Гарантія зайнятості не лише ліквідує довгострокове безробіття, але й зміцнить Європейський Союз.
Після фінансової кризи 2008 року частка безробітних, які не мають роботи рік і більше, постійно зростала в країнах-членах Європейського Союзу – з приблизно 30% до 44% у 2014 році. Згодом цей показник знизився, але повернувся до докризового рівня лише у 2020 році – європейським ринкам праці знадобилося більше десяти років, щоб відновитися до і без того високого рівня довготривалого безробіття (див. рисунок). Очевидно, що це стало провалом політики ЄС.
Після початку пандемії довгострокове безробіття знову зросло. У контексті кризи вартості життя та зростання рівня матеріальної депривації це вимагає термінового політичного втручання на ринках праці, щоб забезпечити довготривалих безробітних гідною роботою з гідною оплатою.
Довготривале безробіття має далекосяжні наслідки, як з’ясувала австрійська соціологиня Марі Ягода у своєму новаторському дослідженні – її висновки актуальні й сьогодні. Тривалість безробіття неухильно зменшує шанси на повторне працевлаштування через його негативний вплив на психологічне та фізичне здоров’я і навички, а також стигматизацію з боку роботодавців. Зниження заробітної плати, спричинене попереднім безробіттям, є добре доведеним, але воно видається особливо суворим для довготривалих безробітних. Довготривале безробіття також є проблемою з демократичної точки зору, оскільки воно знижує рівень політичної участі.
Перспективний інструмент
Гарантія зайнятості в ЄС може виявитися перспективним інструментом для подолання довготривалого безробіття, досягнення повної зайнятості, стабілізації економіки та підтримки “зеленого” переходу. Ідея проста: держава пропонує можливість працевлаштування з мінімальною заробітною платою всім, хто шукає роботу, але не може знайти її на приватному ринку праці. Участь у програмі є добровільною.
Ці державні робочі місця повинні характеризуватися справедливими умовами праці, постійними контрактами та доходами, що відповідають умовам, які переважають у відповідних країнах, із заробітною платою, встановленою законами про мінімальну заробітну плату або колективними договорами. Це має гарантувати, що створення державних робочих місць відповідає праву на гідну працю.
Спочатку основна увага може бути зосереджена на найбільш знедолених і вразливих верствах населення, забезпеченні соціального захисту, запобіганні соціальної ізоляції та зміцненні європейських соціальних цінностей, а також демократичної участі. Демократичне прийняття рішень у процесі вибору робочих місць, які слід створити, буде мати вирішальне значення для гарантування достатньої пропозиції суспільно корисної праці.
Створення робочих місць повинно ґрунтуватися на соціальному діалозі з соціальними партнерами та участі інших регіональних суб’єктів, щоб гарантувати, що програма відповідає незадоволеним потребам регіону. Таким чином, європейська гарантія зайнятості не лише підвищить рівень політичної участі завдяки уникненню довготривалого безробіття, але й підвищить рівень суспільного сприйняття ЄС завдяки фінансуванню виробництва суспільних благ і послуг, необхідних на місцях.
Орієнтація на найбільш вразливі верстви населення доповнить універсальну політику на ринку праці та запропонує рішення для тих, кому найважче знайти роботу. Одним із способів виміряти успіх політики на ринку праці є її здатність до повторного працевлаштування безробітних. Оскільки швидке працевлаштування вважається успіхом, така політика, однак, часто має упереджене ставлення до тих, хто має найвищі шанси на працевлаштування. Таке “зняття вершків” може бути однією з причин стабільно високого рівня довготривалого безробіття серед тих, хто має менші шанси на повторне працевлаштування.
Дизайн проекту
Перспективні проекти у Франції, Бельгії та Австрії показують, як може виглядати успішний дизайн проекту. У 2016 році французький парламент ухвалив закон про фінансування та реалізацію програми Territoires zéro chômeur de longue durée (TZCLD, зони нульового довготривалого безробіття). На другому етапі програма розширилася до 60 муніципалітетів, в яких працює близько 2 700 учасників. TZCLD, отримуючи державне фінансування, реалізується на місцевому рівні через керівні комітети, до складу яких входять усі зацікавлені сторони, і орієнтована на довготривале безробіття в муніципалітеті.
