Другий рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну добіг кінця. Він приніс десятки тисяч нових загиблих, покалічених, викрадених окупантами та мільйони біженців. Кінця конфлікту наразі не видно та саме час підбити підсумки та проаналізувати уроки цієї війни.
Голос Америки зібрав думки американських та європейських військових і політичних аналітиків та звів до 4-х ключових уроків.
УРОК №1: Слід визначитись із перемогою
У листопаді 2022 року президент Володимир Зеленський озвучив 10 пунктів формули миру для України. Серед них, зокрема,
- відновлення територіальної цілісності України,
- гарантії безпеки,
- звільнення полонених та депортованих.
Західні союзники підтримали формулу. Президент США часто використовував формулювання щодо війни – «Ми з Україною стільки, скільки потрібно», та під час пресконференції із Зеленським у Вашингтоні в грудні використав фразу «стільки, скільки зможемо».
Бен Годжес колишній командувач Сухопутних сил США в Європі та Африці, каже Америка і союзники хоч і підтримали Україну, але не дуже переконливо. Виступаючи під час онлайн-дискусії для Лондонської школи економіки та політології, він наголосив, що Заходу час визначатись.
“Одна з найбільших проблем для нас полягає в тому, що ані мій президент, ані канцлер Німеччини насправді не сказали, що «ми хочемо перемоги України». Нездатність лідерів на Заході чітко визначити стратегічну мету є для мене найбільшим недоліком”, – заявив відставний генерал.
Інший важливий нюанс, на якому наголошують експерти – слід визначитись, що вважати перемогою України. Бо навіть, якщо Україна і відновить територіальну цілісність не факт, що це зупинить війну, каже Кір Джайлз, головний експерт з питань Євразії Chatham House.
“Потрібна зміна ставлення Росії. Вона має перестати бути впевненою у тому, що може нападати на інші країни, а по-друге, що їй це зійде з рук. Лише довгострокові гарантії безпеки та гарантії того, що вони зазнають у разі агресії катастрофічних збитків збережуть безпеку України та Європи в майбутньому”, – підкреслив Джайлз.
Та цього схоже далеко. На тлі скромнішого, ніж очікувалося, наступу України влітку 2023 року та нещодавнього захоплення Росією Авдіївки варто розглянути питання проміжної перемоги і зосередитись на обороні, каже в інтерв’ю виданню The Washington Post Роберт Гейтс, колишній міністр оборони США.
“Стратегія полягає в тому, щоб допомогти Україні запобігти будь-яким подальшим здобуткам Росії, дати росіянам всі підстави вірити, що вони не досягнуть своїх цілей. І, можливо, на цьому етапі ви зможете досягти – не обов’язково домовленого припинення вогню, але, по суті, фактичного припинення вогню, за якого рівень насильства значно зменшиться”, – каже Гейтс.
УРОК № 2: Демократії повільніше допомагають союзникам
Сьогодні питання військової допомоги Україні застрягло у Конгресі. Від початку року грошей в бюджеті США для України немає, а ЗСУ залежні від постачання зброї з Америки. Це стало однією з причин відходу з Авдіївки, кажуть українські політики та західні аналітики. Саме західна зброя стала одним з вирішальних факторів для України в цій війні. Та її могли й можуть постачати в рази більше, каже в інтерв’ю CSIS Веслі Кларк, колишній командувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі.
“Ми говоримо про світовий порядок заснований на правилах, але не діємо відповідно. Військова допомога, яку ми надали просто копійчана. Мовляв, для того, щоб відправити танк М1 (Абрамс) не підходить місцевість. Чому ж ми продаємо їх до Польщі? Це якісь подвійні стандарти”, – заявив Кларк.
І поки на Заході розмірковують коли, яку зброю Україні надавати і чи варто взагалі, союзники Росії вже налагодили потік зброї. На це звертає увагу Кір Джайлз.
“Можливо, у випадку Північної Кореї вони не забезпечують найвищу якість, але вони забезпечують кількість, а виробництво іранських безпілотників, яке зараз налагоджено в Росії, також означає, що це стабільний конвеєр. Це означає, що на відміну від США, ЄС чи Великої Британії, постачання до Росії фактично безперебійне”, – каже Джайлз.
Роберт Гамільтон, відставний полковник Сухопутних сил США пояснює, що рішення в демократіях приймаються повільніше і складніше. Але зрештою демократії мають перевагу.
“Оскільки авторитарні режими, хоч і видаються жорсткими, але вони вразливі. Російський народ, здається, все ще підтримує війну в Україні, але це не означає, що так буде ще через два роки. У них немає можливості висловити своє невдоволення, тому це має тенденцію вилитись у вуличні протести”, – заявив Гамільтон.
До слова, за даними дослідницького Центру Міллера за останні 200 років демократії виграли 76 відсотків війн проти автократій.
УРОК №3: Битви можна виграти без західної зброї
Попри важку ситуацію для ЗСУ на сухопутному фронті Україна досягнула великих успіхів на морі. Не маючи власного флоту, вона вигнала Росію із західної частини Чорного моря. З допомогою надводних дронів типу Magura власного виробництва знищила 5 російських десантних кораблів. Це варто взяти на озброєння ВМС США, каже відставний контрадмірал ВМС США Джо Дігуардо.
“Як нам (Заходу – ред.) подолати нашу власну упередженість, щоб використовувати це таким чином як це роблять українці – вражати цілі, які є вразливими, як от лінії постачання. Це стратегічний ефект з дуже тактичною зброєю”, – каже Дігуардо.
Українцям слід і надалі використовувати свою винахідливість. Це її сильна сторона у війні, казав в інтерв’ю Голосу Америки в листопаді відставний американський генерал та ексдиректор ЦРУ Девід Петреус.
“Український народ має надзвичайний талант і виняткові виробничі навички. Я думаю, що все це, між іншим, матиме величезні наслідки для України після цього конфлікту, оскільки я підозрюю, що деякі європейські фірми з безпеки та оборони збираються відправити принаймні частину свого виробництва та комплектування в Україну”, – заявив Петреус.
УРОК №4: Кількість має значення
За даними ЗСУ штурмуючи лише Авдіївку росіяни втратили понад 47 тисяч військових. Ще у листопаді в інтерв’ю The Economist генерал Валерій Залужний визнав, що помилявся щодо Росії. Мовляв, вона відступить зазнавши великих втрат. Почалась війна на виснаження – Захід, який підтримує Україну схоже це досі не усвідомив, каже Роберт Гамільтон.
“Ми, як правило, віддаємо перевагу вишуканим технологічним розв’язання військових проблем, далекобійним високоточним ударам, маневрам бронетехніки. Та у цій війні ми побачили, що у 21 столітті дві армії ведуть окопну війну початку 20-го століття, де важко маневрувати та захоплювати значні території”, – заявив Гамільтон.
У цій війні на виснаження кількість зброї та людей має значення, наголошують експерти. І якщо переваги у зброї за підтримки Заходу можна досягти, то з людьми союзники не поможуть. Відставний генерал США Бен Годжес радить змінити підхід до мобілізації.
“І ці люди могли б повернутися через почуття обов’язку, але також тому, що вони будуть впевнені, що їх правильно залучать в армію, якщо вони будуть поранені чи вбиті, про їхню сім’ю подбають, так само як у США чи Британії. І це політична проблема, яку уряд має вирішити”, – каже Годжес.
Андрій Борис
