Прихід весни в Україну приносить два види перепочинку. Тепла погода означає, що шалені ракетні та безпілотні атаки Росії на електричну та газову інфраструктуру не будуть такими нестерпними. А з новим теплом приходить багнюка, і на місяць-другий пересування військ ускладнюється. Це має зупинити хвилю російських атак уздовж лінії фронту, що простягається через східну і південну Україну. Але це не триватиме довго. З переходом весни в літо є побоювання, що Росія розпочне новий великий наступ, як це було минулого року. І здатність України стримати його цього разу виглядає набагато менш впевненою, ніж тоді. Саме тому їй необхідно терміново мобілізувати більше військ і побудувати більш надійну оборону на лінії фронту.
Українці зі зрозумілих причин звинувачують світових політиків у своєму скрутному становищі. Заклопотані Близьким Сходом, майбутніми виборами та власними економічними негараздами, західні союзники України відволікаються. Як ми повідомляли, рішення республіканців у Конгресі, які підтримують Трампа, заблокувати військовий пакет адміністрації Байдена на суму 61 млрд доларів для України, має наслідки на лінії фронту і над українськими містами. Українські солдати змушені нормувати свої снаряди, в той час як Росія подекуди переважає їх за кількістю озброєння у п’ять разів. Лише за одну ніч минулого тижня проти України було запущено понад 150 безпілотників і ракет, але в Україні не вистачає перехоплювачів – особливо тих, які можуть знищити найнебезпечніших порушників повітряного простору.
Американський глухий кут ризикує дозволити Росії прорвати оборонні лінії України. І європейці не набагато краще, попри войовничі заяви президента Франції Еммануеля Макрона, який наполягає на тому, що Росія має бути переможена, але мало що робить для цього у вигляді обладнання, або неяскравого канцлера Німеччини Олафа Шольца, який відмовляється постачати потужні ракети дальнього радіуса дії “Таурус”. Європа не змогла виконати свою мету – поставити Україні 1 млн. снарядів до цього місяця, хоча чехи обшукують весь світ, щоб поповнити нестачу. Гроші також є проблемою, і з цим Європа також повинна допомогти. Але Польща і Франція, серед інших, намагаються заблокувати життєво важливий сільськогосподарський експорт з України, щоб захистити своїх фермерів.
Але Україна не може просто звинувачувати своїх союзників. Вона також винна у своїх помилках. Однією з них є її провал у питанні людських ресурсів. Росія готується до чергової хвилі мобілізації з метою наступного великого наступу. Терористичний напад на московський концертний зал 22 березня може насправді полегшити це завдання для Володимира Путіна, який використовує його для того, щоб заявити, що Росія повинна бути сильною перед обличчям кровожерливих ворогів. Але в Україні спроби залучити свіжих рекрутів все ще застрягли у витках демократичного процесу; як повідомляється, до законопроекту, який мав би дати уряду більше можливостей для формування необхідної армії, було подано понад 1000 поправок. Не маючи грошей і побоюючись непопулярності, президент Володимир Зеленський не доклав достатньо зусиль, щоб домогтися свого.
Україна також дуже запізнилася зі зміцненням власних оборонних позицій. У певному сенсі це можна зрозуміти. Уряд все ще мріє про новий контрнаступ і боїться думки, що нинішня лінія фронту може перетворитися на щось на кшталт кордону, який відрізає п’яту частину країни і позбавляє її більшої частини виходу до моря. Думка про те, що ця лінія може стати основою для майбутніх мирних переговорів, – це саме те, чого пан Зеленський хотів би уникнути. Але небезпека зараз настільки велика, що це найменш поганий варіант. В останні тижні екскаватор почав рухатися, і зуби дракона сіються. Це повинно було початися набагато раніше. Моліться, щоб не було занадто пізно.
