Робота з догляду є системно важливою, і жінки, яким часто недоплачують і яких майже не визнають, несуть за це відповідальність. Потрібна Європейська угода про догляд.
Пандемія дала всім зрозуміти: робота по догляду, як оплачувана, так і неоплачувана, має системне значення. Ми всі залежимо від догляду в різні періоди нашого життя. Тому настав час перестати сприймати цю роботу як належне і визнати її роль у власному добробуті та добробуті суспільства.
Роботу з догляду виконують переважно жінки. Перш за все, вона вимагає емоційного інтелекту, оскільки значна частина догляду включає в себе догляд і турботу про інших. Але вона також включає в себе роботу по дому і приготування їжі – все, що необхідно для задоволення базових потреб людини. Однак неоплачувану роботу з догляду в приватній сфері навряд чи визнають або сприймають як “справжню роботу”. Низка кампаній останніх років, наприклад, #поділисясвоїмхаосом про догляд за жінками та їхнє розумове навантаження, працюють проти цього уявлення і закликають до переосмислення: кожна форма праці має бути визнана – і відповідно винагороджена.
Це має бути цілком очевидною потребою, особливо якщо поглянути на різні дослідження та опитування щодо використання часу: між оплачуваною роботою та неоплачуваними обов’язками по догляду за дітьми жінки буквально працюють у дві зміни, тоді як чоловіки знаходять значно більше часу на дозвілля та релаксацію. Однак жінок систематично карають за цю додаткову роботу в суспільстві, яке цінує і винагороджує лише оплачувану працю.
Розширення розриву
Таким чином, робота по догляду робить значний внесок в існуючу гендерну нерівність. Через обов’язки з догляду за дітьми та батьками (свекрами) жінки набагато частіше працюють неповний робочий день – у багатьох країнах за активної підтримки держави, яка заохочує цю практику податковими пільгами, такими як Ehegattensplitting у Німеччині, що робить роботу на повний робочий день для другого з подружжя непривабливою, оскільки чистий дохід у підсумку залишається таким самим, як і при роботі на неповний робочий день. Як наслідок, жінки в ЄС заробляють приблизно на 36,2 відсотка менше, ніж чоловіки. Це робить їх більш фінансово залежними не лише протягом трудового життя, але й у старості: пенсійна система показує, що перерви в кар’єрі, наприклад, у зв’язку з відпусткою по догляду за дитиною, значною мірою караються в нашому суспільстві. Гендерний розрив у пенсійному забезпеченні наразі становить 29,4% по всьому ЄС і сягає 36,3% у Німеччині. Як наслідок, жінки значно частіше страждають від бідності в похилому віці.
Ситуація ускладнюється тим, що оплачувана робота з догляду – знову ж таки, переважно виконувана жінками – не отримує належної винагороди: погодинна оплата праці доглядальниць в ЄС на 21% нижча за середню. Таким чином, жінки перебувають у фінансово несприятливому становищі в усіх аспектах роботи по догляду, в той час як потреба в такій роботі зростає, наприклад, у зв’язку з демографічними змінами.
Тому подолання цього структурного недоліку вже давно назріло – факт, який в останні роки поступово визнається і на політичному рівні. Важливою основою для цього на рівні ЄС є Стратегія гендерної рівності ЄС, яка вже визнала і виявила ці зв’язки ще до пандемії Covid-19, а також Європейський стовп соціальних прав, який встановлює дорожню карту для соціального порядку денного ЄС, включаючи фокус на гендерній рівності, належних умовах праці та оплати праці, а також право на належний довгостроковий догляд та догляд за дітьми.
Початкові успіхи на рівні ЄС
У цьому контексті за останні роки дійсно було досягнуто певних початкових успіхів у закріпленні гендерної рівності та більшого визнання праці по догляду по всьому ЄС. Важливим кроком на шляху до більшого визнання неоплачуваної праці по догляду стала директива ЄС про баланс між роботою та особистим життям. З метою сприяння соціальним змінам, спрямованим на спільний розподіл роботи по догляду, право на щонайменше 10-денну оплачувану відпустку по догляду за дитиною відтепер діє на всій території ЄС. Усі громадяни ЄС також мають право на п’ять днів вільного від роботи часу для догляду за родичами. Однак повільна імплементація цієї директиви державами-членами ЄС – майже всі країни почали впроваджувати її лише після закінчення встановленого законом терміну – свідчить про те, що це може бути лише першим кроком.
