Україна сподівається, що нова кампанія дальніх ударів безпілотників по стратегічно важливих об’єктах нафтогазової галузі Росії допоможе послабити військову машину Путіна, пишуть Вікторія Вдовиченко та Олександр Хара.
Протягом останніх двох років міжнародній підтримці України перешкоджало поширене серед західних партнерів країни побоювання ескалації конфлікту. Це завадило Україні отримати зброю великої дальності, яка б дозволила українським військовим завдати удару у відповідь по стратегічних об’єктах на території Росії. У відповідь на параліч Заходу в питанні ескалації Україна розробила власний парк безпілотників глибокого радіусу дії вітчизняного виробництва і тепер все частіше застосовує цю далекобійну зброю проти російських об’єктів.
У перші два місяці 2024 року Україна розпочала нову кампанію повітряних ударів по території Росії. Ключовими цілями стали експортний паливний термінал Усть-Луга на Балтійському морі поблизу Санкт-Петербурга, а також великі нафтопереробні заводи в Ярославлі та Волгограді. Ці атаки на інфраструктуру енергетичної галузі Росії знаменують новий етап у конфлікті, коли Україна прагне повернути війну додому, в Росію, і послабити військову машину Путіна зсередини.
У той час як повномасштабне вторгнення триває вже третій рік, Росії значною мірою вдалося обійти санкції, накладені на нафтогазову галузь країни. Попри втрату європейських ринків і запровадження цінових обмежень, Росія змогла знайти нових клієнтів, а також винайти креативні способи обходу обмежень.
Оскільки західні санкції не мають бажаного впливу, українські удари з безпілотників великої дальності є набагато більш прямим підходом, який, як сподіваються в Києві, створить більші проблеми для Кремля. Якщо ударам безпілотників вдасться завдати значної шкоди економічно життєво важливому енергетичному сектору Росії, це може негативно вплинути на військові операції в Україні та внутрішню стабільність в Росії.
Українська кампанія повітряних ударів, спрямована на високовартісні енергетичні об’єкти в Росії, ймовірно, розшириться в найближчі місяці. Окрім підриву економічних основ путінського режиму, українські атаки мають на меті пошкодити або знищити західне обладнання, яке широко використовується в російській нафтогазовій промисловості. Значна частина цього обладнання вже перебуває під санкціями, що робить проблематичним для Росії імпорт заміни.
Рейди українських безпілотників створюють дилеми для російських військових планувальників і змушують їх робити складний вибір щодо розгортання обмежених засобів протиповітряної оборони, боротьби з безпілотниками та радіоелектронної боротьби. Значна частина цих засобів наразі зосереджена вздовж лінії фронту в Україні, але атаки всередині Росії підживлюють заклики до передислокації підрозділів у глибокий тил. Зважаючи на величезні розміри Росії та розгалужену енергетичну інфраструктуру, буде надзвичайно складно забезпечити всеохоплююче покриття.
Українські удари з безпілотників мають також інформаційний аспект, оскільки їх важко приховати. Як наслідок, вони підвищують обізнаність російської громадськості про війну, що триває в Україні, і змушують її визнати, що війна вже дійшла до тилу. Це потенційно важливо, оскільки протягом останніх двох років Кремль доклав чимало зусиль, щоб ізолювати російське суспільство від вторгнення в Україну, і намагався звести будь-який негативний вплив війни до абсолютного мінімуму.
Іншим об’єктом дальніх атак на Україну є російський військово-промисловий комплекс. За останній рік українські безпілотники атакували щонайменше чотири заводи з виробництва ракет і засобів протиповітряної оборони в Смоленську, Брянську, Тулі та Коломні. Є певні ознаки того, що ці атаки перешкоджають здатності Росії забезпечувати свою армію-загарбника. Наприклад, українські військові відзначили значне скорочення кількості стрілчастих безпілотників, розгорнутих на лінії фронту після атаки на російське виробництво.
Визначити загальний вплив української кампанії глибоких ударів на російську економіку складно через намагання Кремля приховати докази завданої шкоди. Тим не менш, міжнародні новини вказують на те, що перша хвиля атак безпілотників на початку 2024 року призвела до порушення роботи енергетичного сектору та тимчасової зупинки об’єктів, проти яких були спрямовані удари. Це досягнення підкреслює потенціал української стратегії.
Майбутні операції на далекі відстані в Росії будуть визначатися нещодавно сформованими Силами безпілотних систем України – новим підрозділом українських збройних сил, що спеціалізується на боротьбі з безпілотниками, створеним президентом Зеленським на початку лютого. Очікується, що атаки триватимуть, але, ймовірно, Україні знадобиться певний час, щоб виробити достатню кількість безпілотників дальнього радіуса дії, які становитимуть серйознішу загрозу для енергетичного сектору та військових виробничих потужностей Росії. Українські чиновники зобов’язалися виробити один мільйон безпілотників до 2024 року, але ця цифра включає велику кількість, необхідну для лінії фронту, а також додаткові морські безпілотники, щоб розвинути успіх України в Чорному морі.
Хоча в цій війні немає чудо-зброї чи срібних куль, правильно застосовані дрони в достатній кількості здатні суттєво змінити ситуацію як на полі бою, так і далеко за лінією фронту всередині Росії. Українська стратегія націлювання на цінні енергетичні об’єкти за допомогою недорогих дронів виглядає ефективною і стійкою. Вона також є розумною відповіддю на зростаюче занепокоєння щодо майбутнього військової допомоги США.
Нове покоління українських безпілотників дальнього радіуса дії порівняно просте у виробництві. Їх також напрочуд важко перехопити. Забігаючи наперед, скажу, що ключовим питанням, ймовірно, буде кількість. Якщо Україна зможе виробити достатню кількість безпілотників дальнього радіуса дії, це може серйозно послабити основні військові можливості Росії і вплинути на хід війни.
