Загрози будуть відвернені, хто б не переміг у листопаді, вважає колишній радник з питань національної безпеки
На жаль, для Америки та світу жоден з кандидатів на виборах у листопаді цього року не гідний бути президентом. Опитування показують, що виборці не хотіли реваншу між Джо Байденом і Дональдом Трампом, але це те, що вони отримують.
Найважливішим обов’язком президента у сфері національної безпеки є визначення ризиків і можливостей, що стоять перед Америкою, а також розробка шляхів запобігання загрозам і просування інтересів країни. Чи то через некомпетентність, зниження розумових здібностей, чи, що найгірше, піддавшись внутрішньополітичному тиску, Байден і Трамп неодноразово доводили свою неспроможність виконувати цю місію. Протягом багатьох років їм обом не вдавалося відрізнити друга від ворога, а це досить низька планка навіть для неофітів, не кажучи вже про тих, хто прагне знову зайняти місце в Овальному кабінеті.
Наприклад, дедалі жорсткіші погрози пана Трампа вивести Америку з НАТО були впритул наближені до реальності на саміті Альянсу в 2018 році. Тоді Америка ухилилася від кулі, а коротка концентрація уваги пана Трампа не дозволила йому воскресити цю ідею до завершення свого президентського терміну. Однак згодом він неодноразово натякав або прямо виступав за вихід з Альянсу. Нещодавно він відмовився захищати членів НАТО, чиї витрати на оборону не відповідають їхнім зобов’язанням.
Пан Трамп налаштований серйозно, але як прихильники, так і опоненти недооцінюють надзвичайний ризик виходу Америки з НАТО. Вони називають його галасливість “переговорною тактикою”, щоб стимулювати збільшення витрат на оборону, або просто “Трамп є Трамп”. Це серйозна помилка. Його скарги на те, що НАТО або союзники, такі як Японія чи Південна Корея, ухиляються від виконання своїх обов’язків, спрямовані не на зміцнення американських альянсів, а на те, щоб стати підставою для відмови від них. Дехто вважає, що його останні коментарі свідчать про те, що він стає менш схильним до виходу з НАТО. Не ставте на це.
Так само небезпечними є погляди пана Трампа на допомогу НАТО Україні після вторгнення Росії. Безглуздо, що пан Трамп заявив, що може вирішити конфлікт за 24 години. Навіть гірше, лише кілька тижнів тому Віктор Орбан, прем’єр-міністр Угорщини і друг Трампа, заявив, що Трамп “не дасть жодної копійки на українсько-російську війну, і тому війна закінчиться… Якщо американці не дадуть грошей, європейці не зможуть фінансувати цю війну самостійно”. Звичайно, з паном Трампом ніщо не є остаточним, поки не станеться, а іноді навіть і не станеться, але закономірність безпомилкова.
Пан Байден порівняно недосконалий. У сьогоднішньому конфлікті на Близькому Сході він бачить лише війну між Ізраїлем і ХАМАС. Він не може або не хоче зрозуміти, що Іран атакує Ізраїль на кількох фронтах через терористичних маріонеток. Незважаючи на те, що спочатку він підтримував Ізраїль і (буквально) його прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, обмежене стратегічне чуття пана Байдена зараз змушує його відступати під тиском антисіоністського лівого крила демократів. Замість того, щоб відповісти на давнє “вогняне кільце” Ірану, що стискає Ізраїль, Америка зменшує політичну підтримку Ізраїлю, а з боку Білого дому і демократів у Конгресі лунають погрози накласти умови на військову допомогу, які можуть зменшити або припинити її. Пан Байден фактично ставить знак рівності між терористичними звірствами ХАМАСу 7 жовтня і здійсненням Ізраїлем свого законного права на самооборону.
Звірства, скоєні Хамасом (не кажучи вже про хуситів, Хізбаллу та іракське шиїтське ополчення) протягом десятиліть, були невимовними, так само як і здатність Хамасу безкарно завдавати страждань власному народові. Пана Байдена обдурили, як і багатьох інших на Заході, і саме тому вони в першу чергу звинувачують Ізраїль у жертвах серед цивільного населення. Він не бачить, що ХАМАС винен у жертвах серед цивільного населення, бездушно змішуючи мирних жителів Гази зі своїми бойовиками і військовою інфраструктурою. Ані ХАМАС, ані будь-хто інший не має права “терористичного вето” на право Ізраїлю на самооборону, жертвуючи власними невинними людьми.
Пан Байден, розгублений і обложений, повторив вимоги ХАМАСу про припинення вогню, необхідне для того, щоб виграти час для перегрупування, поповнення запасів і продовження війни. Інші терористичні маріонетки Ірану готуються до тривалої боротьби: хусити, наприклад, зараз стверджують, що придбали гіперзвукові ракети, щоб продовжити спроби закрити Червоне море і Суецький канал для міжнародної торгівлі.
Замість того, щоб зосередитися на справжніх винуватцях – Ірані та терористах – пан Байден критикує Ізраїль. Оприлюднюючи “розвіддані”, які відповідають його цілям, він натякає, що ізраїльський уряд може впасти, якщо не прислухається до його поглядів, і що політика Ізраїлю сприятиме тероризму протягом цілого покоління. Пан Байден підтримав вимогу Чака Шумера про проведення виборів в Ізраїлі для усунення пана Нетаньяху, заявивши, що лідер більшості в американському Сенаті “висловив серйозну стурбованість, яку поділяє не тільки він, але й багато американців”.
Погляди обох кандидатів на Китай є ще одним свідченням їхніх зовнішньополітичних вад. Пан Байден провів свій перший термін, намагаючись не образити Китай, щоб не завадити його святому Граалю – двосторонній угоді про зміну клімату. Угода так і не з’явилася, і Китай все одно не став би її дотримуватися. Тим часом загроза з боку Китаю продовжувала зростати на його довгій індо-тихоокеанській периферії. Священним Граалем пана Трампа з Китаєм була “найбільша торговельна угода в історії”. Можливо, він все ще хоче цього, але наразі він звинувачує Китай у поширенні covid-19, а отже, в тому, що він пригнічує його голоси у 2020 році, тим самим полегшуючи пану Байдену “крадіжку” на виборах. Натомість він закликає до введення значних тарифів (його відповідь на міжнародні проблеми) на китайські товари, при цьому помилково принижуючи Тайвань за те, що він вкрав американську індустрію мікрочіпів.
І Байден, і Трамп, безумовно, вважають, що їхні підходи принесуть їм політичну вигоду. На жаль, їхнє розуміння належного місця Америки у світі та загроз, що стоять перед нею та іншими західними демократіями, є вкрай хибним, так само як і їхні відповіді. Багато американських виборців зневажають обох кандидатів, і небезпідставно. На радість ворогам Америки, хто б з них не переміг, попереду довгі, похмурі чотири роки.
Джон Болтон був радником з національної безпеки США з 2018 по 2019 рік і послом в ООН з 2005 по 2006 рік.
