ІНТЕРВ’Ю
Міністр закордонних справ Палестини *Ріяд аль-Малікі про вигнання з Гази, цілі війни Ізраїлю та можливе припинення вогню.
Через чотири місяці після початку війни в Газі Ізраїль оголосив про наземний наступ на місто Рафах. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок виступила з терміновим попередженням і назвала майбутні атаки гуманітарною катастрофою. Як ви оцінюєте нинішню ситуацію в секторі Газа?
Я згоден з Аннеленою Бербок, що ситуація катастрофічна – так, більш ніж катастрофічна. Досі країни проявляли стриманість і уникали називати те, що відбувається в Газі вже понад 130 днів, і те, що ми вважаємо геноцидом. Атака на Рафах доведе, що тут відбувається геноцид. У неділю ізраїльська армія вбила 126 палестинців за один день, більшість з яких діти і жінки, намагаючись звільнити двох заручників. Лише в одному Рафаху було поранено понад 200 осіб і обстріляно 50 об’єктів. Цілком очевидно, що Ізраїль не виконує своїх зобов’язань за міжнародним правом і скоює всілякі злочини для досягнення своїх цілей. Ситуація переростає в гуманітарну катастрофу, яку світ бачить у прямому ефірі. Дуже важливо, щоб країни не лише робили заяви, але й діяли. Заяви не забезпечать невинним людям в Газі безпеку і захист, яких вони відчайдушно потребують.
Поки світ зосереджений на Газі, Західний берег річки Йордан залишається поза увагою. Яка там ситуація?
На Західному березі річки Йордан окупаційні сили, ізраїльська армія та озброєні групи поселенців тероризують цивільне населення і скоюють всілякі злочини. Вони користуються тим, що увага всього світу прикута до Гази. Акти насильства – це звичайна справа: конфіскуються землі, руйнуються будинки, викорчовуються дерева, вбиваються невинні люди, тероризуються сім’ї та школярі. У цих злочинах солдати і поселенці працюють пліч-о-пліч: солдати завжди готові втрутитися і захистити поселенців від реакції місцевих палестинців. Врешті-решт, саме палестинців завжди б’ють, ув’язнюють або конфісковують їхнє майно. Цьому треба покласти край. Будь-яка реакція міжнародної спільноти повинна також стосуватися ситуації на Західному березі.
Задекларована мета Ізраїлю – знищення ХАМАСу. Який інший вибір має Ізраїль після масових вбивств 7 жовтня?
Є заявлені цілі і є не заявлені цілі. Задекларовані цілі Ізраїлю є недосяжними. У перші дні ізраїльтяни говорили про знищення Хамасу. Пізніше говорили про те, що ХАМАС має бути недієздатним. Тепер говорять про роззброєння ХАМАСу. Знищення ХАМАСу – нездійсненна мета. З огляду на масовані бомбардування, які зараз відбуваються, звільнити заручників живими також не реально. Ізраїль це теж знає. Ізраїль це теж знає.
Знищення ХАМАСу – нездійсненна мета.
Однак ізраїльська армія вже досягла своїх негласних цілей – зробити Газу непридатною для життя, вигнати палестинців з Гази силою, масово вбивати палестинське населення, особливо дітей і жінок, і привести до повного колапсу державних служб, охорони здоров’я та освіти – за перші кілька місяців. Тим не менш, він продовжує вести війну.
Це означає, що ХАМАС і надалі залишатиметься політичним гравцем. Яким ви бачите майбутнє автономного палестинського уряду? Чи зможуть ФАТХ і ХАМАС домовитися про створення уряду технократів?
Немає різниці між Західним берегом річки Йордан і Газою, Палестинська адміністрація відповідає за обидві території. Ми, як Палестинська адміністрація, не готові до жодних переговорів, поки не закінчиться війна і не буде постійного припинення вогню. Тільки тоді ми зможемо говорити про те, як відновити постачання і мобілізувати наш персонал в Газі. Для того, щоб ми могли відновити наші обов’язки як керівного органу в Газі і почати думати про поступове відновлення послуг, яких люди потребують найбільше, дуже важливо, щоб міжнародне співтовариство чинило тиск і наполягало на припиненні вогню і закінченні війни.
Як може виглядати безпечний післявоєнний порядок в Газі? І як можна контролювати ХАМАС?
Це питання, про яке ми готові говорити, виходячи з того, що Палестинська адміністрація має необмежену владу у прийнятті рішень не лише щодо забезпечення населення, але й щодо створення безпечних умов. Звичайно, спочатку ми повинні відновити потенціал, навчити і виховати людей. Для цього нам потрібна підтримка багатьох країн. Ми відкриті до питання, як це можна зробити. Можливо, знадобиться перехідний етап, перш ніж ми зможемо взяти на себе повну відповідальність за безпеку, але врешті-решт Палестинська адміністрація повинна контролювати ситуацію. Палестинська адміністрація є єдиним представником народу Гази і Західного берега.
Що вам потрібно від ваших міжнародних партнерів в арабському світі та на Заході?
Ми потребуємо політичної та фінансової підтримки від арабського світу для післявоєнної відбудови. Арабські країни і, зокрема, країни Перської затоки визнають свою відповідальність. Але на додаток до “плану Маршалла” для Гази, потрібно дещо інше: спільне бачення майбутнього. Ми тісно співпрацюємо з арабами, координуємо з ними свої дії і шукаємо спосіб, як дістатися від того, де ми є зараз, до того, де ми хочемо бути разом з усім регіоном у майбутньому. Арабські країни можуть використати свій вплив, щоб донести таке політичне бачення до США і ЄС – а США і європейці можуть потім лобіювати ізраїльтян, щоб ті поговорили з нами про майбутнє.
*Ріяд аль-Малікі – міністр закордонних справ Палестинських територій з 2007 року. У минулому – професор і завідувач кафедри цивільного будівництва Бірзейтського університету. Він також був засновником і директором Палестинського центру поширення демократії та розвитку громад “Панорама”.
Питання ставив Олександр Ісель.
Джерело: IPG–Journal, ЄС
