Як технологічні гіганти перетворили Україну на військову лабораторію штучного інтелекту

Рано вранці 1 червня 2022 року Алекс Карп, генеральний директор компаныъ з аналізу даних Palantir Technologies, перетнув кордон між Польщею та Україною пішки із п’ятьма колегами. На іншому боці на них чекала пара побитих Toyota Land Cruiser. У супроводі озброєних охоронців вони мчали порожніми шосе в напрямку Києва, повз розбомблені будівлі, пошкоджені артилерією мости, залишки згорілих вантажівок.

Вони прибули до столиці перед настанням комендантської години воєнного часу. Наступного дня Карпа провели до укріпленого бункера президентського палацу, і він став першим керівником великої західної компанії, який зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським після російського вторгнення трьома місяцями раніше. За чашкою еспресо Карп сказав Зеленському, що готовий відкрити офіс у Києві та використовувати дані та програмне забезпечення штучного інтелекту Palantir для підтримки оборони України. Карп вважає, що вони могли б об’єднати зусилля «таким чином, щоб Давид зміг перемогти сучасного Голіафа».

У стратосфері топ-менеджерів високих технологій Карп є незвичайною фігурою. У свої 56 років він – довготелесий прихильник тайцзи з хмарою кучерявих сивих кучерів, які надають йому вигляду ексцентричного науковця. Він отримав ступінь доктора філософії в німецькому університеті, де навчався у відомого соціального теоретика Юргена Габермаса, та юридичну освіту в Стенфорді, де він подружився з суперечливим венчурним інвестором і співзасновником Palantir Пітером Тілем. Після того, як Palantir став найпотаємнішим технологічним єдинорогом, Карп переніс компанію до Денвера, щоб уникнути «монокультури» Кремнієвої долини, хоча зазвичай він працює у сараї в Нью-Гемпширі, коли не подорожує.

Українці не знали, що думати про людину, яка роздає грандіозні обіцянки за багато прикрашеним дерев’яним столом. Але вони були знайомі з репутацією компанії, згадує Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації України, який був присутній на тій першій зустрічі. Названий на честь містичного каменя-візіонера з «Володаря перснів», Palantir продає таку ж ауру всезнання. Частково завдяки інвестиціям венчурного підрозділу ЦРУ, компанія побудувала свій бізнес, надаючи програмне забезпечення для аналізу даних Імміграційній та митній службі США (ICE), ФБР, Міністерству оборони та багатьом іноземним розвідувальним службам. «Вони – торговці ШІ-зброї 21-го століття», – говорить Джейкоб Хелберг, експерт з питань національної безпеки, який є позаштатним радником Карпа. В Україні, за словами Карпа, він побачив можливість виконати місію Палантіра – «захистити Захід» і «налякати до усрачки наших ворогів».

Україна теж побачила можливість. Спочатку нею керував відчай, говорить 33-річний Федоров. Оскільки росіяни погрожували повалити демократично обраний уряд Зеленського та окупувати країну, Київ потребував будь-якої допомоги. Але незабаром урядовці зрозуміли, що у них з’явився шанс розвивати власний технологічний сектор країни. Від європейських столиць до Кремнієвої долини Федоров та його заступники почали рекламувати поля бою в Україні як лабораторії новітніх військових технологій. «Наша велика місія – зробити Україну світовою науково-дослідницькою лабораторією», – кговорить Федоров.

Прогрес був вражаючим. За півтора року, що минули з моменту першої зустрічі Карпа із Зеленським, «Палантір» безпрецедентним чином інтегрувався в повсякденну роботу іноземного уряду в умовах воєнного часу. Продукти компанії використовують понад півдюжини українських відомств, включно з міністерствами оборони, економіки та освіти. За словами Карпа, програмне забезпечення Palantir, яке використовує штучний інтелект для аналізу супутникових знімків, даних з відкритих джерел, відеозаписів з дронів і доповідей з землі, щоб надати командирам військові опції, «відповідає за більшу частину націлювання в Україні». Українські посадовці розповіли мені, що використовують аналітику даних компанії для проєктів, які виходять далеко за рамки розвідки поля бою, включаючи збір доказів воєнних злочинів, знешкодження наземних мін, розселення переміщених біженців і викорінення корупції. Компанія Palantir настільки хотіла продемонструвати свої можливості, що надала їх Україні безкоштовно.

