Стів заробляє на життя продажем води. Щодня він розвозив клієнтам до 20 баклаг. А допомагали йому в цьому вірні помічники – віслюки. Коли тварин вкрали заради шкур, він більше не зміг працювати і втратив засоби до існування.
Той день розпочався, як і більшість інших. Вранці Стів вийшов з дому на околиці Найробі й попрямував у поле за своїми віслюками.
“Їх ніде не було, – згадує він. – Я шукав весь день, ніч і наступного дня”.
За три дні йому зателефонував друг і сказав, що знайшов скелети тварин. “Їх зарізали, а шкіру зняли”.
Викрадення віслюків стають все більш поширеними в Африці та в інших частинах світу, де є великі популяції цих робочих тварин. Стів і його віслюки стали жертвами суперечливої глобальної торгівлі ослиними шкурами.
Віслюків масово вбивають заради шкур, з яких отримують ецзяо – желатин, що є популярним препаратом традиційної китайської медицини. В останні роки попит на нього у Китаї зріс. Власного виробництва не вистачає, тож шкури дедалі більше завозять з-за кордону.
Вважають, що ецзяо має оздоровчі й омолоджувальні властивості. Ослячі шкури варять для отримання желатину, який перетворюють на порошок, таблетки, рідину або додають в їжу.
Активісти-екологи кажуть, що такі дрібні фермери, як Стів, та віслюки, від яких вони залежать, стали жертвами попиту на цей препарат.
Сучасна популяція віслюків, як заявляють захисники тварин, під загрозою. Згідно зі звітом організації Donkey Sanctuary, протягом п’яти років вона може скоротитися приблизно вдвічі – понад 20 млн особин будуть винищені.
За даними некомерційної організації Donkey Sanctuary, заради виробництва ецзяо у світі щороку забивають щонайменше 5,9 млн віслюків.
Традиційно Китай покладався на імпорт ослячих шкур з Африки (де найбільша популяція віслюків у світі), однак після того, як дедалі більше країн запровадили заборону на продаж цих тварин за кордон, їх почали викрадати та незаконно вивозити.
“За нашими оцінками, між 2016 і 2019 роками близько половини ослів Кенії вбили [заради торгівлі шкурою]”, – каже Соломон Оньянго, який працює в Donkey Sanctuary у Найробі.
Через скорочення популяції віслюків найбільше страждають сім’ї з низьким доходом, які переважно займаються сільським господарством. Для них живий осел, який може працювати 20-30 років, значно цінніший за його шкуру.
Тварини перевозять людей, вантажі, воду і їжу. Вони – кістяк бідних сільських громад.
Тож масштаби й швидке зростання торгівлі їхніми шкурами викликали занепокоєння активістів і експертів, а також спонукали багатьох людей у Кенії взяти участь у демонстраціях і протестах.
Стів сподівається, що це допоможе захистити тварин, “інакше наступне покоління залишиться без віслюків”.
У Китаї, за даними місцевого міністерства сільського господарства, для ецзяо щороку забивають близько одного мільйона віслюків, і з кожним роком їхнє поголів’я зменшується. Якщо у 1990-х роках у Китаї налічувалося 11 мільйонів тварин, то у 2021 році їх залишилося трохи менше як два мільйони.
Китайські компанії почали шукати шкури за кордоном. Віслюків привозили з Африки, Південної Америки та Азії.
Але чи змінять заборони в Африці та інших країнах ситуацію на краще? Чи не перемістять торгівлю в інше місце?
В Ефіопії, де вживання ослячого м’яса заборонене, у 2017 році у відповідь на громадські протести закрили одну з двох ослячих боєнь.
Такі країни, як Танзанія та Кот-д’Івуар, заборонили забій та експорт ослячих шкур у 2022 році, але сусід Китаю Пакистан підтримує цю торгівлю. Наприкінці минулого року ЗМІ повідомили про першу в країні офіційну ферму, яка розводить “одну з найкращих порід” віслюків.
