Опозиція, пише Естер Ковач, не повинна піддаватися політиці Орбана «свій-чужий» на європейських виборах.
Скандал з помилуванням нещодавно сколихнув застояні води угорської політики. В умовах найбільшої кризи для партії “Фідес” за 14 років її безперервного правління президент Угорщини Каталін Новак і колишній міністр юстиції Юдіт Варга, яка мала очолити список “Фідес” на виборах до Європейського парламенту в червні, були змушені піти у відставку минулого місяця під тиском не лише опозиції, але й власних прихильників партії.
Їхній гріх? Новак підписав, а Варга контрасигнував помилування чоловіка, ув’язненого за те, що змушував дітей відмовитися від звинувачень у сексуальному насильстві проти директора державного дитячого будинку, які згодом були задоволені. Цим помилуванням, про яке дізнався адвокат і про яке повідомило одне з небагатьох незалежних ЗМІ Угорщини, дві найвідоміші жінки-політики партії стали співучасницями приховування педофілії.
Акт помилування був підписаний одним з 25 перед візитом Папи Франциска до Угорщини в квітні минулого року. Як згодом з’ясували журналісти, це було зроблено за порадою Золтана Балога, колишнього міністра і наставника Новака, який також був змушений піти у відставку з посади лідера Угорської реформатської церкви.
Про інтерес до політики, викликаний цією справою, та її суспільний резонанс свідчать дані переглядів (лівого) відеоканалу Partizán. Кожен коментар чи інтерв’ю, опублікований у перші дні після відставки, отримав понад 300 000 переглядів – інтерв’ю (з англійськими субтитрами) з колишнім чоловіком Варги, який викрив корупцію, зібрало понад 2,4 мільйона переглядів. А демонстрація в середині лютого, організована дев’ятьма “впливовими особами”, зібрала понад 150 000 протестувальників на площі Героїв у Будапешті.
Як зауважив провідний угорський журналіст, справа не в тому, що угорці відвернулися від політики, а в тому, що роками не відбувалося нічого цікавого. “Давайте уявимо, як було б цікаво, якби у нас був коаліційний уряд, сповнений дебатів та інтриг, або якби у нас відбулися зміни в уряді”, – написав він. Скорбота про загальну апатію зникла б за одну ніч”.
Стратегія поляризації
Скандал став ганебним для Фідес саме тому, що вона зробила “традиційні цінності” та захист дітей лейтмотивом своєї політики. “Просімейна” політика була не тільки позитивно просунута, але й пов’язана зі стратегією поляризації. На думку партії, сім’ї та діти потребують захисту від усіляких темних небезпек: ЛГБТ+, одностатевого батьківства, “гендерного божевілля” – всього, що пов’язане з педофілією.
Різноманітні прогнози, причини та електорати об’єднує також твердження, що ці жахи нав’язані угорцям “Заходом” і “Брюсселем”, за сприяння та потурання опозиційних партій. Лише “Фідес” з її харизматичним лідером і прем’єр-міністром Віктором Орбаном рішуче налаштована зупинити їх.
Ці звинувачення невтомно повторювалися роками, а в 2021 році були закріплені в так званому законі “про захист дітей”, ухваленому за результатами голосування. Правлячі партії додали до початкового – і узгодженого – проєкту деякі пункти, змішавши гомосексуальність з педофілією, тим самим відродивши застарілий стереотип про те, що геї становлять більшу небезпеку для дітей, ніж гетеросексуальні дорослі. Після того, як опозиційні партії не змогли проголосувати за законопроект, правляча пропагандистська машина звинуватила їх у тому, що вони не тільки не захищають дітей, але й виступають за педофілію.
Орбан повторив ці звинувачення у своїй промові 15 березня, в день національного свята, присвяченого революції 1848 року і боротьбі за свободу. Він поскаржився, що “на Заході кожен може вибирати свою стать”, стверджуючи, що “вони хочуть індоктринувати наших дітей, а ми цього не дозволимо”, засуджуючи при цьому опозицію, яка нібито “продасть наших дітей за 30 срібняків божевільним гендерним активістам”.
