Некоординований вихід Сполучених Штатів із Сирії може створити значні ризики для Туреччини, залишивши країну наодинці з Іраном і Росією, пише Омер Озкізільчик
З’явилися повідомлення про можливість повного виведення військ США з Сирії. Незважаючи на те, що офіційні особи відкидають ці повідомлення, а нещодавнє голосування в Сенаті США продемонструвало небажання законодавців залишати Сирію, новини про можливий вихід США уважно відстежуються регіональними гравцями. Серед них і Туреччина. Хоча Анкара може підтримувати майбутній вихід США з Сирії, вона бажає координації з боку США. Некоординований вихід США може створити значні ризики для Туреччини, залишивши країну наодинці з Іраном і Росією.
З 2014 року, коли адміністрація Барака Обами шукала в Сирії місцевого партнера для боротьби з Ісламською державою Іраку і Аль-Шам (ІДІЛ) без протистояння з Іраном, відносини між Туреччиною і США погіршилися. Партнерство США з “Загонами народної самооборони” (YPG), сирійським відгалуженням Робітничої партії Курдистану (PKK) – визнаної іноземною терористичною організацією – розглядалося Анкарою як загроза національній безпеці. Однак на початку жовтня 2019 року ситуація ускладнилася, коли президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган і колишній президент Дональд Трамп домовилися про часткове виведення військ США. Пізніше Трамп віддав наказ про повне виведення військ, але в останню хвилину цьому завадило рішення забезпечити безпеку нафти в Сирії. Невдовзі після цього, у жовтні 2019 року, турки розпочали операцію “Мирна весна” і увійшли в деякі райони північної Сирії. Однак Росія забезпечила безпеку більшої частини території, з якої пішли американці, після угоди між Сирійськими демократичними силами (SDF), в яких домінують Загони народної самооборони (YPG), і Дамаском. Росіяни ефективно захистили SDF від спроб Туреччини розпочати нові транскордонні військові операції.
Якщо відбудеться повне виведення американських військ із Сирії, турецькі урядовці хотіли б, щоб Сполучені Штати координували свої дії з Анкарою. Такий варіант уможливив би різні сценарії і дорожні карти, які б сприяли реалізації інтересів США і Туреччини в Сирії та ширшому регіоні. Для Туреччини виведення американських військ не має великого значення; вирішальне питання для Туреччини полягає в тому, як Сполучені Штати будуть виводити війська.
У разі раптового виведення військ США, подібного до того, що сталося в Афганістані, турецький уряд може опинитися перед складним вибором і зіткнутися з новими загрозами з боку Сирії. Однією з найпомітніших загроз може стати загроза з боку Ірану.
Іран має найкращі можливості для того, щоб заповнити цю порожнечу
Американські війська в Сирії покладаються на єдину точку входу з Іраку для своєї логістичної лінії постачання. Як наслідок, їм доведеться виводити війська з півдня на північ і поступово відступати до Іраку. Через недостатню інфраструктуру повітряна перекидка не є життєздатним варіантом. У цьому сценарії мережа Ірану через сирійсько-іракський прикордонний регіон навколо Абу-Камала в Дейр-ез-Зурі робить його добре позиціонованим для того, щоб заповнити порожнечу, залишену Сполученими Штатами. Це дозволить Ірану розширити свій єдиний сухопутний маршрут постачання з Тегерана до Бейрута. Іранські ополченці на західному березі річки Євфрат, ймовірно, перейдуть на східний берег і увійдуть до колишніх зон впливу США.
Водночас, російська присутність на підконтрольних SDF територіях дозволила б російським військовим просунутися далі на схід і контролювати весь турецько-сирійський кордон аж до Іраку. СДС, в яких домінують Загони народної самооборони (YPG), ймовірно, проведуть переговори з Дамаском і обміняють свій контроль над частинами Сирії на офіційне визнання і легітимізацію з боку держави. Потенційна угода може ґрунтуватися на спільній ворожості до Туреччини і сирійської опозиції. В результаті Іран отримав би контроль над багатими на нафту регіонами Сирії і розширив би свій вплив через сирійсько-іракський кордон. З іншого боку, YPG отримає офіційний статус у Сирії і стане союзником Росії, Ірану та режиму Башара Асада, що може викликати занепокоєння Туреччини.
