Підтримка України з боку США опинилася під загрозою через лінію Дональда Трампа. Канцлер Німеччини Олаф Шольц вирушає до Вашингтону на переговори з президентом Джо Байденом. Чого очікувати від цього візиту?
Канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz) вирушає до Джо Байдена не з порожніми руками: днями країни ЄС виділили на підтримку України 50 мільярдів євро, що мають бути використані до 2027 року. Шольц раніше з ентузіазмом говорив про те, що це рішення важливе в тому числі й з огляду на внутрішньополітичну ситуацію у Вашингтоні: “Це також хороший сигнал для США”.
Сам Джо Байден раніше запевняв Україну в тому, що підтримуватиме її “стільки, скільки буде потрібно”. Але республіканці в Конгресі блокують виділення подальших коштів. Чому? З однієї простої причини: Дональд Трамп. “Тому що Дональд Трамп вважає, що це погано для нього з політичних міркувань”, – сказав Байден з помітним роздратуванням. Україна залежить від допомоги США. “Годинник цокає щотижня, щомісяця спливає час без допомоги”. Це грає на руку президенту Росії Володимиру Путіну.
Олаф Шольц хоче використати свій “подарунок” у 50 мільярдів євро для України, щоб допомогти прорвати “блокаду” у Вашингтоні. Але Геннінґ Гофф (Henning Hoff) з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) вважає, що з цього нічого не вийде. “Республіканці, схоже, керуючись передвиборчою тактикою, не хочуть допомагати урядові Байдена”, – сказав він в інтерв’ю DW. “Зараз виглядає дуже ймовірним те, що США більше не підтримуватимуть Україну”.
Тріщини у солідарності з Україною
Це був би найгірший з можливих сценаріїв, адже США є найважливішим постачальником зброї Києву. Президент України Володимир Зеленський хотів би, щоб за такого сценарію Німеччина перебрала б провідну роль. А Олаф Шольц уже попередив своїх співвітчизників, що Німеччині, можливо, доведеться замінити США. Вже цього року у федеральному бюджеті Німеччини закладено понад сім мільярдів євро на військову допомогу Україні. Якби США фактично відсторонилися від допомоги, це стало б додатковим тягарем для й без того перенавантаженого бюджету Німеччини.
Проте Шольц обґрунтував це так: Німеччина сама не є супердержавою, не може самотужки повністю замінити собою високоозброєну супердержаву, тож слід діяти спільно на рівні всього ЄС. “Німеччина, звичайно, не може сама нести цю лідерську відповідальність”, – погоджується голова парламентської опозиції християнських демократів Фрідріх Мерц (Friedrich Merz). Проте солідарність з Україною дає тріщини і в Європі. Угорщину та Словаччину було непросто залучити до рішення про схвалення 50-мільярдного пакету допомоги.
Підтримка України і в самій Німеччині опинилася під тиском. У червні відбудуться вибори до Європарламенту, а згодом – вибори у низці федеральних земель. Критикують допомогу Україні та вимагають поступок Росії дві партії – “Альтернатива для Німеччини” (АдН) на крайньому правому фланзі, а на крайньолівому – новостворений “Союз Сари Ваґенкнехт”.
Членство України в НАТО не стане темою переговорів у Вашингтоні
Шольц і Байден, схоже, погоджуються, що запрошення України в НАТО зараз не стоїть на порядку денному. Про це в альянсі потенційно можуть оголосити на саміті НАТО у Вашингтоні цього літа. Окрім самої України, цього домагаються зокрема країни Балтії, тобто члени НАТО, які раніше також були у складі СРСР. А також і Польща, яка була частиною радянської сфери впливу.
Торік Байден назвав думки про скорий вступ України до НАТО “передчасними”, мовляв, Київ ще “не готовий”, що президент Зеленський сприйняв з роздратуванням. Під час візиту генсека НАТО Єнса Столтенберга до Вашингтону держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що Україна “стане членом НАТО”, але нічого не став говорити про терміни.
У німецькому уряді також немає визначеності в цьому питанні й говорити про це воліють після закінчення війни. Серед причин – побоювання, що в разі вступу України НАТО напряму відповідатиме за оборону нового члена та може втягнутися в пряму конфронтацію з Росією.
Однак попередник Столтенберга на посаді Андерс Фоґ Расмуссен вважає це “дуже небезпечним аргументом”. Його слова цитує американський журнал Foreign Policy: “Це, по суті, дає Путіну право вето і стимул безмежно продовжувати бойові дії в Україні”.
А якщо Трамп виграє вибори?
Наразі візаві соціал-демократа Олафа Шольца виступає представник демократів США Джо Байден. Але стає дедалі більш очевидним, що у президентську виборчу кампанію від республіканців вступить Дональд Трамп.
Стає дедалі очевиднішим, що на президентських виборах у США в листопаді демократу Джо Байдену знову протистоятиме Дональд Трамп від республіканців. І хоча перемога Трампа вважається в Берліні жахливим сценарієм, вона аж ніяк не виключена.
Проте канцлер не має наміру зустрічатися з експрезидентом під час його візиту до Вашингтону. За даними опитування YouGov, з цим згодні більшість – 55 відсотків – опитаних німців. Однак майже стільки ж, а саме 52 відсотки, вважають, що уряд Німеччини недостатньо готується до повернення Дональда Трампа. Лише десять відсотків вважають вжиті заходи достатніми.
Що означатиме другий термін Трампа для німецько-американських відносин, окрім можливого припинення підтримки України, що було б уже достатньо драматично? Геннінґ Гофф вважає, що німецький уряд зараз може розвіяти деякі з колишніх претензій Трампа до Німеччини. “Що надто мало витрачається на оборону – принаймні цього року ми перевищили двовідсотковий показник НАТО; що ми залежимо від російського газу – цей показник дорівнює нулю; і що торговельний баланс настільки на користь Німеччини та Європи – це вже не зовсім так: німецька зовнішня торгівля наразі дещо слабшає”, – зазначає експерт.
Вихід США з НАТО, про який неодноразово говорив Трамп, варто вважати малоймовірним. Трампу, щоб провести це рішення, знадобиться більшість у дві третини голосів у Конгресі, що виглядає складно переборним бар’єром. “Але, крім виходу, є ще багато способів зменшити свої зобов’язання”, – каже Геннінґ Гофф, маючи на увазі, зокрема, американські гарантії безпеки для Європи. Він вважає, що європейці все ще погано підготовлені до цього. “Ситуація серйозна, і на нас чекають важкі часи”, – попереджає фахівець із зовнішньої політики.
Крістоф Гассельбах
