Проводячи паралелі із закінченням Першої світової війни, Альбрехт Ротахер розглядає перспективи припинення війни в Україні. Він починає з найгіршого сценарію, а потім розглядає ще чотири способи припинення бойових дій
Кінець Першої світової війни: найгірший сценарій
Серпень 1916 року. Тільки почався третій рік війни. Одна битва змінюється іншою. Іпр, Сомма, Верден, бої йдуть на пару кілометрів вперед, а потім ще на кілька кілометрів назад.
Людські втрати тоді більш як у двадцять разів перевищували нинішню окопну війну на Донбасі. Лише у Вердені загинуло 1,2 мільйона з обох сторін. Втручання США змінило це, і протягом наступних двох років Центральні держави зазнали поразки.
У 1916 році держави Осі запропонували компенсаційний мир. Мирне врегулювання 1919 року, навпаки, було найгіршим сценарієм з погляду мстивості. Дійсно, це посіяло насіння для майбутнього конфлікту.
В Україні через 108 років окопи набагато рідше. Цілі полки не знищуються щодня; проте втома від війни поширюється. Обидві сторони усвідомлюють, що будь-яка війна має закінчитися в якийсь момент, навіть, якщо це буде не так, як очікувалося.
Отже, які сценарії завершення війни? Тут я вважаю п’ять, починаючи з найгіршого сценарію і далі.
Сценарій 1: Трамп і Путін
Президенти Трамп та Путін зустрінуться у Мар-а-Лаго чи Сочі у листопаді 2024 року і укладуть угоду. Трамп пропонує Путіну «Братство зі зброї» 1945 року з демаркаційними лініями травня 1945 року як виняткові зони впливу. У свою чергу Путін, як новий союзник США, повинен відмовитися від своїх колишніх союзників – Китаю, Північної Кореї та Ірану. Радянський трубопровідний газ знову надходить до Східної Європи в обмін на промислові товари. Американський скраплений природний газ тече на Захід. Тим часом уряди Німеччини та Австрії втекли до Бонна та Брегенца відповідно. Лише Словенія залишається вільною.
Сценарій 2: До побачення, Зеленський
У деморалізованій Україні російській спецслужбі вдається скинути Зеленського та посадити в Києві Віктора Януковича чи йому подібного зрадника. Він укладає договір про мир і дружбу з Путіним та створення конфедерації з Росією та Білорусією назавжди. Оскільки американці не зацікавлені в Європі, російські миротворці також вводяться в країну Робертом Фіцо, Віктором Орбаном і Александром Вучичем в обмін на безкоштовний російський газ, і тому вони знаходяться в Братиславі та Шопроні. Тепер Путін погрожує «звільнити» Прибалтику, Фінляндію та Молдову від «фашистів».
Сценарій 3: Тупикова ситуація
Фронт «завмирає», як це було на Донбасі в 2014 році та в інших пострадянських війнах у Придністров’ї, Південній Осетії та Абхазії, у безплідному, замінованому ландшафті з неофіційним припиненням вогню, яке неодноразово порушується стріляниною та безпілотниками неконтрольованих ополченців всіх видів. Ні миру, ні війни. Економіки обох сторін не можуть розвиватися. Всі чекають наступного етапу, якого, здається, не буде.
Сценарій 4: Мирне врегулювання
Необтяжений державний діяч із Заходу – назвемо його канцлер Кікл та його заступник Нехаммер – з благословення американців летять до Києва та Москви та домовляються про мир, який рятує обличчя для обох сторін. Він починається з припинення вогню та демілітаризації спірних областей Донбасу та Криму. Заходять блакитні шоломи ООН. Початок реконструкції та повернення переміщених осіб та біженців. Припиняються всі санкції проти Росії. Через рік-два в Україні під міжнародним контролем проводиться референдум щодо національної приналежності відповідних областей та адміністративних одиниць. У 1920 році все це вже відбулося в Каринтії, німецькій Західній Угорщині, Північному Шлезвігу, Верхній Сілезії та Південно-Східній Пруссії. Але цього разу це буде з тими новими кордонами. НАТО та США гарантують безпеку Україні.
Сценарій 5: До побачення, Путін
Росія завжди хороша для сюрпризів. Особливо, коли найменше цього очікуєш. Під час перерви в нараді своїх головних радників Путін, здається, за традицією, випадає з відкритого кремлівського вікна. Або давиться таблеткою полонію з кремлівської аптеки. Або після поганого самопочуття зникає в санаторії на Уралі.
Переходить до влади тріумвірат, з якого раптово виходить прозахідний реформатор, який, як Михайло Горбачов чи Борис Єльцин, до того часу не був ні на чиєму радарі як нібито апаратник (інакше він би не почувався добре). Війна закінчується мінімальними територіальними поступками (бо жоден росіянин, включаючи Навального чи Нємцова, ніколи б не обійшовся без Криму) і репараціями за відновлення. Західні інвестиції знову вітаються. Бачення Романо Проді 2001 року євразійської зони вільної торгівлі від Лісабона до Владивостока знову оживає, як і бачення 1997 року партнерства НАТО з Росією. Кошмар закінчився…
Отже, це п’ять способів, якими може закінчитися війна в Україні. І все ж, оскільки конфлікт триває вже третій рік, ми все ще дуже мало розуміємо, який сценарій, ймовірно, переможе.
Джерело — Тhe loop
