“Роботи-доглядальниці” – це спірне рішення кризи старіння та нестачі персоналу, але емпатія та співчуття є незамінними.
Чи можуть роботи відчувати відповідальність і відданість? Чи можуть вони проявляти симпатію, співчуття і доброту? Чи можуть вони розпізнати самотність, сум, страх чи депресію? Чи можуть роботи бути турботливими? У звіті, підготовленому на замовлення Європейської федерації профспілок громадського обслуговування (EPSU), – “Роботи-доглядальниці та криза догляду” – досліджується, як технології впливають на будинки для людей похилого віку і що це означає для роботи з догляду зараз і в майбутньому.
Кажуть, що ми стоїмо на порозі революції автоматизації, яка обіцяє докорінно змінити підтримку і спілкування з людьми похилого віку. Технологічні компанії розглядають старіюче населення Європи як перспективну сферу для досліджень у галузі робототехніки, про що свідчать дедалі більші бюджети. Флагманська дослідницька програма Європейського Союзу “Горизонт” виділяє 1,3 мільярда євро на державно-приватне партнерство, яке досліджує штучний інтелект, дані і робототехніку, а також підтримує окремі проекти, пов’язані з робототехнікою в сфері догляду.
Немає нічого поганого в тому, щоб модифікувати домашнє середовище, щоб допомогти літнім людям та людям з інвалідністю жити краще незалежно. Технології, що допомагають жити, з’явилися задовго до цифрової ери. Сьогодні вони охоплюють широкий спектр інновацій – від допоміжних засобів для пересування через носимі пристрої моніторингу до систем контролю навколишнього середовища “розумного дому”. Однак спроби автоматизувати догляд за хворими на робочих місцях – особливо в установах з високим рівнем залежності, таких як будинки престарілих – це зовсім інша справа. На жаль, деякі галузеві наративи про перспективи автоматизації мають тенденцію до змішування цих двох понять.
Обіцяні переваги роботів-доглядальниць, як правило, подаються як “вирішення” проблеми постійного дефіциту робочої сили в секторі. Хронічно низькооплачуваній і недоукомплектованій робочій силі часто не вистачає часу, необхідного для надання якісної, орієнтованої на людину допомоги. Чи можуть роботи прийти на допомогу, “заощаджуючи робочу силу”, одночасно знижуючи витрати на персонал і зменшуючи тиск на державні бюджети?
Причини для скептицизму
Існують вагомі причини для скептичного ставлення до останньої хвилі робототехнічних інновацій. Соціальна допомога нібито вже десятиліттями стоїть на порозі революції автоматизації. Такий технооптимізм насправді є симптомом кризи в сфері догляду, що випливає з недооцінки праці доглядальниць і доглядальників. Погані умови праці, старіння населення і, як наслідок, постійно зростаючий розрив між попитом на догляд і пропозицією кваліфікованої робочої сили не зникнуть за допомогою заміни людей машинами.
Досі робототехніка мала дуже незначний вплив на сферу охорони здоров’я, а її успіхи не підтверджували її заяв. В Японії, де були зроблені найбільші інвестиції, результати виявилися менш ніж переконливими. Замість того, щоб заощадити робочу силу в цілому, роботи переклали людські завдання з догляду за людьми на нагляд за машинами – часто за значно більші кошти. Наслідки, однак, набагато глибші, ніж витрати.
Турбота багатогранна: вона охоплює цілий ряд емоцій, дій і поведінки, спрямованих на підтримку і сприяння добробуту і комфорту інших людей. Вона передбачає справжню турботу про благополуччя людей, включаючи емпатію, співчуття і доброту. Відмова від людської взаємодії не лише ставить етичні питання щодо приватності та комфорту людей похилого віку, але й позбавляє персонал переваг особистих стосунків, які вони встановлюють з тими, хто перебуває під їхньою опікою. Підтримка людського зв’язку надає сенс роботі з догляду, навіть у найбільш перевантажених і стресових ситуаціях; його втрата, на тлі змін у робочих ролях і динаміки робочого місця, посилює стрес і вигорання.
Роботизовані домашні тварини залишаються найпоширенішими роботами в будинках для людей похилого віку. Так відбувається вже близько 15 років, відколи на європейському ринку з’явився терапевтичний робот Paro, який нагадує дитинча тюленя. Тварини-компаньйони можуть допомогти полегшити ізоляцію, зменшити стрес і підвищити якість життя людей похилого віку. Три клінічні дослідження, проведені в Австралії, Японії та Данії, не виявили жодної різниці між Paro і “плацебо Paro” – між увімкненим Paro і порівнянною м’якою іграшкою. Цінність новизни роботизованої іграшки може бути відповідальною за радість і захоплення, а не за якості самого робота.
