Індійсько-тихоокеанські союзники Америки стурбовані тим, що адміністрація Байдена не виконує зобов’язань протистояти впливу Китаю.
Конгрес США прийняв закон, який фінансуватиме ключові угоди США з острівними державами Тихого океану, результатом якого стане полегшення в Індійсько-Тихоокеанському регіоні після того, як попередні затримки підірвали зусилля протистояти Китаю, пише Financial Times. У п’ятницю Сенат виділив 7,1 мільярда доларів на фінансування протягом 20 років для Договорів про вільну асоціацію (Cofa) — угоди, яка надає США ексклюзивний військовий доступ до Палау, Маршаллових Островів і Федеративної Республіки Мікронезії в обмін на економічну підтримку.
Гроші були включені в пакет витрат на 460 мільярдів доларів, призначений для того, щоб державні установи не закривалися опівночі. Цей крок був зроблений через кілька тижнів після того, як його вилучили з іншого законопроекту, що викликало занепокоєння, що США відмовляються від зобов’язань робити більше з партнерами в Тихому океані.
Хоча три острівні держави є крихітними, вони охоплюють 4000 км через Тихий океан, забезпечуючи критично важливий доступ для США для роботи в Індо-Тихоокеанському регіоні та допомагають подолати те, що Пентагон називає «тиранією відстані». Вони забезпечують місце для базування ракет і радарів раннього попередження на додаток до полігону для випробувань міжконтинентальних балістичних ракет.
Сенатор Ден Салліван, республіканець з Аляски, який цікавиться тихоокеанським регіоном, сказав, що «важливо» фінансувати Cofa.
«Наша мережа партнерів і союзників — включаючи ці три острівні держави в Тихому океані — є однією з найбільших порівняльних переваг нашої країни порівняно з диктатурами в Пекіні, Москві та Тегерані, — сказав він Financial Times. — Інвестиція служить нашим взаємним інтересам у протидії агресивним регіональним планам Комуністичної партії Китаю».
Останніми тижнями лідери трьох країн попереджали, що затримка фінансування створює невизначеність і «небажані можливості для економічної експлуатації конкурентними політичними гравцями в Тихому океані».
«Якщо наш бюджетний процес і надалі показуватиме, що найбільша демократія світу не може забезпечити власний народ і світ, це завдасть довготривалої шкоди регіону, де ми завжди намагаємося довести, що США є надійним партнером, — сказала Кетрін Пейк, колишня посадова особа Ради національної безпеки, яка зараз працює в мозковому центрі Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні. — Увесь Тихоокеанський регіон дивиться на Cofa як на символ прихильності США цьому регіону».
Напередодні голосування Девід Пануело, колишній президент Федеративних Штатів Мікронезії , заявив, що «зростає розчарування» через відсутність фінансування оновлених угод, які повинні були набути чинності в жовтні минулого року.
«Кожен день, який проходить без фінансування угоди… збільшує ймовірність того, що ФШМ стане ще більше залежним від Китаю, а не від наших традиційних союзників», — сказав він Financial Times.
Викручування рук привертає увагу до жорсткої геополітичної конкуренції, оскільки Китай швидко набуває впливу на тихоокеанські острівні держави, на морській території яких США вели вирішальні битви під час Другої світової війни. Зростаюча економічна присутність Китаю та зусилля з нарощування впливу та зв’язків у сфері безпеки спричинили ізоляцію традиційних партнерів регіону.
Австралія, найбільший донор, на який припадає 39% усієї допомоги, витраченої в регіоні за останні 20 років, згідно з аналітичним центром Інституту Лоуі, з 2018 року збільшила підтримку своїх тихоокеанських сусідів. Того ж року Нова Зеландія запустила «Тихоокеанське перезавантаження», спрямоване на посилення власної безпеки, допомагаючи своїм сусідам, що розвиваються, досягти справжнього процвітання.
Після того, як у 2019 році Соломонові Острови та Кірібаті змінили дипломатичне визнання з Тайваню на Китай, а Пекін уклав із Соломоновими Островами угоду про безпеку в 2022 році, США почали діяти. Вони пообіцяли знову відкрити своє посольство на Соломонових Островах через 29 років, організували свій перший в історії саміт з лідерами тихоокеанських островів і прийняли стратегію Тихоокеанського партнерства, підтриману допомогою в розмірі 1 мільярда доларів. Японія також активізувала свою активність у регіоні.
Але ні США та їхні союзники, ні Китай не здобувають легких перемог. Західні країни стурбовані тим, що їхня участь, яка часто супроводжується умовами управління, може здаватися менш привабливою, ніж позики та інвестиції Китаю в інфраструктуру чи у пряму підтримку окремих політиків.
«Демократичні цінності та вимоги підзвітності обмежують те, як західні донори конкурують із швидкою та ефектною допомогою Китаю, яка часто спрямована на критичну інфраструктуру, доступ до ресурсів і прихильність еліти», — сказала Мег Кін, директор програми Lowy’s Pacific Islands.
Проте китайська економічна допомога далеко не завжди перетворюється на політичний вплив. Анна Паулз, експерт з тихоокеанської безпеки в Університеті Массі в Новій Зеландії, вказала на неспроможність Китаю переконати Фіджі прийняти його вакцину від Covid-19, попри величезний тиск на країну.
«Якби Фіджі прийняли Sinovac, це додало б йому легітимності в решті регіону. Але Фіджі знали, що якщо вони приймуть її, це знищить їхню індустрію туризму», – сказала вона.
Оголошене зростання економічних показників у Китаї до рівня +5% ВВП є радше політичними гаслами. Китай оголошує про плани свого розвитку та зміну вектора у внутрішньому інвестуванні, спрямовуючи увагу на Нові проекти з високопродуктивних галузей – Зелена енергетика, штучний інтелект і цифрові послуги. Проте на думку оглядачів видання Еconomist, ці плани є не більше, ніж химерними ідеями які не вдасться реалізувати внаслідок суттєвих проблем в економіці країни.
