З наближенням європейських виборів законодавство, спрямоване на подолання першопричин бідності, має стати одним із головних питань порядку денного.
Десятиліттями країни-члени Європейського Союзу дозволяли людям, які перебувають у вразливому становищі, провалюватися крізь дірки в системі соціального захисту. Глобальна пандемія, повномасштабне вторгнення в Україну та зростання вартості життя – все це демонструє важливість стійких схем соціального захисту, які можуть захистити кожного від нинішніх та майбутніх криз. Неприйнятним є той факт, що сьогодні в ЄС 95,3 мільйона людей, за оцінками, живуть у бідності або перебувають під загрозою бідності – кожен четвертий з них є дитиною.
Схеми мінімального доходу – це системи соціального захисту, що базуються на перевірці доходів і не передбачають сплати внесків, для тих, хто не має достатніх ресурсів. Доступ до достатнього мінімального доходу в поєднанні з якісними соціальними послугами є важливим життєвим орієнтиром для людей, які не мають інших джерел доходу або чия заробітна плата чи допомога є недостатньою для виживання та гідного життя. Це також передбачено Європейським стовпом соціальних прав (EPSR), який визнає “право на достатній мінімальний дохід, що забезпечує гідне життя на всіх етапах життя”.
Шокуюча реальність полягає в тому, що занадто багато людей, які потребують такої підтримки, позбавлені доступу до неї або вважають її просто недостатньою для гідного життя. Жодна країна-член ЄС не має схеми мінімального доходу, яка б дозволяла отримувачам жити за межею бідності.
Більше того, 30-50% осіб, які мають право на підтримку в ЄС, не отримують її. Організації громадянського суспільства, які працюють безпосередньо з людьми, що живуть у бідності, вважають, що складна бюрократія та брак інформації, якому не протидіє активна інформаційно-просвітницька робота, є значними перешкодами для доступу до допомоги.
За даними Карітасу Італії, лише 44% бідних сімей отримують мінімальний дохід. Карітас Іспанії повідомляє, що більше половини населення, яке має право на отримання допомоги – іспанські домогосподарства, що живуть у крайній бідності з доходами, нижчими за 40% від середнього по країні, – не отримали жодної інформації про те, як подати заявку на отримання допомоги. Серед тих, хто отримав повідомлення про право на отримання допомоги, майже 11% повідомили, що отримана інформація була недостатньою для того, щоб вони могли подати заявку.
Провал м’якого права
За останні 30 років заходи м’якого права не змогли викорінити бідність і соціальну нерівність у Європі. На Соціальному саміті в Порту у 2021 році інституції та держави-члени ЄС взяли на себе зобов’язання скоротити кількість людей, які живуть у бідності, щонайменше на 15 мільйонів до 2030 року. Проте за останні три роки не відбулося жодного скорочення. Відсутність значного прогресу, зрештою, пов’язана з відсутністю серйозної імплементації та моніторингу рекомендації Ради ЄС 1992 року щодо соціального захисту, рекомендації Європейської Комісії 2008 року щодо активного залучення та Пакету соціальних інвестицій Комісії 2013 року.
Нещодавні ініціативи на рівні ЄС, зокрема рекомендація Ради ЄС щодо адекватного мінімального доходу від 2023 року, визнають недоліки нинішніх національних систем мінімального доходу і формулюють рекомендації щодо покращення їхньої адекватності, охоплення та використання. Проте громадянське суспільство попереджає, що цього недостатньо для того, щоб гарантувати адекватність систем мінімального доходу, і продовжує закликати до прийняття директиви ЄС.
У березні минулого року Європейський парламент підтримав цей заклик і ухвалив резолюцію про мінімальний дохід, закликаючи до прийняття директиви для подолання кризи прожиткового мінімуму та забезпечення доступності та ефективності схем для всіх. Організації громадянського суспільства провели правовий аналіз, обґрунтовуючи необхідність ухвалення обов’язкового до виконання інструменту в межах компетенції ЄС. До і після червневих виборів роль парламенту буде вирішальною, щоб змусити Єврокомісію ініціювати директиву під час наступної каденції.
