На тлі посилення глобальної напруженості є підстави для занепокоєння, що міжнародний порядок руйнується, і що інші пріоритети витіснили прагнення до фінансової стабільності як глобального суспільного блага. Старі стратегії перемоги у грі з нульовою сумою відроджуються, і в них відчувається зловісне відлуння двадцятого століття.
БЕРЛІН – Оскільки глобальна фінансова стабільність має розглядатися як суспільне благо, багато міжнародних інституцій присвячують себе створенню умов для її підтримки. Однак геополітичні конфлікти часто призводять до зміни мислення: нестабільність раптом стає корисним інструментом для захисту власних інтересів у глобальній конкуренції з нульовою сумою. У нашу нинішню епоху торгових війн, транскордонних ланцюгів поставок і обмежень доступу до ключових технологій – назвемо це “геотехнополітикою” – з’являється нова версія цієї старої динаміки. Якщо історія не зраджує, фінансова війна вже не за горами.
У ХХ столітті обом світовим війнам передувало формування конкуруючих блоків і збільшення кількості цілеспрямованих фінансових атак. У міру ескалації дипломатичної напруженості кожна сторона намагалася підірвати потенціал іншої за допомогою фінансової війни на виснаження. Таким чином, фінансова мобілізація передувала військовій мобілізації напередодні 1914 року.
Наприклад, під час Другої Марокканської кризи 1911 року Франція відреагувала на направлення Німеччиною канонерського човна до прибережного міста Агадір, організувавши швидкий розпродаж німецьких цінних паперів, що спровокувало фінансову паніку в Німеччині. У той же час Австро-Угорщина, чиї підприємства хотіли отримати доступ до французького ринку капіталу, відмовилася від свого німецького союзника і вишикувалася в чергу до Парижа. Як наслідок, Німеччина відчула себе менш впевненою в австрійській підтримці і більш рішуче налаштованою вигадувати економічні проблеми, які б змусили Габсбурзьку імперію повернутися на її бік.
Шлях до війни у 1939 році був ще більш помітно позначений фінансовими атаками. Велика депресія показала, як паніка і крах банків можуть деморалізувати і знищити цілі країни, і в розпорядженні стратегів з’явилася очевидна зброя. Оскільки падіння цін на облігації або відтік валюти змушували уряди вдаватися до жорсткої економії як фіскального контрзаходу, створення фінансової кризи було ефективним способом зменшити витрати суперника на оборону (завжди найбільшу статтю бюджету).
Так, починаючи з 1936 року, німецькі економічні планувальники неодноразово використовували амстердамський банк для атак на французький франк, зрештою, досягнувши успіху в обмеженні військового бюджету Франції. Ця фінансова мобілізація на війну створила пастку, яка закрилася для Франції, коли нацистська Німеччина вторглася в 1940 році.
На тлі посилення глобальної напруженості після пандемії COVID-19 і вторгнення Росії в Україну в 2022 році є підстави для занепокоєння, що міжнародний порядок руйнується і що інші пріоритети витіснили прагнення до фінансової стабільності як глобального суспільного блага. Старі стратегії перемоги в грі з нульовою сумою знову з’являються, а фінансова війна повернулася з реваншем у вигляді санкцій.
Дійсно, це лише питання часу, коли ворожі фінансові спекуляції приєднаються до арсеналу гібридної війни разом з кібератаками та масовою дезінформацією. Жорсткіші відсоткові ставки зробили потрясіння на ринку облігацій більш імовірними. Умови для фінансових атак визріли.
Вразливість очевидна в усьому світі. Режим низьких відсоткових ставок останніх 15 років сприяв будівельному буму в усьому світі; але COVID-19 змінив моделі життя і роботи, спричинивши невизначені зміни в очікуваннях щодо того, як будуть використовуватися будівлі та пов’язана з ними інфраструктура (якщо вони взагалі будуть використовуватися). Зі спадом офісної активності у великих міських центрах комерційна нерухомість стала особливо вразливою. Ми вже є свідками вражаючого краху провідних девелоперів, таких як Evergrande в Китаї та Signa в Австрії та Центральній Європі.
Потрясіння також вражають фондові ринки. Російський індекс MOEX впав більш ніж на 50% за рік після жовтня 2021 року; хоча він почав зростати в жовтні 2022 року, зараз він знову хитається.
Аналогічно, китайський індекс Shanghai Composite впав майже на третину з вересня 2021 року до кінця січня 2024 року. Відтоді китайська влада вдається до все більш радикальних заходів, щоб приборкати спекуляції та зупинити обвал. Ситуація в Гонконзі – ключовому фінансовому посереднику між Китаєм і світом – виглядає ще гірше.
Можна було б інтерпретувати ці ринкові сигнали як фінансовий вирок Росії та Китаю. Зрештою, геополітичний Захід виглядає добре: японський Nikkei, а також європейські та американські фондові ринки перебувають у гарячій фазі, а проблеми з комерційною нерухомістю не призвели до загальної паніки. Більше того, західні інституції дедалі більше пишаються тим, що забезпечують фінансову та економічну стійкість.
Важко уявити будь-який метод, який геополітичні суперники могли б застосувати, щоб спровокувати колапс на Заході. Не існує очевидного еквіваленту демпінгу Амстердамського банку 1930-х років, який скинув французький франк у точно розрахованій за часом атаці, покликаній пом’якшити ворога перед вторгненням.
Залишається лише риторика. Як і багато іншого, фінанси слідують сконструйованим наративам, які можуть різко змінюватися, провокуючи загальну переоцінку. Найбільш захоплюючою – і показовою – частиною химерного інтерв’ю російського президента Владіміра Путіна з американським праворадикальним аналітиком Такером Карлсоном цього місяця була не його захоплена екскурсія тисячолітньою історією Росії, а очевидна спроба переписати наратив про фінансовий ринок.
Путін почав із зауваження, що “долар є наріжним каменем могутності Сполучених Штатів”. Потім він намалював сценарій, в якому світ повернеться проти долара і вихолостить ослаблену Америку: “Але вони не припинять друкувати. Про що говорить нам борг у 33 трильйони доларів? Це про емісію”.
Без сумніву, це був заклик до атаки на домінуючу фінансову позицію Америки. Щоправда, легко списати путінські вихваляння на пустослів’я. Він робив щось подібне зі своїми попередніми погрозами ядерної війни, і сила цього балансування на межі швидко зменшилася.
Однак, оскільки глобальна фінансова вразливість, безсумнівно, продовжуватиме зростати, бойові дії на цьому театрі гібридної війни здаються набагато більш правдоподібними, ніж застосування ядерної зброї. Ми можемо бути впевнені, що суперники Америки дедалі більше покладатимуться на наративну силу, щоб розкрити тріщини на основних західних ринках.
Автор: Гарольд Джеймс – професор історії та міжнародних відносин Прінстонського університету. Фахівець з економічної історії Німеччини та глобалізації, він є співавтором книг “Євро” та “Битва ідей”, а також автором книги “Створення та руйнування цінності” (The Creation and Destruction of Value): Цикл глобалізації, Крупп: Історія легендарної німецької фірми”, “Створення Європейського валютного союзу” та “Війна слів”.
Джерело: PS, США