Це далеко не єдина технологічна компанія, яка допомагає українській армії. Такі гіганти, як Microsoft, Amazon, Google і Starlink, працюють над захистом України від російських кібератак, переносять важливі урядові дані в хмарні сховища і підтримують зв’язок у країні, виділяючи сотні мільйонів доларів на оборону країни. Скандально відома американська компанія Clearview AI, що займається розпізнаванням облич, надала свої інструменти понад 1500 українським чиновникам, які використовували їх для ідентифікації понад 230 000 росіян на своїй території, а також українських колабораціоністів. Менші американські та європейські компанії, багато з яких спеціалізуються на автономних дронах, також відкрили свої представництва в Києві, завдяки чому молоді українці назвали деякі з переповнених коворкінгів міста «Долиною Міл-Тех» (військових технологій).

Війна завжди стимулювала інновації, від арбалета до інтернету, а в сучасну епоху приватний бізнес зробив ключовий внесок у такі прориви, як створення атомної бомби. Але співпраця між іноземними технологічними компаніями та ЗСУ, які заявляють, що в кожному батальйоні є інженер-програміст, стимулює новий вид експериментів у галузі військового ШІ. Результатом є прискорення «найбільш значних фундаментальних змін у характері війни, які коли-небудь були зафіксовані в історії», – сказав генерал Марк Міллі, колишній голова Об’єднаного комітету начальників штабів, журналістам у Вашингтоні минулого року.

Здалеку це може бути важко помітити. За всіма ознаками, війна в Україні зайшла в глухий кут, і обидві сторони продовжують застосовувати зброю 20-го століття, таку як артилерія і танки. Дехто скептично ставиться до заяв про прорив у сфері високих технологій, стверджуючи, що на війну на виснаження мало впливає впровадження інструментів штучного інтелекту. Але Україна та її союзники з приватного сектору кажуть, що вони грають у довшу гру: створюють військову лабораторію майбутнього. За словами Федорова, Україна «є найкращим випробувальним полігоном для всіх новітніх технологій, тому що тут ви можете випробувати їх в реальних умовах». Карп каже: «Є речі, які ми можемо робити на полі бою та які ми не могли б робити в домашніх умовах».

Якщо майбутнє війни проходить бета-тест на полі бою в Україні, результати матимуть глобальні наслідки. У конфліктах, що ведуться за допомогою програмного забезпечення і штучного інтелекту, де все більше військових рішень, ймовірно, буде передано алгоритмам, технологічні компанії матимуть величезну владу як незалежні гравці. Ті з них, які готові діяти швидко і нехтувати правовими, етичними чи регуляторними нормами, можуть зробити найбільший прорив. Чиновники та експерти з питань національної безпеки попереджають, що ці нові інструменти ризикують потрапити до рук супротивників. «Перспективи розповсюдження є божевільними», – каже Ріта Конаєва з Джорджтаунського центру безпеки та нових технологій. «Більшість компаній, що працюють в Україні зараз, кажуть, що вони відповідають цілям національної безпеки США – але що станеться, коли вони перестануть це робити? Що станеться наступного дня?».

