Кремлівські спецслужби зробили висновки зі своїх помилок за останні два роки
Професійні шпигуни не звикли відкрито насміхатися над своїми суперниками. Але минулого місяця директор ЦРУ Білл Бернс не втримався і зауважив, що війна в Україні стала благом для його відомства. «Підводна течія невдоволення [серед росіян] створює для ЦРУ можливість вербування, яка буває раз на покоління. Ми не дозволимо їй пропасти даремно», написав він у журналі Foreign Affairs.
«Це зауваження цілком могло зачепити за живе російські спецслужби. Російські шпигуни провалили підготовку до війни, після чого були масово вислані з Європи. Але докази, зібрані Королівським інститутом об’єднаних служб (RUSI), аналітичним центром у Лондоні, свідчать про те, що вони вчаться на своїх помилках, коригують свої методи і розпочинають нову фазу політичної війни проти Заходу», – зауважує The Economist, який ексклюзивно опублікував дані RUSI.
Останні кілька років були спекотними для російських шпигунів. У 2020 році оперативники ФСБ провалили отруєння Алєксєя Навального. Він висміяв їх за те, що вони нанесли «Новічок» на його спідню білизну. Потім ФСБ дала Кремлю райдужну картину того, як відбуватиметься війна, перебільшуючи внутрішні слабкості України. Вона не змогла перешкодити західним агенціям красти і оприлюднювати плани Росії щодо вторгнення в Україну. І вона не захотіла або не змогла минулого року зупинити заколот Євгенія Прігожина, лідера групи найманців «Вагнер». СЗР, російська зовнішня розвідка, побачила, що її присутність в Європі скоротилася, а близько 600 офіцерів були вислані з посольств по всьому континенту. Було викрито щонайменше вісім «нелегалів»-розвідників, які працювали без дипломатичного прикриття, часто видаючи себе за неросіян.
Дослідження RUSI, написане Джеком Уотлінгом і Ніком Рейнольдсом, парою аналітиків організації, та Олександром Данилюком, колишнім радником міністра оборони та голови зовнішньої розвідки України, ґрунтується на документах, «отриманих від російських спецслужб», та на інтерв’ю з «відповідними офіційними органами» в Україні та Європі.
Наприкінці 2022 року, йдеться в дослідженні, Росія усвідомила, що їй потрібна більш чесна звітність від своїх служб. Вона призначила Сєргєя Кірієнко, заступника голови адміністрації Кремля, відповідальним за «комітети особливого впливу». Вони координують операції проти Заходу, а потім вимірюють їхній ефект. Ці кадрові зміни, схоже, призвели до більш послідовних пропагандистських кампаній. Наприклад, у Молдові колись розрізнена дезінформаційна кампанія проти заявки країни на членство в Європейському Союзі стала більш послідовною і цілеспрямованою минулого року. Вона пов’язувала заявку на вступ до ЄС особисто з президентом, водночас звинувачуючи її в економічних негараздах Молдови.
Також активізувалися кампанії, спрямовані на підрив європейської підтримки України. У січні німецькі експерти опублікували подробиці про ботів, які поширювали сотні тисяч німецькомовних постів на день з мережі з 50 тисяч акаунтів протягом одного місяця в мережі «Х». 12 лютого Франція викрила велику мережу російських сайтів, які поширювали дезінформацію у Франції, Німеччині та Польщі.
На «знамениті шпилі» вже не дивляться
Тим часом ГРУ, російська військова розвідка, також переоцінює свої методи роботи. Останніми роками її підрозділ 29155 – який здійснив замах на вбивство Сєргєя Скріпаля, колишнього офіцера ГРУ, в Солсбері (Великобританія) у 2018 році – став об’єктом викриття з боку Bellingcat щодо багатьох своїх співробітників, діяльності та об’єктів. Розслідувальна група спирається на загальнодоступну інформацію та витоки російських баз даних для своїх викриттів.
ГРУ дійшло висновку, що її співробітники залишають занадто багато цифрових слідів, зокрема, носячи з собою мобільні телефони на секретні об’єкти, пов’язані з російською розвідкою. Воно також зрозуміло, що висилка офіцерів російської розвідки в Європі ускладнила проведення операцій і контроль над агентами за кордоном – одна з причин, чому вторгнення в Україну провалилося.
