Насильство між військовими та повстанцями зростає на сході Конго. Тепер миротворці ООН мають піти звідти. Хто може заповнити вакуум влади?
Міністр оборони Конго Жан П’єр Бемба налаштований рішуче: робиться все можливе, щоб столиця провінції Гома не потрапила до рук повстанського угруповання “Рух 23 березня” (М23). Втім, не варто недооцінювати військовий вплив “М23”, який, за оцінками групи експертів ООН, підтримується Руандою, не варто недооцінювати. Їй вже вдалося захопити Гому в 2012 році. Тоді вони виправдовували своє повстання невиконанням обіцянок, даних у мирній угоді від 23 березня 2009 року, оскільки повстанське угруповання, яке представляло насамперед інтереси меншини тутсі, не було успішно інтегроване. Однак, у співпраці з миротворчою місією ООН МООНСДРК, місто було швидко звільнено, а повстанці змушені були піти у вигнання.
Десять років потому, у березні 2022 року, коли “М23” знову перетнула кордон у прикордонному трикутнику Уганди, Руанди та Демократичної Республіки Конго, щоб окупувати значну частину територій Рутшуру та Масісі в конголезькій провінції Північне Ківу, Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш визнав, що місія “блакитних шоломів” МООНСДРК, дислокована в Конго, не була достатньо оснащена, щоб протистояти вторгненню.
Конголезький парламент оголосив воєнний стан у відповідь на триваючий конфлікт у провінції Північне Ківу. Вже більше року губернатора замінює військовий командувач. Тривожним у цій ситуації є те, що миротворча місія МООНСДРК має бути поступово згорнута до кінця 2024 року через її неефективність і на прохання конголезького уряду. Раніше в країні почастішали випадки насильницьких нападів з боку населення на солдатів ООН. За понад 20 років “блакитні шоломи” не змогли взяти тліючий конфлікт під контроль і захистити цивільне населення від незліченних іноземних і місцевих збройних формувань, що діють у країні.
Історія конфлікту на сході Демократичної Республіки Конго має довгу історію. Розгортання “блакитних шоломів” було викликано другою війною в Конго в 1999 році: Уганда і Руанда воювали на конголезькій землі проти повстанських угруповань із сусідніх країн і конголезької армії. Населення намагалося захистити себе, формуючи загони “майданівців”. Крім того, іноземні та національні війська змагалися за контроль над великими родовищами сировини в регіоні. Цей контекст пізніше став основою для міркувань про належну обачність у ланцюгах постачання, щоб покласти край живленню конфлікту через нелегальну торгівлю золотом та іншими корисними копалинами. Присутність МООНСДРК дозволила гуманітарним організаціям поліпшити катастрофічні умови життя незліченної кількості внутрішньо переміщених осіб, спричинені конфліктом.
Досягнення рішення за столом переговорів наразі видається ілюзорним.
У грудні минулого року за наполяганням США було досягнуто домовленості про припинення вогню з M23, але воно тривало лише десять днів. Раніше мирних переговорів домагалися Східноафриканське співтовариство (САС) і Конференція країн регіону Великих озер (КРВО). Минулого року ВАС розгорнула війська, але вони були виведені через кілька місяців, так нічого і не досягнувши. Незадовго до Різдва розпочалася ще одна регіональна військова місія (SAMIDRC), цього разу під керівництвом Співтовариства розвитку Південної Африки (SADC). Невідомо, чи зможуть солдати з Танзанії, Малаві та Південної Африки переломити ситуацію з більш потужним мандатом.
Конголезька армія FARDC нещодавно розмістила в регіоні бойові безпілотники, але вона суттєво недофінансована, погано оснащена і в минулому неодноразово привертала до себе увагу атаками на цивільне населення. Заступник Генерального секретаря ООН з питань миротворчих операцій Жан П’єр Лакруа висловив готовність підтримати SAMIDRC, але зазначив, що для цього Раді Безпеки доведеться внести зміни до мандату. Співпраця з конголезькою армією вже була активізована минулого року під час операції “Спрінгбок” з метою захисту Гоми від повстанців.
Подібно до традиції рухів “майданівців”, місцеві ополченці, так звані “вазалендо” (“патріоти”), знову сформувалися в багатьох місцях, щоб протистояти просуванню “М23”. Однак розгортання цих неконтрольованих підрозділів несе в собі ризики, оскільки вони також служать певним інтересам. Є також повідомлення про присутність в регіоні румунських найманців, які в основному використовуються конголезьким урядом для охорони аеропорту в Гомі.