За місяці, що минули після таємної першої зустрічі Карпа із Зеленським, керівництво Palantir увійшло у звичну рутину своїх частих поїздок в Україну. У жовтні я зустрів співробітника лондонського офісу Palantir в аеропорту Кракова (Польща). Нас посадили в два броньовані автомобілі, вручили аптечки «про всяк випадок» і повезли до кордону з Україною. Зникло те, що один з керівників описав мені як «відчуття автомата Калашникова між колінами». Ми промчали через прикордонний контрольно-пропускний пункт, де під дрібним дощем дрімали молоді українські новобранці. Після десятків таких поїздок у співробітників Palantir є улюблені заправки на довгій дорозі до Києва, улюблені водії (здоровенний колишній солдат польського спецназу, який їздить на «Коні», привіз нас з жахливою швидкістю) і улюблені кав’ярні по всій столиці. У ці дні вестибюлі п’ятизіркових готелів Києва переповнені працівниками служб безпеки, які намагаються непомітно потягувати пиво в очікуванні керівників іноземних оборонних, технологічних та урядових структур.

Значна частина роботи Palantir виконується в стильних коворкінгах командою з менш ніж десятка місцевих співробітників, які працюють безпосередньо з українськими посадовцями. Коли я відвідала один з таких офісів у жовтні, троє чоловіків з коротко підстриженим волоссям і в штанях карго виділялися на тлі модного натовпу 20-річних [людей], перш ніж зникнути, щоб зустрітися зі співробітниками Palantir в кімнаті, заброньованій на вигадане ім’я. «Це часто нагадує атмосферу технічного стартапу: давайте подивимося, що ми можемо зробити з двома старими камерами і дроном, що літає навколо», – каже Вік, інженер, який залишив роботу в американському технологічному гіганті, щоб працювати в Palantir в Києві після вторгнення, і попросив, щоб його називали за псевдонімом з міркувань безпеки. «За винятком того, що ми посеред війни».

Кількома кліками миші український інженер Palantir показав мені, як вони можуть добувати запаморочливий масив даних з поля бою, для аналізу яких донедавна знадобилися б сотні людей. Програмне забезпечення Palantir обробляє «сирі» розвідувальні дані з таких джерел, як безпілотники, супутники і люди на землі, а також радари, які можуть бачити крізь хмари, і тепловізійні зображення, які можуть виявляти переміщення військ і артилерійський вогонь. Моделі зі штучним інтелектом можуть запропонувати військовим найбільш ефективні варіанти ураження цілей і ворожих позицій. За словами Palantir, моделі навчаються і вдосконалюються з кожним ударом.

Коли компанія вперше почала працювати з українським урядом влітку 2022 року, «це було просто питання чистого виживання», – говорить Луїс Мослі, виконавчий віце-президент Palantir у Великій Британії та Європі. Palantir найняв українських інженерів, які могли адаптувати його програмне забезпечення для військових потреб, а також виступали в ролі посередників між технологічною компанією та склеротичною бюрократією України. Урядовців навчили користуватися інструментом Palantir під назвою MetaConstellation, який використовує комерційні дані, в тому числі супутникові знімки, для отримання майже реальної картини місця бойових дій в режимі реального часу. Програмне забезпечення Palantir інтегрує цю інформацію з комерційними і засекреченими урядовими даними, в тому числі від союзників, що дозволяє військовим офіцерам повідомляти командирам на місцях про позиції противника або приймати рішення про нанесення удару по цілі. Це частина того, що Карп називає цифровим «ланцюгом вбивств».

Хоча останні дані про прибутки компанії свідчать про те, що країни-партнери вклали десятки мільйонів доларів, щоб компенсувати інвестиції Palantir, Україна не заплатила Palantir за його інструменти та послуги [ані копійки]. Мотивація компанії в Україні має мало спільного з короткостроковим прибутком. Останніми роками Palantir, намагається позбутися репутації тіньового шпигунського підрядника, який займається видобутком даних, розширюючи список своїх комерційних клієнтів. Її інструменти зіграли свою роль у розкритті фінансових махінацій Берні Медоффа, викоріненні китайського шпигунського програмного забезпечення, встановленого на комп’ютері Далай Лами, і нібито допомогли в полюванні на Усаму бен Ладена – давні чутки, які компанія намагається не спростовувати. Зовсім недавно вона висвітлила свою роботу з Всесвітньою продовольчою програмою ООН і використання свого програмного забезпечення для відстеження виробництва та розповсюдження вакцини проти COVID-19.

