Відношення українців.
Dr.Sergij Vlasov, Heidelberg
Mіські політики Берліну обговорюють ідею назвати щось в місті іменем вбитого путіним в тюрьмі росіянського опозиційного політика А.Навального.
Таке собі заняття. Лобістом ідеї виступає сенаторка соціал-демократка Ф.Гіффі. Діючий Мер Берліна, який від ХДС, каже, що треба це обговорити. А журналістів цікавить думка на цю тему українців.
Яка може бути думка українців? Після котлованів від російських ракет на дитячому майданчику в центрі Києва, після розчавлених танком 8 українських юних пані, яких до того 10 днів ґвалтували расіянці в м.Ірпень під Києвом, для українців так званих «хороших руських» – не існує. Всі вони несуть власну частку відповідальності за скоєне їх країною.
До речи, саме так кажуть і кращі роісянці, які, зрозуміло, зараз за кордоном, такі, як, наприклад артисти А.Макаревич і М.Галкін. І за великим рахунком, вбивство росіянами росіянина в росії – це їхня звичайна буденна справа.
Але вбитий має ім’я в політиці. Тому цікаво розкласти відношення українців до намірів берлінської політикині назвати на згадку ім’ям росіянина Навального щось в німецької столиці.
Відношення українців до Навального ділиться на 2 великі його частини, з яких був (звісно – вже на жаль!) він створений. Перша – це його активність ДО тюрми. Друга – Навальний В тюрмі. І ці дві його частини– також на жаль – ніяк не можуть вже обьеднатися.
До тюрми – Навального яскраво характеризувала дивна фраза, яку він сказав на питання журналіста про його відношення до окупації росією Криму: так, це порушення міжнародного права, але Крим – це не бутерброд з ковбасою, щоб віддавати його. Зміст його слів передано точно.
І ці його слова підтверджують відому істину, що коли йдеться про Україну – будь-який «демократ-росіянин» перетворюється на «росіянина-імперця». Таким був і Навальний – Демократ. Що ж тоді казати вже про уголовника – путіна (ми ж не забули, що перед обранням президентом раісі, була закрита і знічтожена кримінальна справа проти нього за торгівлю наркотиками в крупних розмірах і незаконне збагачення).
Навальний не розглядав Україну(як і інші бувші країни СРСР), як незалежну і рівноправну з росією. І в цьому він був єдиним з путіним.
В тюрмі Навальний писав небагато, але те, що виходило звідти– показувало велику зміну в його відношенні до війни росії проти України ї захвату Криму. Відомий його допис, що росія має повернути всі окуповані території України разом з Кримом і почати перемовини про контрибуції за нанесені збитки. Проте не деталізував – з ким вести перемовини, бо є підозри, що хотів мати партнерами Захід, а Україну –лише об’єктом.
Між цими двома позиціями знаходиться його так мовити «перехідна», коли він обіцяв, що якщо стане президентом, то проведе «чесний» референдум в Криму. Тобто «чесний» в умовах окупації…… Ну таке… І додавав – «не впевнений, що Україна визнає його результати» – теж таке собі доповнення. Тобто, він розглядав цей референдум, не як формулу повернення Криму Україні, а як формулу легалізації окупації.
Тому – яке ж буде відношення українців до намірів берлінської політикіні:
Після отруєння путіним Навального спасали саме в берлінської клініці. Це великий гуманний жест.
Внутрішньополітичне (для росії) він є демократом. Хоча власне ця оцінка базується в великому сенсі на його негативному відношенню до путіна – ОК.
Росіяни вбили його саме як демократа.
Російська влада буде точно проти присутності ім’я Навального в Берліні. Виходячи хоча б з цього українці не можуть бути «проти». Разом з путіним в однієї корзині – це огидно і принизливо за всіма саме «демократичними» цінностями.
Тому українці відносяться до цього, як до внутрішній берлінсько-німецької теми. В будь-якому випадку, це буде пам’ятка про грунтівні цінності, яким Німеччина слідує у власній політиці і власних діях.
По великому рахунку – саме за тими ж цінностями Німеччина є європейським лідером в допомозі Україні.
І саме за тими ж цінностями Німеччина протестує проти загрози «правих» в країні під гаслом «Ніколи більше – це саме зараз!»
Тому – це власна справа Німеччини – кого і як пам’ятати і відмічати у своєї буденності. Тут головне – її самопочуття і згода самої з собою.
А українцям – робити своє…..
