Надмірна увага до спекулятивних коментарів французького президента щодо потенційної військової присутності Заходу в Україні відволікає увагу від конкретних кроків, які європейські лідери зробили в Парижі на підтримку Києва, пише Леоні Аллард
Українська конференція президента Еммануеля Макрона в Парижі в понеділок могла б виділитися як така, що активізувала європейське лідерство на підтримку України в критичний момент її боротьби проти російської агресії. За заявою Макрона про те, що “нічого не повинно бути виключено” для підтримки України, стояло справжнє відчуття терміновості та рішучості, особливо у світлі того факту, що надання додаткової допомоги Україні з боку США наразі застрягло в Конгресі. Однак цей меседж був спотворений. Дух і досягнення Паризької конференції, в якій взяли участь двадцять один глава держави і уряду, були затьмарені франко-німецьким розколом і медіа-шаленством через заяву Макрона про те, що “було піднято питання про відправку чобіт на землю” як варіант.
Зосередження на чутливому, суперечливому та спекулятивному питанні потенційної військової присутності Заходу в Україні відволікає увагу від конкретних кроків, які європейські лідери зробили в Парижі на підтримку Києва.
Почнемо з того, що формується спільна європейська стратегічна культура щодо Росії. Навіть після незаконної анексії Криму Росією у 2014 році європейські лідери мали різкі розбіжності у поглядах на режим президента Росії Владіміра Путіна та ревізіоністський характер його амбіцій. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році ці розбіжності почали зникати. Розбіжності, які залишаються сьогодні, хоча і є реальними, є меншою мірою результатом геополітичних розбіжностей між європейськими лідерами, а більшою мірою – наслідком популістських рухів у зовнішній політиці окремих країн, яскравим прикладом чого є перешкоджання Угорщини наданню допомоги Україні з боку ЄС.
Париж і Берлін … … пройшли довгий шлях у своїй підтримці України. Вашингтон виграв суперечку.
Зокрема, Єлисейські поля показали, що вони зробили висновки з минулих помилок і перейшли від закликів у 2022 році “не принижувати Росію” до “вжиття всіх можливих заходів для того, щоб Росія не виграла війну”. Французький уряд також нещодавно підтвердив стурбованість тим, що Росія може напасти на члена НАТО протягом кількох років, якщо не зазнає поразки в Україні. Ухвалення Великою Британією, Францією та Німеччиною угод про безпеку України підтверджує послідовність Європи щодо майбутніх зобов’язань та допомоги. Це сигнал про те, що європейці рішуче налаштовані не допустити перемоги Росії над Україною шляхом затяжної війни.
Затяжний, але все ще гострий франко-німецький розкол, що проявився після нещодавньої конференції в Парижі, слід розглядати у світлі того, що об’єднує Париж і Берлін: обидва міста пройшли довгий шлях у підтримці України. Вашингтон виграв суперечку. Попри скромні починання у підтримці України, Берлін може по праву претендувати на звання найбільшого в Європі постачальника зброї та боєприпасів для Києва. У той час як Париж спочатку тримав свою допомогу Києву в таємниці, останнім часом він збільшив її як кількісно (з півтора мільярда євро у 2022 році до трьох мільярдів, обіцяних цього року), так і якісно, наприклад, надавши високоточні ракети великої дальності SCALP. Це якісне зростання особливо важливо мати на увазі. Зосередження лише на цифрах і рейтингах допомоги не дає повної картини. Франція і Німеччина також докладають значних зусиль для посилення позицій і місій з протиповітряного захисту на східному фланзі НАТО.
Щодо деталей Паризької конференції, то в понеділок Франція досягла значного прогресу щодо двох важливих, але суперечливих ініціатив: зусиль Чеської Республіки, спрямованих на заповнення поточного дефіциту боєприпасів шляхом закупівлі через треті країни, які в іншому випадку не погодилися б напряму відправляти снаряди в Україну, і пропозиції Естонії щодо використання спільних облігацій для європейської оборони. У цих двох питаннях Париж відмовився від своєї колишньої опозиції на користь закупівлі лише європейських боєприпасів і використання механізмів фінансування ЄС, відповідно. Чеська ініціатива, творча робота над якою триває від початку повномасштабної війни Росії, може виявитися критично важливою для подолання поточного дефіциту боєприпасів, якщо додаткова підтримка України з боку США залишиться заблокованою в Конгресі.
Зменшення запасів боєприпасів є важливою і нагальною проблемою для України, і варто зазначити, що лідери в Парижі в середині лютого взяли на себе зобов’язання сприяти спільному виробництву боєприпасів в Україні. Водночас у Парижі також було досягнуто прогресу щодо необхідності дій Європи, які не обмежуються наданням зброї та боєприпасів Україні. Потрібна додаткова допомога, наприклад, для підвищення загальної ефективності української армії та її стійкості. У Парижі лідери домовилися розглянути варіанти більш активної участі у кіберзахисті та посиленні українського військового потенціалу, в тому числі поблизу білоруського кордону за допомогою невійськового персоналу.
Насправді дебати про “чоботи на землі”, які розгорнулися через коментарі Макрона, є дещо хибними. Європейці вже кілька місяців обговорюють ідею надання більш прямої підтримки Україні. Це не означає відправлення західних військових бригад в Україну, що, звичайно, підвищило б чутливість членів Альянсу через страх прямої конфронтації з Москвою. Але є багато інших способів, за допомогою яких Європа могла б надати підтримку українцям ближче до них, залишаючись при цьому нижче порогу спільної ворожнечі.
Наприклад, персонал, який виконує допоміжні функції за межами України, наприклад, у сфері логістики та технічного обслуговування, міг би переїхати в Україну, не порушуючи цього балансу. Вони могли б допомогти підвищити ефективність України у визначенні цілей, технічному обслуговуванні, промисловому виробництві і забезпеченні стійкості кібермереж. Це могло б стати потужним сигналом солідарності з Україною, ускладнивши розрахунки Москви і зменшивши її впевненість у своїй остаточній здатності перемогти. Крім того, західним країнам було б корисно ближче познайомитися з Україною, отримати краще розуміння місцевості і розвідданих.
Україна пов’язана з майбутнім Європи. Якщо вийти за рамки заголовків і заглибитися в те, що насправді відбулося на нещодавній конференції в Парижі, стає зрозуміло, що Європа рухається вперед у забезпеченні цього майбутнього. Це добре, але це також тільки початок, і Вашингтон повинен переконатися, що він бере участь у розмові, яка більше не відбувається лише в штаб-квартирі НАТО.
