Три роки по тому урок Фонду постпандемічного відновлення ЄС полягає в тому, що розбудова економічної стійкості є довгостроковою справою.
Щоб пом’якшити економічний шок, спричинений пандемією Covid-19 на початку 2020 року, уряди країн Європи розпочали переговори щодо розробки та розміру пакетів стимулів. Було широко визнано, що ці зусилля з пом’якшення наслідків повинні бути спрямовані не лише на короткострокове відновлення, але й на те, щоб зробити європейські економіки більш стійкими в довгостроковій перспективі. Звідси і назва інструменту, узгодженого Європейським Союзом – Фонд відновлення та стійкості (ФВС).
19 лютого 2021 року набув чинності пакет грантів та кредитів на суму 723 мільярди євро. Приблизно на півдорозі його реалізації ми можемо зробити попередню оцінку того, наскільки фонд виконав свою обіцянку – “відбудувати краще, ніж було”.
Це свідчить про позитивні ознаки: попри безпрецедентні виклики, з якими ЄС зіткнувся з 2020 року, загальна економічна стійкість країн-членів не була порушена. Схоже, що RRF відіграв певну роль у забезпеченні цієї стабільності. Більше того, ті країни – такі як Італія та Іспанія – які скористалися можливістю розробити комплексні національні плани інвестицій та реформ, орієнтовані на наявні кошти, продемонстрували напрочуд швидку реалізацію цих планів та прогрес у досягненні поставлених цілей.
Виклики у впровадженні RRF залишаються, в тому числі брак гнучкості для адаптації до непередбачуваних обставин. Однак, розробка програми сприяла підвищенню національної відповідальності, якої раніше не вистачало, і яка має важливе значення для того, щоб країни-члени ЄС продовжували рухатися в напрямку досягнення довгострокових цілей.
Цілісне розуміння
У цю турбулентну епоху підвищення стійкості економіки стало ключовою метою економічної політики. Глобальні організації, такі як Організація Об’єднаних Націй, Організація економічного співробітництва та розвитку і Європейський Союз, заохочують економічну стійкість. Нам терміново потрібні економіки, здатні витримувати серйозні соціально-політичні потрясіння та економічні спади, сприяючи при цьому довгостроковому процвітанню.
Цілісне розуміння стійкості виходить за рамки простого відновлення: воно охоплює здатність економіки поглинати шоки, відновлюватися після них та адаптуватися до них таким чином, щоб зменшити ймовірність майбутніх потрясінь. Таким чином, економічну стійкість слід розуміти не просто як “відскок” від кризи, а як “відскок уперед” до більш зеленої, стабільної та процвітаючої економіки. Ця цілісна перспектива передбачає економіку, яка слугує добробуту нинішнього і майбутніх поколінь в умовах обмеженості ресурсів нашої планети.
Для кількісної оцінки та порівняння економічної стійкості Інститут економіки майбутнього ZOE розробив Індекс економічної стійкості. Рейтинг економік ЄС за їхньою стійкістю за допомогою методології індексу виявив значні відмінності між країнами-членами: Швеція, Данія та Фінляндія лідирують, тоді як Румунія, Греція та Болгарія відстають. Оскільки ЄС може бути настільки стійким, наскільки стійкою є його найменш стійка країна-член, цей розрив підкреслює необхідність узгоджених зусиль для зміцнення стійкості в усьому регіоні, і особливо в країнах, які найбільше піддаються впливу.
Стійкість не знизилася
Нові результати Індексу економічної стійкості, представлені на графіках нижче, показують, що загальна стійкість блоку не знизилася з 2019 по 2022 рік, і, більше того, країни, які отримали більше фінансування з РРР на душу населення, в середньому підвищили свою стійкість більше, ніж ті, що отримали менше. Це особливо важливо з огляду на минулі труднощі цих країн у залученні коштів ЄС: Іспанія, наприклад, була в кінці таблиці за рівнем освоєння європейських структурних фондів у 2014-20 роках, коли вона використала лише 39% від того, що було запропоновано, але в середині періоду дії RRF вона отримала більше половини затверджених грантів і є третьою країною з найбільшим обсягом виплат.
