І Дональд Трамп, і Джо Байден мають ідеї, які ставлять її під загрозу
Ви повинні дивуватися американській економіці.
Ще нещодавно вважалося, що вона перебуває на межі рецесії. Натомість вона завершила 2023 рік майже на 3% вищою, ніж 12 місяців тому, переживши один з найбільш бурхливих років століття. І вона продовжує перевершувати очікування. На початку цього року економісти прогнозували річне зростання в першому кварталі на рівні 1%; відтоді цей прогноз подвоївся. Ринок праці також перебуває в задовільному стані. Рівень безробіття був нижчим за 4% протягом 25 місяців поспіль, що є найдовшим періодом за останні 50 років. Не дивно, що дядько Сем присоромив решту світу. З кінця 2019 року економіка зросла майже на 8% у реальному вираженні, що більш ніж удвічі швидше, ніж у єврозоні, і вдесятеро швидше, ніж у Японії. Економіка Великої Британії майже не зросла.
Експансія Америки є ще більш вражаючою, якщо врахувати багато речей, які могли б її вбити. Поки Федеральний резерв боровся з інфляцією, економіка пережила найрізкіше зростання процентних ставок з часів перебування Джиммі Картера в Білому домі. Пандемія covid-19, посилення торговельної війни з Китаєм і боротьба зі зміною клімату разом змінили ланцюги поставок, ринки праці та споживчі вподобання. Війни в Україні та Секторі Газа загострили геополітичну напруженість і посилили навантаження на глобальну торговельну систему.
Чи збережеться неабияка сила Америки? Загрози для зростання все ще висять над економікою. Наприклад, чим довше відсоткові ставки залишатимуться високими, тим більшої шкоди вони можуть завдати. Хоча інфляція знизилася, вона залишається вищою за цільовий показник ФРС у 2%, а це означає, що ФРС може бути не в змозі виправдати сподівання інвесторів на зниження відсоткових ставок, починаючи з червня. Тим часом, геополітична напруженість, схоже, може призвести до економічної фрагментації. Проте найбільша загроза пов’язана з президентськими виборами, що відбудуться в листопаді. Ані Джо Байден, ані Дональд Трамп, схоже, не сприятимуть економічному зростанню, якщо вони повернуться до Білого дому. Навпаки, їхні плани можуть поставити її під загрозу.
Щоб зрозуміти це, розглянемо причини надзвичайних показників економіки. Ключовим фактором стали щедрі пандемічні стимули, які становили 26% ВВП, що більш ніж удвічі перевищувало середній показник у багатих країнах світу. Ця щедрість підживлювала інфляцію, але також забезпечила швидке зростання: споживачі ще не витратили всю готівку, яку вони отримали в “стимулюючих” чеках. Навіть коли ковідна криза минула, уряд продовжував позичати. Базовий дефіцит за минулий рік становив майже 8% від ВВП. Це підтримувало попит навіть тоді, коли ставки зростали.
Високий попит задовольнявся зростаючою пропозицією. В Америці на 4% більше працівників, ніж наприкінці 2019 року, частково завдяки зростанню участі робочої сили, але головним чином — завдяки зростанню імміграції. Кількість населення, народженого за кордоном, зросла на 4,4 мільйона, і ця цифра може не враховувати тих, хто прибув нелегально. І зростаюча робоча сила знаходить продуктивне застосування. Гнучкий американський ринок праці майже напевно полегшив економіці швидку адаптацію до мінливого світу.
Інші давні сильні сторони зробили Америку вартою заздрості країною, здатною впоратися з геополітичними потрясіннями. Її величезний внутрішній ринок заохочує інновації, а це означає, що вона менше залежить від зовнішньої торгівлі, ніж менші багаті країни. Оскільки сланцевий бум 2010-х років зробив Америку нетто-експортером енергоносіїв, вона в цілому виграла, а не постраждала від високих цін на енергоносії, які вдарили по гаманцях європейців.
Проблема в тому, що на кожну зі складових зростання більше не можна покладатися. У політиків може виникнути спокуса екстраполювати нещодавній успіх Америки і підживити економіку додатковими стимулами. Але це стає нежиттєздатним. Офіційні прогнози показують, що цього року Америка витратить більше на виплату відсотків по боргу, ніж на національну оборону. Збільшення запозичень загрожує фінансовими ризиками в майбутньому.
Водночас і Трамп, і Байден мають популістські та протекціоністські інстинкти, які лише зашкодять потенціалу зростання Америки. Цукрова лихоманка стимулів допомагала маскувати згубні наслідки такої політики під час першого терміну кожного президента. Однак цього разу шкоду не вдасться замаскувати.
Пан Трамп становить серйознішу загрозу. Він розглядає можливість запровадження загальних 10% тарифів на імпорт, які деякі з його радників вважають лише відправною точкою. Це потроїть існуючі в Америці збори на імпорт товарів, погіршить інфляцію і підвищить вартість імпортних комплектуючих для виробників. Водночас пан Трамп пообіцяв масову депортацію нелегальних іммігрантів. Це виходить далеко за рамки спроб захистити кордон від нових нелегальних мігрантів, що є розумною метою, і становить ризик для пропозиції робочої сили: у 2021 році 10,5 мільйона нелегальних мігрантів в Америці становили приблизно 5% робочої сили.
Президентство Трампа також загрожує незалежності ФРС. Трамп заявив, що не призначатиме на посаду голови ФРС Джерома Пауелла, термін повноважень якого спливає у 2026 році і якого він часто критикував, перебуваючи на посаді. Гнучкий ФРС під час великого дефіциту, який Трамп може збільшити через подальше скорочення податків, може загрожувати макроекономічній стабільності Америки.
Другий термін Байдена не обіцяє нічого настільки ж катастрофічного. Пан Байден дозволив ФРС продовжити боротьбу з інфляцією і хоче підвищити податки, щоб зменшити дефіцит. Але він також є економічним націоналістом. Його промова “Про становище країни” 7 березня була переповнена протекціоністськими обіцянками, що уряд буде “купувати американське”, і державницькими ідеями про контроль над цінами на все — від житла до батончиків “Снікерс”.
М’язова пам’ять
І Байден, і Трамп відчувають недоречну ностальгію за 1950-60-ми роками і виправдовують свою політику, зображуючи сьогоднішню економіку слабшою, ніж вона є насправді. Трамп вважає, що торгівля та імміграція зробили країну біднішою; Байден глибоко не довіряє великому бізнесу. А там, де вони визнають сильні сторони Америки, обидва чоловіки пояснюють це власним хибним інтервенціонізмом. Насправді, вони руйнують вільні ринки, які є основним джерелом багатства країни.
Правда полягає в тому, що Америка процвітає завдяки тому, що її компанії та працівники впроваджують інновації та адаптуються до швидкозмінного світу. Якщо наступний президент не визнає цього, американська економіка, що так сильно роздувається, зрештою здується.