Декларація Порту, узгоджена на саміті 2021 року, План дій EPSR, опублікований напередодні саміту, та нещодавня рекомендація Ради ЄС можуть стати дорожньою картою для держав-членів щодо досягнення адекватного мінімального доходу до 2030 року – якщо вони виявлять політичну волю. Деякі з них вже запровадили позитивні зміни: Іспанія запровадила гарантований мінімальний дохід, а Бельгія активно намагається розширити доступ до своєї схеми. Однак Франція та Італія внесли регресивні зміни до своїх схем мінімального доходу у 2023 році, збільшивши кількість умов та зменшивши кількість осіб, які мають право на отримання допомоги. Люди, які живуть у бідності, не повинні залежати від мінливої політичної кон’юнктури, щоб жити гідно.
Стандартизовані рамки
Директива про достатній мінімальний дохід може встановити стандартизовані рамки, які забезпечать адекватність, доступність і стимулюючий потенціал схем мінімального доходу в ЄС. Вона може встановити прозору методологію для встановлення, регулярного перегляду та коригування адекватності таких схем, щоб гарантувати, що кожен живе за межею бідності.
Це має супроводжуватися недискримінаційним підходом до соціального захисту, що ґрунтується на правах людини і визнає проблеми, з якими стикаються люди при зверненні за допомогою у вигляді мінімального доходу, такі як складні процедури подання заявок, брак інформації, мовні бар’єри та низька цифрова грамотність, а також передбачає проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи для виявлення осіб, які мають право на мінімальний дохід, і забезпечення того, щоб вони могли скористатися цим правом. Директива також може полегшити доступ до основних послуг і сприяти активній інтеграції на ринку праці для тих, хто може працювати.
Під час поточного п’ятирічного мандату ЄС ми побачили потенціал обов’язкового законодавства у боротьбі з бідністю завдяки директиві 2022 року про адекватну мінімальну заробітну плату. Тепер держави-члени повинні імплементувати її, але ми знаємо, що зайнятість – це не єдиний шлях до подолання бідності. Якщо ми серйозно налаштовані на досягнення Соціальної Європи, наріжним каменем мають бути системи соціального забезпечення, які утримують людей за межею бідності.
Соціальна платформа та її члени закликають до прийняття рамкової директиви про достатній мінімальний дохід у наступному мандаті. Представляючи понад 40 мереж громадянського суспільства, що працюють на користь Соціальної Європи на європейському рівні, та тисячі організацій громадянського суспільства на національному рівні, ми просимо всіх кандидатів у депутати Європейського парламенту підтримати цей заклик.
Враховуючи, що бідність та соціальна ізоляція є головними проблемами виборців напередодні червневих виборів, важливо, щоб соціальна політика була пріоритетом у майбутньому мандаті. А директива про мінімальний дохід – це наступний крок до відчутних змін у житті людей по всій Європі.
Це частина серії статей про прогресивний “маніфест” для європейських виборів.
Автори:
Лаура де Бонфільс є генеральним секретарем “Соціальної платформи”, найбільшої та провідної мережі організацій громадянського суспільства, які борються за соціальну справедливість в Європі;
Марія Найман – генеральний секретар Карітасу Європи, одного з семи регіонів Карітасу Інтернаціоналіс, глобальної конфедерації католицьких благодійних організацій. Вона отримала ступінь магістра права в Університеті Уппсали у Швеції;
Кахіна Рабахі – координаторка з питань політики та адвокації в EAPN Europe, найбільшій мережі по боротьбі з бідністю в Європі;
Хізер Рой – генеральний секретар Євродіаконії, європейської мережі церков і християнських НУО, що надають соціальні та медичні послуги і виступають за соціальну справедливість. Вона є членом правління Social Services Europe та Social Platform.
Джерело: Social Europe, ЄС