Регіон Валлонія в Бельгії розпочав подібний пілотний проект, спрямований на створення можливостей працевлаштування для 750 осіб, які не працювали більше двох років, в рамках 17 проектів. Половина бюджету TZCLD в Бельгії на 2022-2026 роки, що становить 104 мільйони євро, надходить з Європейського соціального фонду.
Австрія має давню традицію державних програм зі створення робочих місць, починаючи з Aktion 8,000 у 1980-х роках, Aktion 20,000 у 2017-19 роках і закінчуючи першим у світі експериментом з гарантованим працевлаштуванням Modellprojekt Arbeitsplatzgarantie Marienthal (MAGMA) на період з 2020 по 2024 роки. MAGMA пропонує гарантоване працевлаштування тим, хто був безробітним більше одного року, і вже майже ліквідував довготривале безробіття в муніципалітеті Граматнойзідль. Оцінки економістів з Оксфордського університету та соціологів з Віденського університету виявили позитивний вплив на неекономічний та економічний добробут учасників програми.
Такі ініціативи поєднують активну політику на ринку праці та використання місцевих мереж. Надаючи право на гідну працю та гарантуючи створення робочих місць у разі потреби, вони пропонують рішення для тих, хто інакше залишився б без роботи. Цей досвід може слугувати зразком для подальших програм гарантування зайнятості.
Фіскально нейтральні
Попри об’єктивний успіх цих ініціатив, вони вразливі до ідеологічно вмотивованих рішень про їхнє закриття. Щоб підтримати їх, ЄС міг би розширити свої фінансові можливості та підтримати гарантії зайнятості в рамках Європейського стовпа соціальних прав.
Фіскальні витрати на європейську гарантію зайнятості були б нейтральними в довгостроковій перспективі. Валові витрати оцінюються в 1,5% від валового внутрішнього продукту. Але гарантія зайнятості зменшить державні витрати на безробіття як таке, призведе до збільшення податкових надходжень і соціальних внесків, а також збільшить сукупний попит. Довготривале безробіття призводить до величезних витрат як для суспільства, так і для окремої людини.
Під час пандемії ЄС продемонстрував свою здатність запобігти великій економічній кризі та кризі на ринку праці. Програма “Підтримка для пом’якшення ризиків безробіття в надзвичайних ситуаціях” (SURE) надала фінансову підтримку програмам короткострокової зайнятості по всій Європі. Такий механізм може слугувати зразком для наслідування для нової ініціативи з фінансування програм гарантування зайнятості.
Програма NextGenerationEU показала, як ЄС може мобілізувати фіскальний потенціал для забезпечення фінансування відновлення. А урок Європейської молодіжної гарантії полягає в тому, що гарантії зайнятості мають фінансуватися переважно з бюджету ЄС на засадах солідарності, а держави-члени мають робити внески відповідно до своїх фінансових можливостей.
Витрати на програми гарантування зайнятості мають бути виключені з переглянутих фіскальних правил. Крім того, держави-члени могли б випускати цінні папери на фінансових ринках для фінансування своїх програм. Європейський центральний банк міг би відновити, цього разу на постійній основі, тимчасові програми купівлі державних цінних паперів, необхідні для підтримки цих цінних паперів, як це було під час кризи єврозони та Covid-19.
Час для європейських гарантій зайнятості настав – це лише питання політичної волі.
Автори: Денніс Тамесбергер – очолює відділ соціальної політики Палати праці в Лінці, раніше викладав в Університеті імені Йоганна Кеплера. Він працює над питаннями соціальної політики, політики ринку праці та охорони здоров’я;
Сімон Теурл – дослідник та експерт з питань політики на ринку праці у Віденській палаті праці, працює над політичною економією політики на ринку праці, гарантіями зайнятості та сегментацією ринку праці. Викладає економіку в Університеті Граца;
Даніель Віцані-Хаїм – економіст Віденської палати праці та співробітник дослідницького інституту економіки нерівності у Віденському університеті економіки та бізнесу, де він займається питаннями державної зайнятості та феміністичної економіки.
Джерело: Social Europe, ЄС