Карп довгий час відкидав поширену критику щодо того, що інструменти Palantir уможливлюють нав’язливе державне стеження. Amnesty International звинуватила компанію в тому, що вона намагається «відхилити і мінімізувати свою відповідальність за захист прав людини», і заявила, що інструменти Palantir дозволяють державним органам відстежувати та ідентифікувати мігрантів і шукачів притулку для проведення арештів і рейдів на робочих місцях. Генеральний директор компанії вважає моральним обов’язком надавати західним урядам найкращі новітні технології, закликаючи до «більш тісної співпраці між державою та технологічним сектором», що, на його думку, дозволить Заходу зберегти перевагу над глобальними супротивниками.

В Україні Palantir знайшов можливість реалізувати цю місію на практиці, одночасно відшліфувавши свою репутацію. «Люди часто мають упереджене уявлення про Palantir, але наша продукція працює, – говорить віце-президент Джош Гарріс. «Коли це екзистенціально важливо і коли це повинно працювати, ви знімаєте шори, ви відкидаєте всю політику». А в українському керівництві компанія знайшла групу молодих, технічно підкованих чиновників, які могли б допомогти їм не лише з піаром.

Коли я відвідала Київ минулої осені, величний проспект, що веде до будівлі Кабінету міністрів України в центрі міста, був обнесений іржавими протитанковими барикадами та контрольно-пропускними пунктами, на яких стояли озброєні солдати з гвинтівками. Вікна імпозантної будівлі радянських часів, в якій розмістилася більша частина уряду Зеленського, були завалені мішками з піском. Урядовці пробиралися темними коридорами, використовуючи телефони для освітлення шляху.

Офіс Федорова на шостому поверсі був освітлений неоновими лампами. Бігова доріжка, боксерські рукавички і велотренажер складали невеликий спортзал в одному з кутів. За конференц-столом, оточеним великими екранами, стояла кам’яна скульптура інопланетянина в кепці «Байден-Гарріс 2020». Акуратний стос розгорнутих журналів біля дверей містив послання до світу: «Україна: Відкрита для бізнесу».

Протягом останніх 18 місяців Федоров та його заступники доносили це послання до керівників технологічних компаній, на оборонні конференції та бізнес-саміти. Колишній підприємець у сфері діджитал-маркетингу, який є наймолодшим членом кабінету Зеленського, представив поля битв України та її сучасне суспільство, що перебуває у стані війни, як найкращий можливий полігон для випробування передових інновацій. «Технологічний сектор буде головним двигуном нашого майбутнього зростання», – сказав мені Федоров. У день, коли ми розмовляли в його офісі, Федоров щойно закінчив чергову телефонну розмову з керівництвом Microsoft і мав зустрітися з керівниками Google, які перебували з візитом у Києві. Він був на обкладинці журналу Wired і розповідав про технологічні досягнення України у воєнний час на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Швейцарія. Це разючий поворот у порівнянні з тим, коли я вперше брала інтерв’ю у Федорова в березні 2022 року. Тоді він говорив у навушники Airpods з темного бункера з нестабільним відеозв’язком, а його команда використовувала Twitter, щоб лобіювати і присоромити найбільші світові технологічні компанії, щоб ті заблокували свої сервіси в росії.

