куди бігти і не забути виключити в помешканні електику, газ, телевізор , радіо, Інтернет, перекрити воду і зменшитти опалення.
Люди налякані до вищого рівня нервового зриву. Бояться вести дітей в дитсадочки і до школи. Не повідомляється, скільки працюючих виходить на роботу. У такій ситуації напруги і страху країну може очікувати повний колапс… Підкидають дрова в огонь коментарі «споглядачів», які кртикують програму посадовця, доводять, що все розкрадуть до її реалізації, що прогама є прикриттям зрадницької владної політики тощо.
Серед значної кількості коментарів тільки 0,2 відсотки дописів стосувались українців: «Не треба було лізти в цю війну ВВП з Україною, тоді б не було в нас проблем».
Наступний блок питань присвячений стану безпекової політики Польщі і підоготовки держави до війни. Переважна більшість публікацій доводить, що Польща виявилась не готовою до воєнних сценарііїв ровитку подій. Особливо дістається польським інженерам, технікам, ученим, які «прогавили» технічний прогрес, спроможність до ведення кибер війни, супутникової війни тощо. І у даному випадку наводиться приклад України, яка в рази наростила військові, технічні і кібернетичні можливості у боротьбі з ворогом. Розлога інформація про те, якими космічними можливостями Україна стримує ворога, вражає обізнаністю польських професіоналів.
Польська сторона при цьому з жалем говорить про відсутність подібної техніки в Польщі, і не тільки техніки, а й обізнаних інженерів і технічних працівників. На питання журналістів, чи маємо спеціалістів в цій галузі, як в Україні, польські військові відводять очі. Хоча обіцяють, що фахівці будуть через пару-трійку років. При цьому згадують про високу оцінку українських фахівців з боку американських спецсулужб. В одній з аналітичних довідок ми повідомляли про відсутність в Польщі навіть своїх льотчиків, які опанували мистецтвом управління американськими винищувачами F-16: польську територію патролюють ці чудові машини, якими керують німецькі пілоти.
Поштовхом до паніки, як можна припустити, були також розлогі коментарі щодо путінської політики відомих російських політиків і дисидентів, як Ходорковського, який чітко розписав сценарій і навіть вказав час російських дій після захоплення України. 14 березня ц.р. польськими ЗМІ було розпосюджено цю заяву . Далі наведемо витяги з цього документу.
За кілька днів до виборів Путіна Михайло Ходорковський зустрівся на прес-конференції з журналістами з усього світу. «Факт» (польське видання) запитав російського опозиціонера, чи може Росія напасти на Польщу найближчими роками. Відповідь: Не думаю, що Кремль почне війну проти Польщі чи країн Балтії. Він не буде до цього готовий, поки триває вторгнення в Україну. Питання: Якою буде наступна мета Путіна? Відповідь: Думаю, це буде Молдова. Лише тоді Росія може загрожувати країнам Балтії і, нарешті, Польщі, відповів Ходорковський. Він додав, що Європа не усвідомлює кримінальної та шпигунської загрози, яку може становити Росія.
Привертає увагу те, що Ходорковський також вказав на «можливий саботаж у Польщі, Швеції та Фінляндії. Режим Путіна пов’язують із злочинними нападами на опонентів, які навіть не є громадянами Росії. Ми повертаємося до атмосфери, відомої з 1950-х і 1960-х років», – підкреслив він. Впевненість Ходорковського щодо розгортання протестного руху в Росії, начебто очолюваного дружиною Навального та його однодумців, наштовхує на думку про відомі кліше Кремля або про некомпетентність Х. Не виключено, і на замовлене московією донесення саме цієї інформації до слухачів. I десять років за гратами Лубянки не минають безслідно без фізичного і морального впливу.
За підсумком зазначимо: у ситуації, що склалася в Польщі, всі питання, що стосувались українського імпорту, агропромислових рішень Єврокомісії, українців в Польщі тощо, – все перекрила більша загроза і небезпека: необхідність рятування від війни з Росією. При цьому нагадаємо: жах поляків перед Росією, російським шовінізмом, жорстокістю, насильством вкраплений в історичну пам’ять польського суспільства настільки глибоко, що поляки навіть пошепки боялись згадувати про Росію і російські злочини проти Польщі. До зазначеного сьогодення додалася інформація про замах в Литві на співробітника Навального тощо.
Міжнародний аспект. Погіршило загальну атмосферу відчуття небезпеки і поїздка очільників Польщі Туска і Дуди до Байдена (США). У першу чергу тому, що не про війська США або НАТО, що захистять Польщу від нападника пообіцяв американський президент, а про …надання полякам ракет та іншої зброї. Отже, польським керівникам є про що замислитись.
Істерія навколо питання нападу Росії на Польщу триває. В країні уведено спеціальне навчання для всіх верств населення: як бути готовими до евакуації. Це є необхідним, і це визнають самі поляки: Польща не готувалася відповідально до будь-якої війни. НАТО взяла на себе цю функцію і як говорили й думали поляки, НАТО нас рятуватиме. Однак сьогодні, побачивши ситуацію в Ізраїлі, Україні, в інших точках планети, поляки почали усвідомлювати, що війна стоїть на їхньому порозі.
Інше питання, на яке слід звернути увагу, полягає у пошуку авторів замовлення такої ситуації, що складається в Польщі: хто зацікавлений у розхитуванні польської відносної стабільності. Відповідь може бути на поверхні: незадоволення польського суспільства може мати дуже глибокі наслідки як для уряду країни, так і для розвитку сценаріїв навколо України, а отже цивілізованої Європи.
Це і обмеження матеріальної підтримки Заходу – гроші потрібні самим полякам;
– обмеження морально-політичної допомоги – конкуренція інтересів перед заокеанськими партнерами;
– намагання посіяти чергову недовіру вихвалянням досягнень України в оборонній галузі (як от, за польські гроші Україна робить собі імідж…).
– лідери російської партії Корона і Конфедерації чомусь не коментують такі важливі події і мовчать, як замовники.
У нагнітанні істерії і розповсюдженні антипольської інформації лідирує польська столиця. Президент столиці весь час рекламує свій план рятування Варшави, критикує уряд за провал реформи цивільної оборони. Можна також припустити, що така реклама пов’язана з черговими виборами на високі державні посади.
Отже, в умовах часто штучного нагнітання інформацйними джерелами пропаганди про війну питання українців в Польщі відійшло на другий план. Однак, коли прийде час все обміркувати українське питання знову постане на порядку денному, оскільки владі потрібно шукати виправдання за політичні провали і відповідних ворогів. І це буде пов’язано з робочими місцями, проблемами експорту-імпорту української продукції тощо. Негативу додасть і рішення Європейської комісії щодо пролонгації експорту українських товарів в країни Євросоюзу до 6 червня 2025 року.
І насамкінець –інформація про вкидання в польську мережу ідеї про остаточне загарбання України ворогом. Такий прояв ворожої інформаційної роботи в Польщі може свідчити тільки про небажання польської сторони порушувати подібні питання, а також про російські фейки високої якості, яким вільно живеться на польському полі. Є також знаковим, що інформацію про загарбання України підхопили низка інформаційних каналів, зокрема і державного підпорядкування.
Liudmyla Chekalenko, Instytut of World History of NAS of Ukraine
