Використовуйте його економічну вразливість, щоб зупинити кровопролиття в Україні.
Владімір Путін хоче, щоб світ повірив у те, що економіка Росії процвітає, і що він має достатньо ресурсів, щоб продовжувати війну в Україні до нескінченності.
Він блефує. Його агресія коштує йому дуже дорого, і Захід повинен використати цю вразливість повною мірою.
Перед вторгненням в Україну – два роки тому, 24 лютого – Путін ретельно вибудовував фіскальну та фінансову оборону Росії, що є ключовим елементом його власного утримання влади. Суверенний борг Росії, що становив лише 16% валового внутрішнього продукту, був одним з найменших серед усіх країн світу. На другий рік пандемії уряд вже мав профіцит бюджету (на відміну від великих і постійних дефіцитів у США та Європі). Він накопичив 175 мільярдів доларів “національного добробуту” та понад 500 мільярдів доларів міжнародних резервів у своєму центральному банку. Найбільші банки були добре капіталізовані порівняно з їхніми глобальними аналогами.
Тепер Путін радикально змінив курс – як на фінансування війни, так і на підтримку економіки в умовах західних санкцій. Військові витрати зросли з 3,6% ВВП у 2021 році до приблизно 7,1%, що збільшило виробництво всього – від артилерійських снарядів до комп’ютерів. Зарплати солдатів і виплати у разі смерті підняли статки найбідніших сімей. Понад 130 мільярдів доларів субсидованих кредитів дозволили росіянам розщедритися на нові квартири, що сприяло будівельному буму. Як результат, зростання реального ВВП відновилося до 3,6% минулого року, попри прогнози про затяжну рецесію.
Загадка, загорнута в таємницю – Росія спростувала прогнози щодо рецесії у 2023 році
Проте межі такого “військового кейнсіанства” вже очевидні. Споживання війною працездатної робочої сили призвело до того, що рівень безробіття впав до екстремально низьких 2,9%, змушуючи цивільні галузі платити більше за дефіцитну робочу силу. Щоб утримати інфляцію під контролем, центральний банк був змушений підвищити облікову ставку до 16%, що ще більше стиснуло приватний сектор. Військові витрати не будуть продовжувати додавати до зростання ВВП: Просто підтримання їх на нинішньому рівні вимагатиме великих жертв в інших важливих сферах, таких як соціальні видатки та вкрай необхідна підтримка інфраструктури. Без стимулів, пов’язаних з війною, економічні показники Росії виглядали б набагато менш вражаючими.
Зброя, а не масло – Військові витрати сприяли економічному відновленню Росії
Гірше для Путіна те, що він швидко руйнує оборонні споруди, які він побудував, щоб захистити економіку і себе від несподіваних потрясінь. Значна частина резервів центрального банку заморожена на Заході. Ліквідні активи Фонду національного добробуту скоротилися майже наполовину з початку війни, до приблизно 55 мільярдів доларів. Щорічний бюджетний дефіцит уряду становить близько 17 мільярдів доларів, а його можливості запозичення обмежені, оскільки єдиними доступними кредиторами залишаються вітчизняні банки. Ці ж банки зазнають дедалі більших збитків, оскільки захмарні відсоткові ставки обтяжують корпоративних позичальників.
Звичайно, Захід має власні фінансові труднощі. І в США, і в Європі урядам необхідно взяти під контроль бюджетні дефіцити та зростаючі суверенні борги. Це вимагатиме жорсткого вибору, але тимчасові витрати, необхідні для підтримки України, далеко не вирішальні. Сукупні фінансові ресурси країн-членів НАТО більш ніж у 20 разів перевищують російські. В середньому члени Європейського Союзу витрачають на оборону близько 2% ВВП.
Ця війна майже напевно закінчиться переговорами. Для Заходу метою має бути забезпечення максимально безпечної і незалежної української держави – і стримування інших від спроб подібних захоплень територій. З цією метою він повинен максимально використати економічну вразливість Путіна, в тому числі шляхом посилення санкцій і надання Україні зброї. За наявності політичної волі західні країни мають достатньо ресурсів, щоб пережити його – перевагу, яку вони повинні використати, щоб зупинити кровопролиття якнайшвидше.
Стаття від редакції