Довгострокові дослідження показують, що в усіх професійних сферах оплата та умови праці погіршуються зі збільшенням частки жінок і, своєю чергою, покращуються зі збільшенням частки чоловіків.
Оплачувана робота по догляду тепер також зазнає переоцінки завдяки двом додатковим директивам ЄС. Наприклад, нова директива ЄС про адекватну мінімальну заробітну плату передбачає, що з кінця цього року мінімальна заробітна плата повинна відповідати 60% середньої заробітної плати в державі-члені ЄС або 50% середньої заробітної плати. У Німеччині наразі це відповідає мінімальній заробітній платі в 14 євро. Це рішучий крок до подолання гендерного розриву в оплаті праці, навіть за межами сектору догляду, оскільки жінки надмірно представлені в низькооплачуваному секторі. Згідно з розрахунками Європейської Комісії, таким чином розрив в оплаті праці може бути скорочений на 5 відсоткових пунктів з нинішнього рівня в 12,7 відсотка. Додаткова вимога щодо розширення колективних переговорів про встановлення заробітної плати в державах-членах ЄС також прокладає шлях до сильнішого колективного представництва інтересів з метою боротьби з поганими умовами праці, наприклад, у секторі догляду, на додаток до рівня заробітної плати.
Нова директива ЄС про прозорість оплати праці відкриває ще одні двері для покращення статусу оплачуваної доглядової праці. Директива не лише передбачає право на інформацію про оплату праці колег і зобов’язує середні та великі компанії вживати заходів для зменшення гендерного розриву в оплаті праці в компаніях: за допомогою “гіпотетичного компаратора” вона включає інструмент для порівняння заробітної плати в різних секторах у майбутньому. Це створило правову основу для оскарження низької оплати праці, наприклад, у секторі догляду. Це важливий інструмент для більшої гендерної рівності, оскільки довгострокові дослідження показують, що в усіх професійних сферах оплата та умови праці погіршуються зі збільшенням частки жінок і, своєю чергою, покращуються зі збільшенням частки чоловіків. Завдяки директиві ЄС з таким розвитком подій більше не потрібно миритися.
Однак для того, щоб оплачувана і неоплачувана праця по догляду дійсно отримала більше визнання і стала більш цінною, необхідно зробити ще багато чого. Європейська стратегія з догляду визначає курс на це, визначаючи велику потребу в діях для всього ЄС, особливо щодо освіти та догляду за дітьми раннього віку (ECEC), а також довгострокового догляду. Згодом держави-члени ЄС прийняли загальні мінімальні стандарти у своїх висновках Ради: щонайменше 45% дітей у віці до трьох років повинні отримати місце для догляду за дітьми, а також щонайменше 96% дітей у віці від трьох років до обов’язкового шкільного віку. Що стосується довготривалого догляду, було підтверджено лише право на доступ до якісного та доступного догляду. Тим не менш, слід визнати позитивним зрушенням той факт, що держави-члени вперше визнали необхідність дій у сфері довгострокового догляду на рівні ЄС.
Незалежно від того, оплачувана вона чи ні, робота з догляду як основна передумова нашого добробуту та добробуту суспільства має бути визнана більш широко і прирівняна до оплачуваної зайнятості.
Як країни-члени ЄС насправді мають намір досягти цих спільних цілей, ще належить з’ясувати. Стратегія догляду, а також нові добровільні зобов’язання національних урядів можуть бути лише першим кроком. Тепер за ними повинні послідувати обов’язкові до виконання нормативні акти, які не тільки юридично закріплять належні умови праці та оплати в оплачуваній роботі по догляду, а також визнання і суспільну необхідність неоплачуваної роботи по догляду, але й вживатимуть необхідних заходів.
Оплачувану чи неоплачувану працю по догляду, як основну передумову нашого добробуту та добробуту суспільства, потрібно більше визнавати і прирівнювати до оплачуваної зайнятості. Неприпустимо, щоб жінки все життя перебували у фінансово та соціально невигідному становищі, виконуючи цю роботу. Ми не можемо продовжувати вимірювати успіх і цінність виключно через оплачувану роботу та економічне зростання. Нам потрібна дорожня карта до більш справедливого і рівного суспільства, модель, яка ставить наші потреби і добробут в центр уваги: Угода ЄС про соціальну допомогу.
Автор: Агнес Мах – спеціаліст з питань гендерної рівності та політичної освіти у Фонді Фрідріха Еберта в Брюсселі.
Джерело: IPG-Journal, ЄС