Таким чином, на даний момент здається, що в умовах пандемії, повномасштабного вторгнення Росії в Україну та енергетичної кризи, що виникла внаслідок цього, РФР сприяє економічній стійкості, як і передбачалося. Це підкреслює важливість доступу до фінансування для найменш стійких країн-членів для покращення колективних показників ЄС.
Зокрема, якість запланованих реформ та інвестицій видається важливим показником здатності країн-членів підвищити свою стійкість, поряд з обсягом отриманого фінансування. Зокрема, вищий ступінь політичної інтеграції, особливо в соціальній політиці та політиці згуртування, корелює з підвищеною стійкістю.
Фіскальна прірва, що насувається
З огляду на все це, викликає занепокоєння те, що країни-члени ЄС зіткнуться з фіскальною прірвою, що насувається, у 2026 році, коли закінчиться RRF. Підвищення готовності економік до майбутнього – це марафон, а не спринт, і без доступу до фінансування після 2026 року існує ризик того, що довгостроковий позитивний вплив RRF на стійкість буде втрачено, а його короткострокова роль у відновленні не буде виконана.
Водночас переглянуті фіскальні правила ЄС, які незабаром будуть застосовані знову, зобов’яжуть країни-члени скоротити високі рівні державного боргу. Це вимагатиме більш виважених витрат, коли потреба в них залишається високою, не в останню чергу для фінансування Європейського зеленого курсу.
За останніми оцінками, додаткові державні інвестиції, необхідні лише для декарбонізації економіки ЄС, становлять 260 мільярдів євро на рік, що перевищує суму, яку наразі забезпечує RRF. Додайте до цього геополітичну невизначеність, включаючи зміни в глобальному торговельному партнерстві з Китаєм і США та можливі перебої в міжнародних ланцюгах поставок, і потреба в інвестиціях стане ще більшою.
Інструмент подальших дій
Необхідність створення подальшого інструменту, який би допоміг країнам-членам ЄС зберегти динаміку на шляху до більш стійких економік, є переконливою. Такий довгостроковий інструмент ґрунтуватиметься на успіхах RRF, розширюючи його часовий горизонт і вдосконалюючи його можливості, щоб він міг краще реагувати на виклики, що з’являються.
Модернізація могла б включати інтеграцію цільових показників соціальних видатків, а також гарантію “не завдати соціальної шкоди”. Подібно до того, як RRF стимулював “зелені” витрати, встановлення орієнтирів для соціальних видатків допоможе визначити пріоритети ініціатив, спрямованих на соціальний прогрес і згуртованість – невід’ємні складові довготривалої економічної стійкості.
Після 2026 року ЄС має забезпечити, щоб усі країни-члени, особливо ті, що мають обмежені фінансові можливості, мали доступ до ресурсів для проведення життєво важливих реформ та інвестицій для зміцнення стійкості, що є спільним пріоритетом ЄС. Народившись під час кризи, Фонд відновлення та стійкості, здається, поки що виправдовує свою назву і дає можливість країнам не лише відновитися, але й “відбудуватися краще”. Але попереду ще довгий шлях, і для збереження позитивних тенденцій у сфері економічної стійкості необхідне довгострокове мислення.
Автори: Лідія Корінек є консультантом з питань політики в Інституті економіки майбутнього ZOE. Вона працює переважно над питаннями фіскальної політики та відновлення. Вивчала міжнародну політичну економію, політологію та соціоекономіку;
Лукас Бертрам – економіст Інституту економіки майбутнього ZOE. Він працює переважно над економікою зеленого переходу та економічною стійкістю ЄС. Він вивчав економіку з акцентом на екологічну економіку.
Джерело: Social Europe, ЄС