Це великий бізнес. За словами дослідника китайсько-африканських відносин – професорки Лорен Джонстон з Сіднейського університету – ринок ецзяо в Китаї зріс з приблизно 3,2 млрд доларів у 2013 році до 7,8 млрд доларів у 2020-му.
Це стало проблемою для чиновників охорони здоров’я, захисників тварин і навіть міжнародних слідчих. Дослідження показали, що ослині шкури використовують для перевезення інших незаконних продуктів дикої природи. Багато хто стурбований тим, що заборони заведуть цю торгівлю у ще більше підпілля.
Перед лідерами держав стоїть фундаментальне питання: які віслюки приносять більше користі економіці країн, що розвиваються, – мертві чи живі?
“Більшість моїх знайомих – дрібні фермери, віслюки допомагають їм перевозити товари на продаж”, – розповідає Стів. Він і сам збирав гроші від продажів води, щоб оплатити своє навчання у медзакладі.
“Ці тварини – абсолютно невіддільна частина сільського життя в багатьох країнах світу, – каже Фейт Берден з організації Donkey Sanctuary. – Вони – сильні тварини. Осел може обходитись без води 24 години, а потім швидко відновлює водний баланс”.
При цьому віслюки не розмножуються легко і швидко. Тому активісти побоюються: якщо проблему не вирішать, популяція тварин продовжить скорочуватися, позбавляючи найбідніших людей рятувального кола і компаньйона.
“Ми ніколи не розводили наших віслюків для масового забою”, – пояснює Оньянго.
Професорка Джонстон каже, що віслюки “перевозили бідняків” упродовж тисячоліть. “Вони возять дітей і жінок. Вони везли Марію, коли вона була вагітна Ісусом”, – вказує вона.
“Якщо віслюки зникнуть, особливо важко доведеться жінкам і дівчаткам, тому що віслюками стануть вони”, – пояснює науковиця. І в цьому є гірка іронія, оскільки ецзяо продають насамперед багатим китаянкам.
Ецзяо вже тисячі років. У традиційній китайській медицині ним лікували анемію та ракові захворювання, зараз його використовують в косметиці, харчових добавках і кондитерських виробах. У Китаї його рекламують як “еліксир молодості” – для покращення кровообігу, запобігання викидням та уповільненню старіння шкіри.
Особливу популярність препарат отримав 2011 року, після виходу китайського серіалу “Імператриці в палаці”.
“Жінки в серіалі вживали ецзяо щодня, щоб залишатися красивими й здоровими, покращити стан шкіри та фертильність. Він став продуктом елітної жіночності. Однак за іронією долі зараз він руйнує життя багатьох африканських жінок”, – пояснює професорка Джонстон.
24-річний Стів стурбований тим, що, втративши віслюків, він втратив контроль над своїм життям та засоби до існування. “Я у скрутному становищі”, – каже чоловік.
Яннеке Меркс з Donkey Sanctuary каже, що чим більше країн ухвалять законодавство для захисту віслюків, тим краще.
“Ми б хотіли, щоб компанії з виробництва ецзяо повністю припинили імпорт ослячих шкур та інвестували у стійкі альтернативи, як-от клітинне сільське господарство (виробництво колагену в лабораторіях). Вже є безпечні та ефективні способи зробити це”.
Фейт Берден, заступниця генерального директора Donkey Sanctuary, називає торгівлю ослячими шкурами “неекологічною та нелюдською”.
“Віслюків викрадають, тримають у переповненому загоні, а потім ріжуть на очах в інших тварин. Мі повинні їх захистити”, – каже вона.
В африканських країнах такі інциденти можуть також призвести до санітарної епідемії.
Благодійна організація Brooke подарувала Стіву нового осла, самицю, яку він назвав Джой Лакі.
“Я знаю, що вона допоможе здійснити мої мрії, – каже він. – А я подбаю про те, щоб її захистити”.
Вікторія Гілл і Кейт Стівенс
BBC News