У перші місяці війни українські чиновники приймали будь-яку допомогу, яку їм пропонували. Вони використали кібер- і хмарні сервіси від Microsoft, Amazon і Google; термінали Starlink від Ілона Маска; програмне забезпечення для розпізнавання облич від Clearview AI; і безліч експериментальних безпілотників, камер і комплектів для глушіння від великих оборонних компаній і стартапів. Федоров згуртував «ІТ-армію» з 400 000 хакерів-добровольців, щоб допомогти захистити критичну інфраструктуру та протистояти російським кібератакам. «На початку не було ніякого процесу. Був хаос», – говорить Олексій Борняков, 41-річний заступник Федорова. До того літа, – додає він, – ми повинні були заспокоїтися і сказати: «Ми не можемо йти цим шляхом. Нам потрібна довгострокова стратегія».

Рішення, на якому вони зупинилися, полягало у створенні технологічного сектору, який міг би не лише допомогти виграти війну, але й стати опорою української економіки після її завершення. Ізраїль, розсадник технологічних стартапів, був зразком для наслідування. 300 000 українських технічних працівників, багато з яких до війни працювали в американських компаніях, прагнули зробити свій внесок у боротьбу, працюючи на зростаючу кількість вітчизняних військових стартапів. «Ми вирішили, що дамо зрозуміти, що мова йде не про пожертви, – говорить Борняков. «Найкращий спосіб допомогти Україні – це інвестувати в Україну».

Вперше вони випробували новий пітч на «Конференції з відновлення України» в Лугано, Швейцарія, в липні того ж року. Реакція була швидкою. Інвестори з Кремнієвої долини заснували Blue and Yellow Heritage Fund, щоб інвестувати в українські стартапи. «Це не благодійність, – сказав тоді партнер-засновник фонду Джон Френкель. «Це наш спосіб зробити свій внесок, а також отримати, як ми вважаємо, високий прибуток на [вкладеному] капіталі».

Федоров і Борняков створили стимули, розширивши спеціальні податкові пільги для оборонних компаній, щоб заохотити їх приїхати до Києва. Вони запустили «торгові місії» на конференціях в Лондоні, Сан-Франциско, Торонто, Брюсселі, Давосі та Дубаї. На початку 2023 року роуд-шоу йшло майже занадто добре. «Нас засипали військовими оборонними матеріалами від [стартапів], які казали: «У мене є ідея, як виграти війну», – розповідає Борняков. Разом з Федоровим вони запустили цифрову платформу Brave1, за допомогою якої оборонно-технологічні компанії, стартапи та звичайні українці можуть презентувати свої продукти. За даними офісу Федорова, на неї надійшло понад 1,145 заявок, сотні з яких зараз випробовуються на полі бою. Серед них – безпілотники, програмне забезпечення для розшифровки російського військового жаргону, радіостанції, що запобігають російському глушінню, латки для кібервразливостей та обладнання для розмінування.

Під час зустрічей з більш ніж десятком українських урядовців мені продемонстрували, як працює багато з цих інструментів – і як вони використовуються для виконання завдань за межами поля бою. Дмитро Завгородній, чиновник з Міністерства освіти і науки, що займається питаннями цифровізації, показав мені інформаційні панелі з супутниковими мапами, які відстежують школи, на яких вплинула повітряна тривога або відключення електроенергії, стан доріг, і оцінюють, скільки часу знадобиться учням, щоб дістатися до укриттів з Wi-Fi. Це програмне забезпечення, надане Palantir, допоможе міністерству визначити, як зберегти школи відкритими, забезпечити ноутбуками та зв’язком у зонах конфлікту, а також провести національне тестування з мінімальними перебоями. «Це як супердержава», – пояснив Завгородній.