- Результатом стала тотальна реформа, яка розпочалася у 2020 році, але прискорилася після початку війни. Генерал Андрєй Авер’янов, начальник частини 29155, попри численні промахи, був підвищений до заступника голови ГРУ і створив нову «Службу спеціальних операцій». Співробітники частини 29155 – прикладом яких колись стали Алєксандр Мішкін і Анатолій Чєпіга, отруйники Скріпаля, які наполягали на тому, що їздили до Солсбері, щоб побачити «знамениті шпилі» його собору – більше не носять на територію частини свої особисті або робочі телефони, а користуються стаціонарними телефонами.
- Навчання проводяться на різних конспіративних квартирах, а не безпосередньо на об’єкті. Якщо раніше половина особового складу походила зі спецназу, російських сил спеціального призначення, то зараз більшість новобранців не мають військового досвіду, що ускладнює західним спецслужбам ідентифікацію за старими фотографіями або базами даних, що стали доступними завдяки витокам.
- Окремий підрозділ Служби спеціальних операцій, частина 54654, покликаний створити мережу нелегалів, які працюють за так званою «повною легалізацією», тобто здатні пройти перевірку навіть під пильним наглядом іноземної розвідувальної служби.
- ГРУ вербує підрядників через підставні компанії, приховуючи їхні імена та дані в державних документах, і впроваджує своїх співробітників у міністерства, не пов’язані з обороною, або в приватні компанії.
- ГРУ також націлилося на іноземних студентів, які навчаються в російських університетах, виплачуючи стипендії студентам з Балкан, Африки та інших країн, що розвиваються.
Місія можлива
Російська розвідка, хоч і побита, але міцно стоїть на ногах після нещодавніх принижень. Протягом останніх тижнів ризький сайт журналістських розслідувань The Insider опублікував серію статей, що документують російське шпигунство і вплив по всій Європі. Вони включають деталі того, як офіцер ГРУ в Брюсселі продовжує надавати європейське обладнання російським виробникам зброї, а також викриття того, що високопоставлений помічник у Бундестазі і латвійський член Європарламенту були російськими агентами, причому останній – протягом, можливо, більше 20 років.
«Для них все не так погано, як ми думаємо», – каже Андрій Солдатов, журналіст-розслідувач, який вважає, що російські служби «повернулися з помстою» і стають все більш винахідливими.
Владімір Путін, президент Росії і колись офіцер КДБ, «намагається відновити славу грізної сталінської спецслужби», пояснює Солдатов та вказує на випадок у квітні 2023 року, коли Артем Усс, російський бізнесмен, заарештований у Мілані за підозрою в контрабанді американських військових технологій до Росії, був відправлений назад до Росії за допомогою сербського злочинного угруповання – звичайного посередника для російських служб.
У минулому, каже Солдатов, ФСБ, СЗР і ГРУ мали більш чіткий розподіл обов’язків. Тепер цього немає. Усі три служби особливо активно вербують агентів серед потоку вигнанців, які покинули Росію після війни. У великій групі легко приховувати агентів і легко погрожувати тим, чиї сім’ї все ще залишаються в Росії.
Німеччина викликає особливе занепокоєння з огляду на те, що багато росіян, які переїхали туди, можуть скласти вербувальний пул для російських шпигунських органів. Приплив нових мігрантів частково пояснюється тим, що країни Балтії стали більш вороже ставитися до російських емігрантів.
Оновлення російського розвідувального апарату відбувається у вирішальний момент конкуренції між Сходом і Заходом. У щорічному звіті норвезької розвідки, опублікованому 12 лютого, міститься попередження про те, що в Україні Росія «перехоплює ініціативу і здобуває перевагу у військовому плані». В аналогічному звіті Естонії, опублікованому днем пізніше, йдеться про те, що Кремль «очікує можливого конфлікту з НАТО протягом наступного десятиліття».
Пріоритетом для російських шпигунів є підготовка до цього конфлікту не лише шляхом викрадення секретів, але й шляхом розширення тріщин всередині НАТО, підриву підтримки України в Америці та Європі і послаблення західного впливу на Глобальному Півдні. На противагу цьому, в Європі спостерігається незначний саботаж з боку Росії проти поставок в Україну. Однією з причин цього є страх Кремля перед ескалацією. Інша полягає в тому, що росіяни не можуть робити все і всюди одночасно.