Щоб протистояти загрозі з боку YPG в Сирії, Туреччині необхідно убезпечити населені курдами райони вздовж свого кордону. Таке рішення передбачає проведення військової операції і може призвести до ескалації напруженості у відносинах з Росією та Іраном. Цей ризикований крок може допомогти Туреччині обмежити загрозу з боку YPG, але також може стати передчасним початком битви в Сирії.
Турецька ахіллесова п’ята: Хаят Тахрір аш-Шам
Незалежно від дій Туреччини на північному сході Сирії, вона зіткнеться зі значним тиском на північному заході. Тоді сирійський конфлікт перетвориться з тривісного на двовісний. У цьому новому сценарії Тегеран, Москва, Дамаск і YPG, ймовірно, прагнутимуть вигнати Туреччину з Сирії і забезпечити військове вирішення конфлікту, витіснивши сирійську опозицію зі своєї території. Тоді Туреччині і сирійській опозиції доведеться протистояти новому альянсу цих чотирьох гравців, який може схилити баланс сил не на їхню користь.
Повідомляється, що переговори між Анкарою і Дамаском не досягли успіху через наполягання режиму Асада на повному виведенні турецьких військ. З іншого боку, Анкара стверджує, що виведення військ матиме негативні наслідки для політичного процесу і може призвести до масової міграції до Туреччини до чотирьох мільйонів сирійців. Такий сценарій був би згубним для Сирії і призвів би до значних внутрішніх наслідків для Туреччини.
У 2020 році Туреччина ризикувала вступити в конфронтацію з Росією та Іраном після того, як стала свідком схожої ситуації. Після того, як тридцять чотири турецькі солдати загинули за одну ніч, Анкара провела кампанію з використанням безпілотників, яка завдала значних руйнувань силам сирійського режиму та підтримуваним Іраном шиїтським ополченцям. Попри те, що Туреччина була одна в провінції Ідліб, їй вдалося успішно захистити Ідліб. Однак цей новий сценарій не передбачав би військової присутності США на сході. Іран розширив би свій вплив і забезпечив би більш стабільну логістичну лінію з Іраку до Сирії. Підбадьорений виведенням військ США, Іран, ймовірно, став би більш агресивним.
Головною вразливістю Туреччини є Хаят Тахрір аш-Шам (HTS) в Ідлібі, де вона стикається зі зростаючим військовим тиском. Альянс, що протистоїть їй, швидше за все, використає терористичний статус ХТШ, щоб розпочати військову операцію в ім’я боротьби з тероризмом. Такий крок може призвести до нової гуманітарної катастрофи для більш ніж трьох мільйонів людей, які проживають в Ідлібі, оскільки Іран і Росія, ймовірно, використають питання HTS як у військовому, так і в дипломатичному плані проти Туреччини.
Вторгнення Росії в Україну, ймовірно, зменшить обсяг російських інвестицій, доступних для військової ескалації в Ідлібі, залишаючи Ірану та його маріонеткам можливість керувати атаками на Ідліб. Російське обмеження надає Туреччині можливість використати для протидії Ірану нові безпілотники і системи протиповітряної оборони вітчизняного виробництва, яких не було у 2020 році.
У такому випадку Іран може спробувати посилити свої зв’язки з YPG, які раніше підтримували США. Це може призвести до ширшої ескалації напруженості по всій Сирії. Подібно до нинішніх іранських атак на американські бази в Сирії та Іраку, Іран використовуватиме РПК і її сирійську гілку YPG для нападу на турецькі сили в Сирії та Іраку.
Анкара може спочатку сприйняти потенційне виведення військ США з Сирії як позитивний розвиток подій, однак результат може суттєво відрізнятися залежно від того, як саме США будуть виводити війська. Туреччина віддала б перевагу добре скоординованому і впорядкованому процесу виведення військ у тісній співпраці зі своїм союзником по НАТО. Якщо Сполучені Штати вирішать вивести війська з Сирії без будь-якої координації, це може призвести до того, що сили американських партнерів і зона впливу США перейдуть під контроль Ірану. За такого сценарію Іран, швидше за все, віддасть пріоритет виведенню Туреччини з Сирії, оскільки Анкара буде єдиною перешкодою на шляху перетворення Сирії на маріонеткову державу Ірану.
