Зміцнення соціальної згуртованості в умовах полікризи

Нетрадиційна політика сприяла зменшенню нерівності та бідності в ЄС. Відновлення політики жорсткої економії може поставити її під загрозу.

Починаючи з 2020 року, Європейський Союз потрясають кризи, що йдуть одна за одною. На додачу до пандемії, повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році призвело до санкцій проти Росії, що, своєю чергою, спровокувало енергетичну кризу, яка сприяла інфляції. Ці економічні наслідки, посилені пов’язаними з ними конфліктами розподілу в контексті також і кліматичної кризи, посилили популістські рухи в кількох країнах-членах ЄС.

На тлі цієї “полікризи” фактичний соціальний розвиток ЄС виглядає напрочуд добре, хоча й досить неоднорідно. Про це свідчить розподіл доходів між країнами-членами та всередині них, а також тенденція до зростання нерівності в ЄС.

Нерівномірний розвиток

Після погано керованої паніки суверенних боргів у 2010 році (“єврокриза”) дві периферії ЄС розвивалися зовсім по-різному (Рисунок 1). Південна периферія постраждала від нав’язаної жорсткої економії та подальшого слабкого зростання. Бідніша східна периферія посткомуністичних країн, які приєдналися до союзу після 2004 року, продемонструвала напрочуд хороші результати.

У Центральній та Східній Європі (ЦСЄ) валовий внутрішній продукт на душу населення зріс у 2012-22 роках з менш ніж 40% від середнього показника по ЄС до більш ніж половини. На півдні (включно з Італією) він знизився майже на десять відсоткових пунктів з понад 90 відсотків від середнього показника по ЄС.

Під час нещодавньої кризи, завдяки більш експансивній фіскальній політиці, втіленій у плані відновлення ЄС наступного покоління, обидві периферії зростали швидше, ніж багатий центр ЄС. У 2022 році ВВП, дисконтований на інфляцію, зріс на 4,8% у ЦСЄ порівняно з 2,5% на північному заході. Однак це відбулося переважно завдяки стійкому високому зростанню Болгарії та Румунії, тоді як країни Балтії, зокрема Естонія, втратили свої позиції.

Того ж року на півдні реальний ВВП зріс ще більше – на 5,0%. У той час як ЦСЄ постраждала від високої інфляції внаслідок антиросійських санкцій, південь, чия економіка, що спирається на туризм, сильно постраждала від пандемії, зміг відновитися, можливо, також завдяки кращому становищу для виробництва відновлюваної енергії. Дійсно, Греція забезпечила темпи зростання на рівні 7,8 відсотка у 2022 році проти середнього показника 0,4 відсотка за попередні десять років.

Нерівність і бідність

Минулої осені Євростат опублікував результати останньої хвилі опитування домогосподарств щодо доходів та умов життя, на основі яких можна розрахувати рівень бідності та нерівності в країнах-членах ЄС. Одним з показників є квінтильне співвідношення (також зване S80/S20), яке ділить сукупний дохід найбагатшої п’ятої частини населення на дохід найбідніших 20 відсотків.

Нові дані за 2022 рік, рік російського вторгнення, показують, що в середньому для всіх 27 країн-членів ЄС нерівність зменшилася (Рисунок 2) після зростання у 2021 році. Між 2020 і 2022 роками середній квінтильний коефіцієнт нерівності в ЄС знизився з 4,89 до 4,74. Знову ж таки, це приховує розбіжності: у 2022 році S80/S20 коливався від 7,1 у Болгарії до 3,1 у Словаччині. І якщо в деяких країнах-членах, таких як Німеччина, Румунія, Люксембург і Болгарія, нерівність суттєво зменшилася з 2020 року, то в інших, передусім в Естонії та Швеції, вона збільшилася.

Загалом, рівень бідності продемонстрував схожу тенденцію з невеликим зниженням у середньому між 2020 та 2022 роками. У більшості країн-членів рівень бідності знизився (або зріс) разом із нерівністю. (Однак рівень бідності значно зріс у Нідерландах і дещо в Італії, тоді як нерівність зменшилася; у Швеції та на Мальті, навпаки, рівень бідності знизився, незважаючи на зростання нерівності).

Причини цих національних розбіжностей важко визначити. У Німеччині уряд витратив значні кошти на пом’якшення наслідків кризи. Румунія та Болгарія отримали вигоду від свого сильного загального зростання. А конфлікт з Росією міг особливо зашкодити Швеції, Фінляндії та країнам Балтії.

Зменшення нерівності в ЄС

Щоб оцінити ступінь нерівності в ЄС, необхідно поєднати два виміри розподілу доходів – між країнами та всередині країн. Розрахунок S80/S20 можна зробити для доходів найбагатшого і найбіднішого квінтилів загального населення ЄС за паритетом купівельної спроможності, який коригує різницю в цінах між країнами-членами (в бідніших країнах ціни, як правило, нижчі). Згідно з нещодавно опублікованими даними Євростату, у 2022 році нерівність в ЄС за цим показником ще більше знизилася – до 7,73 (без поправок) і 5,17 (за ПКС) (Рисунок 3). Це не дивно, оскільки обидва компоненти розподілу – між країнами та всередині країн – стали менш нерівними у 2022 році.

Зменшення нерівності в ЄС

Щоб оцінити ступінь нерівності в ЄС, необхідно поєднати два виміри розподілу доходів – між країнами та всередині країн. Розрахунок S80/S20 можна зробити для доходів найбагатшого і найбіднішого квінтилів загального населення ЄС за паритетом купівельної спроможності, який коригує різницю в цінах між країнами-членами (в бідніших країнах ціни, як правило, нижчі). Згідно з нещодавно опублікованими даними Євростату, у 2022 році нерівність в ЄС за цим показником ще більше знизилася – до 7,73 (без поправок) і 5,17 (за ПКС) (Рисунок 3). Це не дивно, оскільки обидва компоненти розподілу – між країнами та всередині країн – стали менш нерівними у 2022 році.

Загальноєвропейський рівень бідності можна визначити як частку населення з доходом нижче 60% від медіани по ЄС. Знову ж таки, цей показник є нижчим, коли доходи вимірюються за ПКС: з 2021 по 2022 рік він знизився з 24 до 22% (не скоригований) і з 19,4 до 18,35% (за ПКС).

Загалом нові дані Євростату підтверджують оцінки нашого попереднього дослідження. Вони показують, що до 2022 року Європа досить добре пережила шторм полікризи. ЄС та багато країн-членів використовували нетрадиційні – зокрема, більш м’яку фіскальну – політику, щоб пом’якшити її наслідки. Однак повернення до попередньої жорсткої економії не обіцяє нічого доброго для соціальної згуртованості.

Автор: Міхаель Даудерштедт – позаштатний консультант і письменник. До 2013 року він був директором відділу економічної та соціальної політики Фонду ім. Фрідріха Еберта.

Джерело: Social Europe, ЄС

МК

Поделиться:

Пов’язані записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх