Трамп уособлює давній потяг до авторитаризму в Америці…
Обіцянка Дональда Трампа заохочувати Росію робити з НАТО “все, що вона захоче” не є загрозою. Це обіцянка. Виступаючи в середу на передвиборчому мітингу в Південній Кароліні, Трамп не відступив від своїх попередніх коментарів. Навпаки, він подвоїв їх, заявивши, що не буде “захищати” країни НАТО, якщо вони “не платитимуть за рахунками”.
З огляду на те, що Трамп не був відомий тим, що платить за власними рахунками, справедливо задатися питанням, наскільки сильно він обурюється нездатністю низки членів НАТО витрачати більше коштів на свою військову оборону. Натомість питання військових витрат слугує для Трампа зручним приводом для підготовки ґрунту для руйнування американських гарантій безпеки для Європи. У грудні 2023 року Конгрес ухвалив закон, який забороняє президенту виходити з НАТО без його схвалення, але Трамп вже підриває організацію. Як президент, він не повинен був би виходити офіційно. Він міг би просто оголосити, що, на його думку, стаття V не має юридичної сили. Його мрією не є зміцнення відносин з Європою і протистояння амбіціям Путіна. Він хоче сказати: “Ауф відерзейн” – чи “До побачення”? – Європі.
Заява конгресмена Майкла Р. Тернера, голови Комітету з питань розвідки Палати представників Конгресу США, про те, що розробка Росією технологій космічної зброї становить “серйозну загрозу національній безпеці”, перевернула Вашингтон.
Проте, існують певні перешкоди, які необхідно подолати. Путінське крило Республіканської партії ще не є домінуючим. Поки Трамп і його поплічник Такер Карлсон (який щойно повернувся з місії в Москві) заграють з Путіним, ар’єргард яструбиних республіканців намагається випередити крило партії, що виступає за “Америку насамперед”. Заява конгресмена Майкла Р. Тернера, голови Комітету з питань розвідки Палати представників, про те, що розвиток Росією технологій космічної зброї становить “серйозну загрозу національній безпеці”, перевернула Вашингтон. Радник з національної безпеки Джейк Салліван у четвер проведе брифінг для лідерів Конгресу.
Тим часом спікер Палати представників Майк Джонсон, який відчайдушно намагається уникнути голосування щодо допомоги Україні, оголосив перерву в роботі Палати представників до 28 лютого. Він сподівається, що тривога з приводу російських амбіцій розмістити ядерну зброю в космосі для знищення американських супутникових систем до того часу вщухне – а разом з нею і будь-який імпульс допомогти Україні в її боротьбі проти кривавого вторгнення Путіна. “За іронією долі, – пише Девід Ігнатіус у Washington Post, – саме конфлікт в Україні – і роль космічних систем у допомозі Києву пережити початковий російський наступ у 2022 році – ймовірно, підштовхнув Росію до поспішної розробки своєї нової космічної тактики”.
Кредо, старе як світ
Чи буде достатньо цього останнього розвитку подій, щоб змусити фракцію Республіканської партії “Зробимо Америку знову великою” переосмислити свою позицію, сумнівно. Сенатор Ліндсі Грем, “яструб Квондама”, тепер відмовляється відвідати Мюнхенську конференцію з питань безпеки. Інші сенатори, такі як Джей Д. Венс, можливий віце-президент у списку Трампа 2024 року, не мають нічого, окрім презирства та зневаги до України. Коли меншість сенаторів-республіканців готувалася схвалити надання допомоги Україні, він попередив в журналі American Conservative про “змову республіканців проти Дональда Трампа” – так, ніби просте голосування за надання допомоги Україні рівнозначне змові.
Справжніми змовниками, звичайно ж, є Трамп і його камарилья. Саме Трамп погрожує республіканцям у Палаті представників, якщо вони проголосують за допомогу Україні. І саме Трамп має намір вийти не лише з НАТО, але й з азійських альянсів Америки. Він хоче дозволити Росії та Китаю контролювати власні сфери впливу, аби зосередитися на Центральній та Південній Америці, де він хоче зупинити імміграцію до Сполучених Штатів. Америка-фортеця. У баченні Трампа авторитарні силовики підтримуватимуть порядок – і він серед них.
Сьогоднішні прихильники “Америка понад усе” боготворять не лише Путіна, але й угорського президента Віктора Орбана як захисника традиційних сімейних цінностей і противника імміграції з Близького Сходу та Африки.
Попри весь той шок і трепет, який викликає Трамп за кордоном і вдома, нічого з цього не є новим. Його кредо – старе. Після Першої світової війни з’явилася хвиля ревізіонізму, в якій політики, інтелектуали і журналісти правого спрямування засуджували війни за демократію і закликали повернутися до розкішного ізоляціонізму. До 1930-х років симпатії до Гітлера, ворога комунізму, який міг би встановити порядок у Східній і Центральній Європі, стали поширеними серед республіканців, зокрема серед колишнього президента Герберта Гувера, який зустрічався з Гітлером у 1938 році, напередодні аншлюсу, і застерігав президента Франкліна Д. Рузвельта припинити демонізувати Третій Рейх. На республіканському президентському з’їзді 1940 року Гувер заявив: “Необхідно покласти край провокаційним заявам наших офіційних осіб”.
Інші, такі як авіатор і лідер руху “Америка понад усе” Чарльз Ліндберг, засуджували військову допомогу Великій Британії, яка, на їхню думку, була програшною справою, так само як Такер Карлсон та інші стверджують, що Україна приречена на поразку у війні з Росією. Контингент “Америка понад усе” в минулому хотів створити спільну справу з нацистською Німеччиною, яка була оплотом проти радянського комунізму. Сьогоднішні прихильники “America First” боготворять не лише Путіна, але й угорського президента Віктора Орбана як захисника традиційних сімейних цінностей і противника імміграції з Близького Сходу та Африки. Вони стали політичними паломниками, вбачаючи в іноземних суспільствах вищі за своє власне. Коротше кажучи, вони є новими попутниками автократії.
Десятиліття потому Трамп переміг, повернувши Республіканську партію до її старих традицій націоналізму та ізоляціонізму.
Мабуть, ніхто не демонстрував більшої послідовності впродовж десятиліть у паплюженні демократій і вихвалянні автократії, ніж Трамп. Наприклад, у 1990 році в інтерв’ю журналу “Плейбой” він виклав свою Weltanschauung: “Над нами, американцями, сміються по всьому світу за те, що ми втрачаємо сто п’ятдесят мільярдів доларів рік за роком, за те, що ми даремно захищаємо багаті країни, які, якби не ми, були б знищені приблизно за 15 хвилин. Наші “союзники” заробляють мільярди, обманюючи нас”. Його цілями, тоді і зараз, були Німеччина і Японія – хижацькі меркантильні економіки, які спустошували беззахисну і невинну Америку. Трамп знав краще. Настав час завдати удару у відповідь.
Через десятиліття він переміг, повернувши Республіканську партію до її старих традицій націоналізму та ізоляціонізму. Ніхто не зрозумів загрозу, яку він несе, краще за президента Байдена, який правильно назвав останні висловлювання Трампа про НАТО “ганебними” і “небезпечними”. Попереджений – значить озброєний: Трамп уособлює давнє прагнення до авторитаризму в Америці, яке можна лише придушити, а не усунути. Його відчутне прагнення стати автократом і шанування іноземних тиранів ставить американські ідеали, американську незалежність і американський народ на останнє місце, а не на перше.
Автор: Джейкоб Гейлбрунн – старший науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради та редактор журналу National Interest. Його нова книга “America Last: The Right’s Century-Long Romance with Foreign Dictators” (“Америка остання: віковий роман правих з іноземними диктаторами”) вийде друком наприкінці 2024 року.
Джерело: IPS–Journal, ЄС
