Нова небезпека від транснаціональних репресій
Тисячоліттями вигнання було способом для критиків уникнути залізного кулака тиранів, а для режимів – змусити замовкнути скептиків. Проте спосіб взаємодії авторитарних режимів з інакомислячими за кордоном кардинально змінюється в гірший бік.
За останні 30 років відкриті кордони створили значно більші діаспори на чужині. Технології посилили голоси людей та їхній зв’язок з батьківщиною, але також уможливили моніторинг, залякування та цензуру з боку далеких урядів. Як наслідок, світові автократії тепер можуть цілком обґрунтовано претендувати на контроль над ідеями та великою кількістю людей як за кордоном, так і на батьківщині.
Експонат А – це Китай. Одинадцять мільйонів його громадян або колишніх громадян зараз живуть за межами країни. Як ми повідомляємо, його програма моніторингу, цензури і примусу є більш витонченою і масштабною, ніж будь-коли раніше. І Китай не самотній. При Владімірі Путіні Росія утримує розгалужений апарат для шпигунства і маніпулювання етнічними росіянами за кордоном, який включає агентів, що отруїли колишніх членів його режиму у Великій Британії. У січні Америка і Великобританія звинуватили іранську мережу в “численних актах транснаціональних репресій, включаючи вбивства і викрадення… в спробі змусити замовкнути передбачуваних критиків іранського режиму”. А Туреччину за часів її лідера Реджепа Таїпа Ердогана звинувачують у спробах маніпулювати турецькою діаспорою в Європі та здійснювати поліцейський нагляд за нею.
Автократи намагаються експортувати автократію. Цілеспрямовані дії проти конкретних людей допомагають створити широку атмосферу страху. Тиранічні режими знають, що самоцензура – превентивне придушення інакомислення – є їхнім найпотужнішим інструментом. Сьогодні ви часто зустрічаєте її в діаспорах. Випадки маніпуляцій часто здаються незначними і про них не повідомляють, але ефект може бути великим і серйозним. Багато китайських студентів остерігаються висловлювати свої справжні погляди в університетських кампусах, які знаходяться за тисячі миль від Пекіна.
Як країни можуть захистити людей, яких вони приймають? Найбільш очевидним кроком є боротьба зі зловмисними шпигунами і довіреними особами, що підтримуються державою. Автократичні організації, пов’язані з державою, повинні бути позбавлені можливості проводити кампанії впливу і залякування в університетських містечках. Визначення шпигунства розширюється і включає в себе транснаціональні репресії, які повинні суворо каратися. Минулого літа Америка назвала і наклала санкції на групу іранців, причетних до закордонної антидисидентської операції їхньої країни.
Інший фокус має бути на технологічних платформах. Заборона таких додатків, як WeChat, який хоч і є приватною компанією, але має штаб-квартиру в Сінгапурі і використовується державою для моніторингу китайців за кордоном, була б крайнім кроком. У будь-якому випадку, це не допоможе багатьом недавнім емігрантам, які є користувачами Weixin, китайської версії WeChat, з акаунтами, все ще зареєстрованими на китайські телефонні номери. Але розумно вимагати, щоб іноземні додатки, особливо ті, що базуються в автократичних державах без захисту прав людини, демонстрували, що вони захищають персональні дані і що їхня діяльність за кордоном відокремлена від материнської компанії. Америка запровадила такі гарантії для TikTok, ще одного китайського додатку.
Заборонити тиранії подорожувати
Боротьба із загрозою з боку репресивних режимів та їхньою невловимою рукою неминуче передбачає моніторинг діяльності діаспор та відсіювання осіб, які можуть становити загрозу. Однак для діаспори це може виглядати як залякування або дискримінація. Тому важливою частиною захисту діаспори є забезпечення того, щоб її члени відчували себе бажаними в суспільстві, яке їх приймає. Якщо вони є частиною суспільства, вони з більшою ймовірністю почуватимуться в безпеці, щоб протистояти кривдникам. Це означає, що потрібно підтримувати цінності відкритості, які спонукали людей зробити їх своїм новим домом.