Фізична допомога
В принципі, роботи можуть допомогти полегшити більш обтяжливі завдання для людей, які доглядають за людьми, дозволивши їм зосередитися на більш складних і емоційно складних, але в той же час корисних аспектах догляду за літніми людьми. Зрештою, їхня праця часто є дуже фізично напруженою – працівники, які безпосередньо доглядають за людьми похилого віку, належать до професійних груп, найбільш схильних до захворювань опорно-рухового апарату. Роботи-фізичні помічники, призначені для виконання таких завдань, як підйом, переміщення, перенесення, купання і одягання, могли б полегшити навантаження, звільнивши доглядальників для нефізичної турботи про людей похилого віку. Проте ця обіцянка не здійснилася. Чому?
Роботи для фізичної допомоги можуть бути непрактичними і дорогими, вимагати більше роботи з налаштування та нагляду, ніж рутинні завдання, які вони покликані замінити. Але навіть попри ці перешкоди, чи є вони бажаними? Нещодавнє опитування 3800 доглядальниць у Фінляндії вивчало їхнє ставлення до цього питання у світлі професійної етики та складнощів людського дотику у відносинах по догляду за хворими. Сприйняття роботів було найвищим для завдань, які не передбачають безпосереднього догляду, а найнижчим – для тих, що передбачають дотик. Працівники сфери догляду глибоко стурбовані роботизацією догляду, оскільки вона може зменшити людський контакт і посилити відчуття об’єктивації з боку одержувачів допомоги. Коли людський дотик замінюють машини, це схоже на розрив фундаментального зв’язку.
Технологічні інновації у сфері догляду повинні приносити відчутні переваги для отримувачів допомоги, водночас зменшуючи навантаження на працівників. Хоча роботи-доглядальниці можуть пропонувати переваги, їхній вплив на людей, як працівників, так і мешканців будинків-інтернатів, необхідно оцінювати комплексно: етичні міркування, зміни в якості догляду, витіснення робочих місць, зміни в робочих ролях, динаміка робочого місця і задоволеність роботою.
Фахівці-експерти
Фахівці у сфері охорони здоров’я знають, які інструменти є найефективнішими для роботи і що є найбільш корисним і вигідним для підвищення якості медичної допомоги. Як справжні експерти з інновацій, вони повинні формулювати пріоритети досліджень, а не дозволяти, щоб їм “робили” інновації. На противагу цьому, технологи – набагато частіше чоловіки – часто мають обмежене розуміння того, що передбачає робота у сфері охорони здоров’я. А гонитва за прибутком під приводом економії коштів за своєю суттю відірвана від розуміння турботи.
З тривалого експерименту в Японії можна винести важливий урок. У той час як роботизовані технології зіткнулися з непомірними витратами і поганим впровадженням, розумні інвестиції в цифрові технології на робочому місці мали набагато більший вплив на якість і ефективність догляду. У Європі багато будинків престарілих, особливо невеликих, відстають у використанні базових інформаційних технологій. Централізація ведення документації, скорочення рутинного адміністрування та покращення цифрової комунікації значно допомагають перевантаженим працівникам, роблячи щоденну роботу ефективнішою та зменшуючи час, який працівники витрачають на завдання, не пов’язані з доглядом за пацієнтами. За умови відповідного навчання такі технології зменшують стрес і, як правило, вітаються працівниками, оскільки вивільняють час для безпосереднього догляду та взаємодії з підопічними.
Однак швидка трансформація технологій штучного інтелекту породжує складні питання цифрових прав. Як створюються та збираються дані в процесі діяльності з догляду за хворими, і хто має до них доступ? Прозорість важлива не лише для дотримання Загального регламенту захисту даних, але й для забезпечення безпеки та зменшення ризиків у роботі з вразливими особами. І хоча сучасні датчики та моделі штучного інтелекту можуть відстежувати показники здоров’я, виявляти надзвичайні ситуації та надавати своєчасні сповіщення, ці інструменти потребують людського нагляду.
Добробут, автономія та гідність літніх і вразливих людей повинні бути в центрі розробки та впровадження всіх технологічних інновацій. Таким чином, основна увага повинна бути зосереджена на вдосконаленні та підтримці практики догляду, орієнтованого на людину, в закладах довготривалого догляду, на благо всіх зацікавлених сторін.
Автори: Саманта Хоу – асистентка з питань політики у сфері соціальних послуг у Європейській федерації профспілок працівників громадського обслуговування (ЄФПОО), з особливим акцентом на питаннях догляду в Європі, включаючи дошкільну освіту та догляд, а також довгостроковий догляд. Раніше вона працювала з людьми з інвалідністю в Канаді.
Кароль Флорек – незалежний дослідник, що спеціалізується на питаннях охорони здоров’я та догляду. Раніше він був національним науковим співробітником Об’єднаної профспілки працівників Австралії, зосереджуючись на її кампаніях з охорони здоров’я. Після переїзду до Європи у 2014 році він проводив дослідження для ЄФПОО, PSI, UNI Global, CICTAR та EESC.
Джерело: Social Europe, ЄСМК