У минулому державний секретар, потім міністр у справах сім’ї, а з 2022 року – перша жінка-президент Угорщини, Новак була не лише обличчям найпопулярнішої політичної програми “Фідес” (згідно з численними опитуваннями), а й її боротьби з усім, що пов’язане з “гендерною ідеологією”: гендерними дослідженнями, Стамбульською конвенцією про домашнє насильство, вимогами представників сексуальних і гендерних меншин та репродуктивними правами. На міжнародній арені вона також втілювала ці позиції, розширюючи простір для маневру “Фідес” у зовнішній політиці та презентуючи Угорщину Орбана як взірець для наслідування для праворадикальних, традиціоналістичних партій та рухів по всій Європі.
Візьмемо, наприклад, такий коментар німецького християнського громадського руху Demo für alle у 2020 році. У тексті під назвою “Давайте наважимося на більшу Угорщину” сказано: “Угорщина є доказом того, що піддаватися тиску з боку гендерних ідеологів та ЛГБТ-лобі не є безальтернативним рішенням. Конструктивна сімейна політика можлива”.
Дискурс ослаблений
Цей скандал показав, окрім того, наскільки ризиковано з політичної точки зору претендувати на вагому моральну перевагу, яка може так легко обернутися проти нього, те, як угорський публічний дискурс сплющується і виснажується вздовж полярності Орбан/анти-Орбан, часто як засобами масової інформації, так і самими партіями. Це можна проілюструвати двома прикладами.
Щодо “захисту дітей”, то виборцям Фідес навіюється думка, що Орбан одноосібно стоїть на кордонах і захищає дітей від операцій зі зміни статі та гендерно-квір-ідентичності, які опозиція зробила б обов’язковими. Тим часом, для значної частини опозиційного електорату масштаби і нюанси відповідних дебатів на Заході заперечуються або недооцінюються. Скандали навколо перехідних заходів, що пропонуються неповнолітнім (соціальний перехід, блокатори статевого дозрівання, перехресні статеві гормони), а також широке поширення “небінарних” гендерних ідентичностей серед молоді в деяких західних країнах списуються на урядову пропаганду. Як наслідок, в Угорщині стало майже неможливо вести чесну, реалістичну і критичну дискусію про розвиток ситуації з транс- і квір-людьми на Заході.
Тим часом, що стосується педофілії, то урядовий дискурс не лише пов’язує її з сексуальними та гендерними меншинами, але й намагається очорнити опозиційних політичних конкурентів. Найпопулярнішою опозиційною партією є Демократична коаліція (ДК), член сім’ї соціалістів і демократів, яка має чотири місця в Європейському парламенті і наразі має 12% підтримки серед громадян, які збираються голосувати в червні. Після нещодавнього скандалу DK провела дотепну комунікаційну кампанію, включаючи білборди з головою Орбана і гаслом “Бог, Батьківщина, Педофілія” (останнє замінило слово “сім’я”). Хоча це могло здатися доречним, щоб повернути зброю Фідес проти неї самої, це навряд чи підніме рівень суспільного дискурсу в Угорщині.
Ретельно відрепетирували
Фідес планує прийняти другий закон про захист дітей у найближчі тижні. Офіційно це буде зроблено для того, щоб суворіше карати педофілів. Але, враховуючи деякі висловлювання політиків Фідесу та минулий досвід, не виключено, що він знову буде змішаний з меседжами проти сексуальних і гендерних меншин. Це унеможливить голосування за нього опозиції і викличе гучний протест “ліберальних” еліт і “західних” політиків, що буде представлено як доказ несправедливого нападу на угорський уряд і навіть на “угорську націю” за сценарієм, який регулярно репетирується протягом останніх років.
Досі скандал з помилуванням використовувався “підприємцями від поляризації” країни. Про те, що ці дві крайнощі не охоплюють весь угорський електорат, свідчить зростання частки невизначених виборців, зафіксоване опитуваннями, а також кометоподібна популярність нинішнього (швидше за все, недовготривалого) месії-Варги, колишнього чоловіка Петера Мадяра. Після реакції на його викриття він вирішив піти в політику і позиціонує себе проти обох полюсів.
Залишається невідомим, чи буде європейська виборча кампанія повністю присвячена цьому питанню – або ж будь-яка з партій спробує запропонувати альтернативи європейській політиці, які пов’язані з життям людей і можуть бути вирішені на рівні ЄС.
Автор: Естер Ковач – доцентка Інституту політичних наук Віденського університету та наукова співробітниця Центральноєвропейського університету. Раніше вона була відповідальною за гендерну програму для країн Східної та Центральної Європи у Фонді ім. Фрідріха Еберта в Будапешті.
Джерело: Social Europe, ЄС