Досягнення рішення за столом переговорів наразі видається ілюзорним. Президент Фелікс Чісекеді, який був переобраний переважною більшістю голосів наприкінці 2023 року, неодноразово підкреслював, що переговори з “М23” категорично відкидає і що не можна виключати оголошення війни Руанді. Руанда, зі свого боку, стверджує, що конголезькі ЗСДРК співпрацюють з воєнізованою бойовою організацією “Інтерхамве”, яка втекла до Конго під час операції “Бірюза” після геноциду в Руанді в 1994 році і заснувала там повстанську групу “Демократичні сили визволення Руанди” (ДСОР). М23 вважається конголезьким угрупуванням тутсі, а причетність до нього руандійської армії наполегливо заперечується.
Усвідомлення того, що міжнародні миротворчі місії не принесуть вирішення конфлікту, що триває, стає дедалі жорсткішим.
Країною прокочується хвиля патріотизму. Усвідомлення того, що міжнародні миротворчі місії не принесуть вирішення конфлікту, що триває, стає все більш жорстким. Неодноразово лунають заклики до суверенітету: конголезький народ повинен взяти свою долю у власні руки. На чвертьфіналі Кубка Африки конголезькі футболісти жестом перед початком матчу привернули увагу до драматичної ситуації на сході Конго. Оскільки конголезькі вболівальники та їхні плакати і банери були навмисно заблоковані під час трансляції чвертьфіналу, на думку населення, в Кіншасі відбулися заворушення проти офіційних дилерів каналу Canal+. Демонстранти також знову зібралися перед західними посольствами на вихідних. Були підпалені автомобілі та шини.
У серпні минулого року ЄС вже запровадив санкції проти конголезьких і руандійських акторів через серйозні порушення прав людини. США також неодноразово закликали до припинення бойових дій. Однак конголезька сторона продовжує вважати позицію Заходу суперечливою, оскільки її тісні відносини з Руандою не постраждали від участі в конфлікті.
За останні кілька днів поновилися бої поблизу міста Саке, яке знаходиться всього в декількох кілометрах від Гоми. Оскільки в Гомі також було підірвано дві бомби, відомий фестиваль “Амані”, запланований на наступний тиждень, був скасований в найкоротші терміни.
Гуманітарні організації висловлюють жаль з приводу небезпечних умов у таборах біженців.
За даними ООН, кількість внутрішньо переміщених осіб по всій країні зросла до 6,29 мільйонів. Нещодавні сутички призвели до того, що ще 135 000 людей опинилися в Гомі. Гуманітарні організації, які протягом десятиліть намагаються полегшити страждання людей на спірних територіях, скаржаться на несприятливі умови в таборах біженців. Ситуація з продовольством та гігієнічні умови, в яких перебувають переміщені особи, викликають тривогу.
Окрім постійного тиску на сторони конфлікту з метою припинення бойових дій і відновлення діалогу, міжнародне співтовариство у співпраці з Демократичною Республікою Конго має знайти рішення для роззброєння численних повстанських рухів та їхньої інтеграції в цивільне життя. Для досягнення успіху необхідно залучити населення до участі в цьому процесі, оскільки підходи, що застосовувалися в минулому, виявилися малоуспішними. Нинішня програма демобілізації PDDRCS намагається взяти це до уваги, але не має необхідних ресурсів і тому реалізується повільно і не повсюдно.
Встановлення верховенства права є складним завданням у часто дуже віддалених районах, але є основою для сталого захисту цивільного населення. В іншому випадку, виведення МООНСДРК також загрожує припиненням надання гуманітарної допомоги та реалізації проектів розвитку, оскільки місія “блакитних шоломів” забезпечує логістичні можливості на додаток до військових конвоїв і патрулів. Сумнівно, що конголезька поліція і армія зможуть виконати ці завдання в наступному році. Тому слід шукати шляхи впорядкованого переходу, можливо, навіть після 2024 року. За нинішніх обставин розгортання регіональних миротворчих сил спочатку має довести свою ефективність. Розгортання 2900 південноафриканських солдатів САДК є першим кроком на цьому шляху.
Автор: Мануель Волльшлегер є керівником представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Демократичній Республіці Конго.
Джерело: IPG–Journal , ЄС