Сидячи біля ноутбука, міністр економіки України Юлія Свириденко показала мені, як програмне забезпечення Palantir дозволило об’єднати десятки раніше розрізнених потоків даних, щоб допомогти чиновникам очистити країну від наземних мін. Україна стала найбільш замінованою країною у світі, боєприпаси, що не вибухнули, загрожують більш ніж 6 мільйонам цивільних осіб і роблять непридатними для використання величезні площі сільськогосподарських угідь. Міністерство співпрацює з Palantir у розробці моделей для визначення, де зусилля з розмінування можуть мати найбільший вплив, допомагаючи Свириденко розробити план повернення 80% забруднених земель до господарського використання протягом 10 років. В інтерв’ю в одному з київських готелів Генеральний прокурор України Андрій Костін розповів мені, як його відомство використовує програмне забезпечення Palantir у переслідуванні ймовірних російських воєнних злочинців – за допомогою аналізу величезних масивів даних, щоб пов’язати звинувачення у воєнних злочинах з доказами, включаючи супутникові знімки, пересування військ і дані з відкритих джерел, такі як фотографії та відео, завантажені українцями в соціальних мережах.

Інші технологічні компанії також постачають українському уряду продукти, що допомагають виграти війну. Однією з найуспішніших була компанія Clearview, яку заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко назвав «секретною зброєю» країни проти російських військ, що вторглися на територію України. Її використовують 1500 співробітників 18 українських відомств, і вона допомогла ідентифікувати понад 230 000 російських солдатів, які брали участь у військовому вторгненні, що дозволило пов’язати їх з доказами ймовірних воєнних злочинів, за словами українських чиновників. Clearview також пожинає плоди. Українські інженери «безумовно, зробили наш продукт набагато кращим», – говорить генеральний директор компанії Хоан Тон-Тат.

У декількох хвилинах їзди від центру Києва розташований жвавий високотехнологічний «інноваційний парк» під назвою Unit City. Це розлогий кампус ультрасучасних офісів, побудований на території старого радянського заводу, який виробляв копії німецьких мотоциклів. За словами партнера Кирила Бондаря, Unit City є епіцентром зусиль України, спрямованих на перетворення її технологічної галузі «на головний інноваційний хаб Європи». З початку війни Unit City відвідали урядовці США та Європи, а також керівники технологічних компаній і такі світила, як Віталік Бутерін, творець блокчейну криптовалюти Ethereum.

Серед бізнесів, що базуються тут, – український військовий стартап-акселератор D3 (Dare to Defend Democracy). Відомі іноземні інвестори, в тому числі колишній генеральний директор Google Ерік Шмідт, вклали в D3 понад 10 мільйонів доларів. За словами Шмідта, під час поїздок до України він переконався, що саме на передовій країни можна досягти прориву у використанні штучного інтелекту та безпілотників. «Тут просто дуже багато роботи, дуже багато гравців, дуже багато інновацій, – говорить Шмідт. «Це дійсно вражає».

Шмідт є одним з багатьох відомих іноземних інвесторів, яких приваблюють нові перспективи українського технологічного сектору. Німецький виробник безпілотників Quantum Systems нещодавно оголосив, що відкриє центр досліджень і розробок у Києві. Японський технологічний гігант Rakuten також оголосив про намір відкрити офіс у столиці. Турецький виробник безпілотників Baykar інвестував майже 100 мільйонів доларів у будівництво науково-виробничого центру в Україні до 2025 року. На нещодавній європейській оборонній конференції «ніхто навіть не подивиться на продукт, якщо на ньому не стоїть штамп «Випробувано в Україні», – сказала мені Дебора Фейрламб, співзасновниця Green Flag Ventures, нового фонду, який займається інвестиціями в українські стартапи.

Заохочуючи інвестиції, український уряд також намагається зберегти цінні дані з поля бою для власної оборонної промисловості, що тільки-но зароджується. Чиновники повідомили мені, що мають намір експортувати інновації, отримані в результаті конфлікту, для подолання різноманітних глобальних криз за межами війни – від руйнівних відключень електроенергії до стихійних лих. З часом Київ став набагато прискіпливіше ставитися до того, кого допускати до лінії фронту для вдосконалення своєї продукції. «Відбулися зміни в месседжі», – сказав мені один з керівників Palantir, повертаючись із зустрічі з київськими урядовцями. «Тепер, здається, вони кажуть: «Знаєте, вам пощастило, що ви тут».

