Сумітра Малканді досі не може без сліз згадувати той страшний вечір у березні минулого року, коли її чоловіка, Тілака Кумару, затоптали на смерть.
Вона була на кухні – подружжя мешкало у селі в центральній частині Шрі-Ланки – а Тілак був назовні і годував корів. І тут вона почула трубний рев слона.
За її словами, вона вже збиралася попередити його, але за кілька хвилин сталося найстрашніше. Мешканці села своїми криками відігнали слона, але допомогти Тілаку вже нічим не можна було.
Сумітра, 45-річна мати трьох маленьких дочок, каже, що її родина ще не оговталася від потрясіння. Вона побоюється, що таке може повторитись.
Її будинок, оточений кокосовими, манговими та банановими деревами, якими так люблять ласувати слони, стоїть на фермі, лише за кілька сотень метрів від густого лісу. Її село Тхалгасвева в районі Курунегала раптом опинилося у центрі конфлікту між людьми і слонами, який дедалі погіршується.
За даними місцевої влади, лише за останні два роки в Тхалгасвеві та прилеглих селах загинули троє людей і 10 слонів. Тепер селяни бояться виходити з дому після заходу сонця.
Але розмах проблеми не обмежується лише цим невеликим районом.
Тілак Кумара став одним із 176 людей, які загинули від зіткнень зі слонами в Шрі-Ланці минулого року. За той же період померли 470 слонів – половина з них від рук людей, решта – від хвороб або внаслідок нещасних випадків.
У середньому це означає, що щодня гинув більш ніж один слон, а що два дні – одна людина.
З розширенням сільськогосподарської діяльності цивілізація вторгається в звичні місця проживання слонів, зазіхаючи на їхні джерела харчування і води і наражаючи на небезпеку людей.
“Усі продовольчі культури, які ми вирощуємо, привабливі для них”, – пояснює Прітхівірадж Фернандо, найбільший експерт зі слонів у Шрі-Ланці.
Але через це майбутнє легендарних слонів Шрі-Ланки опиняється під загрозою: судячи з наявних даних, 2023 став для них найбільш згубним в історії.
Захисники природи вимагають від уряду термінових заходів, тому що небувала кількість жертв як серед людей, так і серед слонів служить, за їхніми словами, гострим нагадуванням про фатальні наслідки, що настають щоразу, коли людина перетинається з цими величними тваринами.
“Після закінчення громадянської війни [2009 року] уряд почав виділяти все більше земель для громадського користування. Під час війни це були заборонені зони”, – каже Чандіма Фернандо, еколог із Товариства охорони навколишнього середовища Шрі-Ланки.
За його словами, це відкрило більше земель для селянських господарств та поселень, внаслідок чого люди стали частіше контактувати зі слонами.
Знамениті шрі-ланкійські слони, які мають релігійну та економічну цінність, перебувають під охороною держави як вид, що зникає, і їх вбивство карається законом.
Одомашнені слони нерідко беруть участь у релігійних процесіях, вони також важлива туристична пам’ятка.
Однак це не заважає фермерам йти на крайні заходи, щоб убезпечити свій урожай і себе.
У країні дозволені електричні огорожі, щоб відлякувати тварин: їхній заряд досить сильний, щоб оглушити їх, не завдавши серйозних травм. У Шрі-Ланці встановлено близько 5000 км електричних огорож, у тому числі навколо будинків у Тхалгасвеві, і планується їхнє подальше розширення.
Але активісти кажуть, що фермери незаконно встановлюють огорожі з вищою напругою, здатною вбити слонів. За їхніми словами, місцеві жителі також використовують отруту, вибухові приманки, які називають “щелепними бомбами”, і іноді стріляють по тваринах, щоб відігнати їх.
Експерти, як-от Чандіма Фернандо, рекомендують простіші та гуманніші методи, наприклад, вирощувати цитрусові чи інші культури, які не приваблюють слонів.
За оцінками, заповідними місцями Шрі-Ланки – водно-болотними угіддями, луками, високогір’ями і чагарниками – блукає близько 5800 слонів, хоча деякі експерти побоюються, що їхня реальна кількість може бути набагато меншою.
Зазвичай слон, блукаючи місцевістю, проходить за день до 48 км, намагаючись триматися поблизу джерел прісної води. Вони не ходять на великі відстані, якщо в них не закінчилися їжа.
Але коли це трапляється – наприклад, через посуху на територіях, що охороняють, – їх тягне на прилеглі ферми.
Сам уряд попередив жителів про те, що слонів, які заблукали з територій, що охороняються, не варто заганяти назад, оскільки в лісах може бути недостатньо їжі для них.
У 2020 році при уряді Шрі-Ланки створили спеціальний комітет для розробки Національного плану дій щодо зменшення наслідків конфліктів між людьми та слонами.
Останні кілька років, поки Шрі-Ланка переживала економічну кризу, про цей план забули, але сплеск загибелі слонів знову зробив його актуальним.
За даними Всесвітнього фонду дикої природи, з початку ХІХ століття населення слонів у країні скоротилася майже на 65%.
Ще десять років тому Шрі-Ланка втрачала близько 250 слонів на рік. Але в останні роки темпи різко зросли, і вже другий рік поспіль кількість загиблих слонів перевищує 400.
За словами колишнього голови урядового комітету та одного з розробників Національного плану Прітхвіраджа Фернандо, якщо кількість загиблих слонів продовжить зростати нинішніми темпами, то їхня популяція незабаром може скоротитися на 70%.
Експертів також турбує вимирання великої кількості слонів-самців, що ставить під загрозу виживання виду. Вони часто забрідають у населені райони поодинці, що робить їх уразливішими.
За словами Чандіми Фернандо, останніми роками в центральних районах Шрі-Ланки не бачили жодного слона-самця. До пандемії вони траплялися на очі регулярно.
Хоча дослідники і ведуть облік випадків загибелі слонів за межами територій, що охороняються, у них немає достатніх знань про те, що відбувається в глибині лісів, де на смертність тварин впливають хвороби, міжусобиці або посуха.
Сумітра Малканді, яка залишилася без чоловіка з трьома маленькими дітьми на руках, каже, що можливість нової зустрічі зі слоном жахає.
“На ферму приходить дедалі більше слонів, – каже вона. – Нам страшно залишатися тут”.
Анбарасан Етираджан
ВВС
