Для арабських держав відкрите вторгнення Росії в Україну представляло як виклики, так і можливості, вважають експерти. А для Вашингтона, Лондона та європейських столиць виклик полягає у залученні впливових арабських держав до формулювання їхніх відповідей на глобальні проблеми.
Ця війна прискорила розкол між Сходом і Заходом, змушуючи членів Ради співробітництва Перської затоки (GCC) шукати “делікатний баланс”, маневруючи між багатьма центрами впливу сучасного багатополярного світу, пише Джорджіо Кафієро, генеральний директор Gulf State Analytics.
У статті для видання The New Arab він додає, що виклики, які стоять перед західними політиками, посилили центральну роль арабських країн Перської затоки, таких як Саудівська Аравія, з точки зору глобальної енергетики, безпеки та геополітики. Видання The New Arab базується у Лондоні і є панарабським ресурсом, що належить катарській компанії Fadaat Media.
Джеймс Лінч, експерт Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), колишній дипломат британського МЗС, вважає, що м’яку силу Заходу “вже витрачено”, а репутація європейців як захисників міжнародного права “впала серед їхніх арабських партнерів”.
При цьому він припускає, що м’яка сила Європи в арабському світі, ймовірно, “зазнала незворотної шкоди” – зокрема, через звинувачення у подвійних стандартах через їхню відповідь на наступ Ізраїлю в Газі.
Такі звинувачення надходять масово й швидко з боку арабських держав, держав, що розвиваються, геополітичних суперників, офіційних осіб ООН і навіть західних офіційних осіб пише Лінч.
Європейські “запаси м’якої сили” полягають у її економічних показниках та суспільних цінностях, пов’язаних із нею, свідчать дослідження ECFR та Оксфордського університету 2023 року. Але, вважає експерт, ці резерви нівелюються через звинувачення аж до “потенційної причетності” європейців до геноцидних дій у Газі.
При цьому європейські посадовці, припускає Лінч, розрахували повернути попередні відносини Європи з арабським світом. “Але це прорахунок: сприйняття Заходу погіршується в усьому регіоні”, – стверджує експерт.
За його інформацією, опитування Арабського барометра в Тунісі показало, що прихильність до США у регіоні різко впала протягом жовтня 2023 року, і це явище поширюється далі на Близький Схід.
Місцеві уряди знаходять можливість скористатися із таких настроїв. Так, наприклад, у Тунісі суттєво обмежили діяльність критично налаштованих до уряду громадських організацій (а частину закрили, розгромивши офіси) під приводом їхніх зв’язків “із лицемірними західними країнами”. Очільник МЗС Тунісу заявляв: “Ми більше не хочемо фальшивих демократій, керованих іноземцями або грошима”.
Роль нейтралітету Перської затоки у війні Росії проти України
Аналітики вашингтонського центру з розрахунку геополітичних ризиків Gulf State Analytics пишуть, що відкрите вторгнення Росії в Україну допомогло саудівцям змусити Вашингтон по-іншому дивитися на партнерство з цією країною, хоча ще на початку президентського терміну президент США Джо Байден відмовлявся спілкуватися з наслідним принцом Саудівської Аравії, через проблеми з правами людини у цій країні.
Але у 2022 році він відвідав Джидду, намагаючись вивести країну з орбіти впливу Росії.
Якщо ОАЕ і Саудівська Аравія були найбільш поступливими до уряду президента Росії Володимира Путіна з лютого 2022 року, то Кувейт і Катар найбільше критикували порушення Росією територіальної цілісності та суверенних прав України, нагадують аналітики. Оман і Бахрейн “були посередині”.
Тим не менш, усі названі країни протягом останніх двох років намагалися підтримувати тісні стосунки як з Москвою, так і із Заходом.
Жодна країна Перської затоки не запровадила санкцій щодо Росії, аналогічним західним.
Але у США визнають “раціональність нейтралітету країн Перської затоки у цій війні”, вважає Міра аль-Хусейн, соціологиня з ОАЕ, наукова співробітниця Центру Альваліда бін Талала Единбурзького університету.
Утім, свідчать аналітики, на політиків країн Перської затоки зараз набагато більше впливає війна Ізраїлю в Газі, ніж агресія Росії проти України.
Крім того, ситуація в Газі може зблизити країни Перської затоки з Росією. “Здебільшого через те, наскільки легко Москві представити себе арабо-ісламському світу як силу, що відрізняється від США”, – йдеться у публікації видання The New Arab.
Тим часом заяви Росії в ООН на підтримку Палестини можуть спрацювати як засіб впливу на суспільство у Перській затоці з метою просування Росії як “моральної протилежності” США.
