Ізраїль використовує голод як зброю війни, і міжнародне співтовариство має виконати свій “обов’язок захищати”.
У світі зростає визнання того, що Ізраїль використовує голод як зброю у війні в Газі. IPC, орган, який оцінює кризи у сфері продовольчої безпеки, вважає, що голод неминучий для половини населення Гази, близько 1,1 мільйона людей.
Закони війни забороняють використовувати голод у такий спосіб. Згідно з Римським статутом, яким засновано Міжнародний кримінальний суд, сторони конфлікту не повинні перешкоджати доступу громадян до “об’єктів, необхідних для їхнього виживання”, в тому числі шляхом “навмисного перешкоджання поставкам гуманітарної допомоги”.
Однак у нещодавньому звіті Oxfam було виявлено низку способів, за допомогою яких Ізраїль навмисно перешкоджає надходженню гуманітарної допомоги. До них відносяться невиправдано неефективна система перевірок; свавільна відмова в наданні допомоги на підставі її нібито “подвійного призначення”; масове знищення цивільного населення в ході безпрецедентно жорстокої військової кампанії; примусове переміщення населення; напади на гуманітарних працівників, об’єкти і конвої, а також систематичне перешкоджання роботі гуманітарних організацій.
Наземні шляхи – це, безумовно, найефективніший спосіб доставити допомогу в сектор Газа. Розмови замість морських перевезень або повітряних десантів ризикують затуманити проблему того, що ізраїльський контроль навмисно використовується для того, щоб морити голодом населення Гази.
Багато західних чиновників, спираючись на звіти своїх співробітників на місцях, визнають серйозність цієї кризи, що розгортається. Найвищий дипломат Європейського Союзу Жозеп Боррель, верховний представник із закордонних справ і політики безпеки, звинуватив державу Ізраїль у використанні голоду як зброї війни. Навіть німецький уряд, який після звірств ХАМАСу 7 жовтня так часто виступав на підтримку Ізраїлю, тепер приєднався до аналізу Борреля.
Сили швидкого реагування
Чи можна щось зробити, щоб запобігти цій катастрофі? Заклики до негайного припинення вогню, так само як і до припинення продажу зброї, можна тільки вітати, і на них слід негайно реагувати. Але цього самого по собі може бути недостатньо, щоб змусити Ізраїль сприяти проходженню продовольчої допомоги. Слід серйозно розглянути інші варіанти забезпечення надходження допомоги, в тому числі використання сил швидкого реагування, санкціонованих Організацією Об’єднаних Націй.
До військових дій не слід ставитися легковажно. Вони завжди мають бути крайнім засобом. У цьому випадку політичні бар’єри очевидно величезні. Але світ несе спільну “відповідальність за захист”, коли “національна влада явно не в змозі захистити своє населення від геноциду, воєнних злочинів, етнічних чисток і злочинів проти людяності”. Цей поріг, очевидно, був досягнутий в Газі.
Резолюція Ради Безпеки ООН зробить миротворчу операцію законною. Мандат може бути вузько визначений – обмежена військова операція ООН з відкриття і захисту шляхів доставки гуманітарної допомоги до всієї території Гази, незалежно від контролю та інспекцій Армії оборони Ізраїлю. Цілком ймовірно, що практичних кроків у цьому напрямку може бути достатньо, щоб змусити Ізраїль змінити свою політику. Але міжнародні сторони повинні бути готові довести їх до кінця, якщо це буде необхідно.
Гуманітарна інтервенція
Історія гуманітарного втручання в кращому випадку неоднозначна і часто була затьмарена неналежними засобами, такими як повітряні удари у випадку з Косово та Лівією. Втручання, спрямовані на порятунок людей, не можуть ризикувати життям тих, кого вони намагаються захистити, саме тому правила ведення бойових дій повинні бути жорсткішими, ніж у класичних військових операціях.
Але існують прецеденти втручання з обмеженими гуманітарними цілями. Найуспішнішою і, можливо, найактуальнішою була операція “Забезпечення комфорту” на півночі Іраку в 1991 році під егідою Резолюції Ради Безпеки 688. Ця військова операція проводилася під керівництвом Великої Британії і була повністю зосереджена на наданні негайної гуманітарної допомоги курдським біженцям, які зазнали переслідувань з боку тодішнього президента Іраку Саддама Хусейна після першої війни в Перській затоці. Наземна операція була завершена за 58 днів і широко розцінена як драматичний успіх. Завдяки своїм ретельно визначеним, обмеженим гуманітарним цілям і коротким часовим рамкам, вона створила чіткий прецедент для Гази.
Західні союзники Ізраїлю можуть швидко розгорнути військовий потенціал в регіоні, щоб відкрити і захистити безпечні маршрути для гуманітарної допомоги. Це було б більше схоже на цивільну поліцейську операцію, ніж на традиційну військову операцію.
Відвернення катастрофи
ООН має чітко заявити, що для припинення воєнного злочину контроль над гуманітарним маршрутом з точки зору безпеки має бути вилучений з рук Ізраїлю на підставі резолюції Ради Безпеки. Дії, спрямовані на припинення злочину голоду, не повинні здаватися надуманими або суперечливими, і союзники Ізраїлю мають конкретне зобов’язання вжити заходів для вирішення кризи. Вони також мають важелі впливу, щоб зробити це, не наражаючись на військові дії Ізраїлю.
Захист міжнародного порядку, заснованого на правилах, має означати послідовне застосування цих правил, без страху чи прихильності. У цей найтемніший момент мають бути розглянуті всі варіанти запобігання катастрофі.
Автори: Люк Купер – доцент, науковий співробітник з міжнародних відносин Лондонської школи економіки та політичних наук і директор програми PeaceRep в Україні. Автор книги “Авторитарне зараження” (Bristol University Press, 2021);
Мері Калдор – почесна професорка глобального управління Лондонської школи економіки та політичних наук, членкиня національного комітету “Інша Європа можлива”;
Доктор Маріка Терос – науковий співробітник Лондонської школи економіки. Її експертиза зосереджена на політичній мобілізації, глобальній та локальній динаміці насильства та змін, мирних угодах, політиці виробництва знань та впливі міжнародних інтервенцій.
Джерело: Social Europe, ЄС
