Без зброї Україна не зможе протистояти Росії. Для покриття дефіциту необхідно збільшити виробництво і посилити співпрацю.
Цього тижня президент Франції Еммануель Макрон застав багатьох зненацька, коли запропонував відправити сухопутні війська в Україну. Це навряд чи станеться, але головна ідея Макрона – безпека і стабільність Європи залежать від того, щоб Росія не виграла війну – правильна. Європа може або зробити більший внесок в оборону України зараз, або зіткнутися з набагато більшим завданням стримування Росії в майбутньому.
Європа може багато чого зробити для досягнення цієї мети, починаючи з вирішення “снарядного голоду” в Україні. Нестача боєприпасів має серйозні наслідки на полі бою, як показує вимушений відхід України зі стратегічно важливого східного міста Авдіївка. Це також ставить під загрозу довіру до європейських сил стримування в більш широкому сенсі. Цю проблему можна подолати, але для цього потрібна більша політична воля і більше ресурсів, ніж уряди країн Європейського Союзу виділяли до цього часу.
Минулого року ЄС пообіцяв Україні 1 мільйон боєприпасів до березня 2024 року. На початок цього року він не поставив і половини цієї кількості. ЄС заявляє, що його потужності з виробництва боєприпасів зросли на 40% з моменту вторгнення Росії і що він досягне своєї мети до кінця року. Він зарезервував кошти для відшкодування країнам-членам за пожертвування з їхніх власних запасів, затвердив нові об’єкти для спільних закупівель і запропонував оборонній промисловості стимули для нарощування потужностей. Хоча такі зусилля демонструють здатність ЄС діяти узгоджено в питаннях безпеки, коли це необхідно, поліпшення з низької бази не є втіхою, коли ставки дуже високі.
Що ще потрібно зробити?
Основна потреба України – це 155-міліметрові снаряди стандарту НАТО, які використовуються в різних гарматах і артилерії, в тому числі в гаубичних системах. Хоча союзники передали Україні мільйони снарядів за перші півтора року війни, наявні запаси швидко вичерпались.
За оцінками, Україні потрібно щонайменше 200 000 боєприпасів на місяць, щоб продовжувати боротьбу з російськими військами, які в середньому використовують від трьох до п’яти разів більше снарядів на день, ніж українські війська можуть випустити. Армія США подвоїла виробництво 155-мм снарядів з 14 000 на місяць до вторгнення і має намір збільшити його до 80 000 на місяць до 2025 року. Чеська ініціатива щодо закупівлі 800 000 снарядів з невстановленого джерела за межами ЄС могла б надзвичайно допомогти, якщо її буде реалізовано. Окрім снарядів, дефіцитними залишаються системи протиповітряної оборони, ракети великої дальності, безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби тощо.
Навіть у той час, коли Європа збільшує виробництво, країнам ЄС потрібно розумніше підходити до спільних закупівель великих обсягів, які відбуваються надто повільно. Вони повинні дозволити створення і утримання більших запасів і пропонувати довгострокові контракти – те, чого вимагає оборонна промисловість, – щоб стимулювати інвестиції в ланцюги поставок, сировину і навички. Це також має допомогти стабілізувати ціни, які різко зросли, коли попит перевищив пропозицію. Такі кроки мають збігатися з давно назрілими зусиллями зі стандартизації боєприпасів і систем озброєнь в країнах НАТО задля забезпечення їх взаємозамінності в бою.
Тим часом Україна потребує допомоги у відновленні своєї занепалої оборонно-промислової бази в більш широкому сенсі. Заохочення більшої кількості спільних підприємств між українськими і європейськими виробниками для розробки безпілотників, боєприпасів та інших базових військових потреб допоможе обмінюватись ноу-хау і забезпечувати підзвітність. Нещодавно оголошені плани будівництва заводу з виробництва боєприпасів в Україні у партнерстві з німецькою компанією Rheinmetall AG допомагають продемонструвати довгострокову прихильність до оборони України. Дозвіл Європейському інвестиційному банку, який наразі обмежений у фінансуванні технологій подвійного призначення, безпосередньо підтримувати оборонне виробництво також допоможе.
Жоден з цих заходів не є швидким рішенням. Але вони дозволять Європі взяти на себе зобов’язання, які вона зможе виконати. Посилення європейської оборонної бази, починаючи з базових боєприпасів, є не лише життєво важливим для України, але й необхідним для посилення потенціалу стримування НАТО в часи зростаючої невизначеності.
Редакційна стаття
Джерело:Bloomberg, ЄС