За межами України є ознаки того, що «українська військова лабораторія» допомогла їй стати головним гравцем на світовій технологічній арені. На Web Summit, найбільшій у світі технологічній конференції, що відбулася в листопаді в Лісабоні, павільйон України височів над іншими експонатами на печеристій арені. Два роки тому наша присутність обмежувалася кутовим стендом. Тепер 25 українських стартапів встановили кіоски, а десятки молодих працівників у жовтих футболках Team Ukraine роздавали рекламні буклети. «Найкращий час для інвестицій в Україну – ЗАРАЗ, а не після війни», – йдеться в маркетингових матеріалах.

Деякі з уроків, отриманих на полях битв в Україні, вже стали глобальними. Посилаючись на Україну як на взірець, Тайвань залучив комерційних виробників безпілотників і аерокосмічні фірми до співпраці з військовими для розбудови своєї програми безпілотників на тлі зростаючої напруженості з Китаєм. Минулого місяця Білий дім приймав [представників] Palantir і кілька інших оборонних компаній, щоб обговорити технології поля бою, які використовуються проти росії у війні. Схоже, що штамп «перевірено в бою в Україні» працює.

Так само, як і кампанія Palantir з реабілітації своєї репутації. На початку січня, на тлі триваючої війни проти ХАМАСу, Міністерство оборони Ізраїлю уклало угоду з компанією про «використання передових технологій Palantir для підтримки військових місій». Для керівників Palantir попит на їхні інструменти з боку однієї з найбільш технологічно розвинених армій світу говорив сам за себе. Але вони були здивовані, коли зазвичай стримані ізраїльтяни дозволили зробити партнерство публічним, «так, ніби ці відносини самі по собі будуть діяти як військове стримування», за словами людини, знайомої з переговорами.

Наступне покоління ШІ-війни залишається на ранніх стадіях. Деякі американські чиновники скептично ставляться до того, що вони сприятимуть військовій перемозі України. Зараз, коли війна вступає в третій рік, український контрнаступ продовжує пробуксовувати. «Бро зі світу високих технологій не надто нам допомагають», – заявив Білл Лаплант, заступник міністра оборони США з питань закупівель та підтримки, на оборонній конференції в листопаді. «Ми не воюємо зараз в Україні [із спроможностями, що надаються] Кремнієвою долиною, навіть якщо вони намагатимуться приписати це собі».

Використання Україною інструментів, наданих такими компаніями, як Palantir і Clearview, також піднімає складні питання про те, коли і як слід використовувати інвазивні технології у воєнний час, а також як далеко повинні поширюватися права на приватність. Генеральний директор Clearview Тон-Тат стверджує, що, як і багато інших нових інструментів у цьому конфлікті, його програмне забезпечення для розпізнавання облич є «блискучою технологією, яку по-справжньому цінують лише під час кризи». Але занепокоєні правозахисні групи і захисники приватності попереджають, що безконтрольний доступ до його інструменту, який звинувачують у порушенні законів про приватність в Європі, може призвести до масового стеження або інших зловживань.

Такою може бути ціна експериментів. «Україна – це жива лабораторія, в якій деякі з цих систем зі штучним інтелектом можуть досягти зрілості завдяки живим експериментам і постійному швидкому повторенню», – говорить Йоррітт Камінга, директор з глобальної політики дослідницької фірми RAIN, яка спеціалізується на оборонному ШІ. Проте більша частина нової влади буде перебувати в руках приватних компаній, а не урядів, підзвітних своєму народу. «Вперше в історії під час війни більшість критично важливих технологій надходять не з дослідницьких лабораторій, що фінансуються з федерального бюджету, а з готових комерційних технологій», – говорить Стів Бланк, ветеран технологій і співзасновник Центру інновацій національної безпеки Gordian Knot при Стенфордському університеті. «І для цього є ринок. Отже, джина випустили з пляшки».

 Вєра Бергенгрюен

Time 

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх