Часто грає з високими ставками

Президент Угорщини Віктор Орбан не зміг зупинити мільярдну допомогу ЄС для України. Але, ймовірно, його турбувало щось інше.

Віктор Орбан грав у покер. І програв. Однак йому вистачило розуму не йти ва-банк: Прийнявши в останню хвилину рішення не накладати вето на програму допомоги ЄС для України, Орбан ледь не уникнув непоправної шкоди. Орбан знав, що у нього немає шансів, ще до голосування в Брюсселі. В інтерв’ю французькому журналу Le Point двома днями раніше він уже підняв білий прапор: Угорщину шантажують брюссельські інституції, всі інші країни ЄС дивляться на речі інакше, ніж Угорщина, і нелегко “бути самотнім у сім’ї”. Як це часто буває з його європейськими та зовнішньополітичними ескападами, Орбан, ймовірно, був більше стурбований зміцненням своєї внутрішньополітичної позиції самопроголошеного охоронця інтересів Угорщини у ворожому світі, ніж питанням підтримки України.

Попри те, що Орбану довелося розвернутися, минулий тиждень не був для нього суцільним негативом. Угорський прем’єр сфотографувався з “гучними іменами” ЄС: Шольц, Макрон, Мелоні, фон дер Ляєн, Мішель – і він, Віктор Орбан на якого довелося чинити додатковий тиск. Він зміг донести свій популістський меседж, розрахований на “маленьку людину” – що ЄС має захищати інтереси європейців проти інтересів українців, а не інтереси українців проти інтересів європейців, які, до речі, теж могли б добре використати 50 мільярдів. І в маленькій війні навколо затримки коштів ЄС для Угорщини він зміг домогтися кількох словесних поступок. З огляду на явну більшість у цьому питанні, більше нічого не можна було домогтися, і Орбан це знав.

Прем’єр-міністр Угорщини – просто дуже досвідчений політик, який бачив майже все (і всіх) в європейській політиці: Коли він вперше став прем’єр-міністром у 1998 році, Урсула фон дер Ляєн ще навіть не розпочала свою політичну кар’єру. Олаф Шольц намагався здобути місце в Бундестазі як голова СДПН “Альтона”, а Еммануель Макрон щойно розпочав навчання після того, як двічі провалив іспит на отримання диплома про повну загальну середню освіту (Grandes Écoles). Джорджія Мелоні була новообраним молодим постфашистським талантом в регіональній раді провінції Рома, а 22-річний Шарль Мішель починав свою політичну кар’єру в регіональній раді Брабант-Валлонія. На той час Орбан, одне з найвідоміших облич антикомуністичного повороту, вже вісім років був членом угорського парламенту.

Завдяки своїй політиці “Угорщина понад усе” Орбан досі популярний в Угорщині.

Орбан залишається популярним в Угорщині завдяки своїй політиці “Угорщина понад усе”. Багатьох людей дратує висококорумпований кумівський капіталізм, який виріс навколо сім’ї прем’єр-міністра з 2010 року. Але водночас наратив про те, що ніхто не захищає угорський суверенітет і самовизначення угорських громадян так, як Орбан і “Фідес”, все ще дієвий. Постійні перемоги на виборах, такі як у Фідес – партія перебуває при владі з абсолютною більшістю голосів з 2010 року – не падають з неба, а досягаються тоді, коли політики здатні правильно інтерпретувати (і ефективно впливати) на настрої в країні.

Звичайно, це не змінює того факту, що цього разу інші країни-члени ЄС фактично дуже чітко дали зрозуміти Орбану, що ідея про те, що хвіст може постійно виляти собакою, так не працює. “Втома від Орбана” (Дональд Туск) в ЄС знову явно зросла. У зв’язку з цим цікаво запитати, яким насправді може бути довгостроковий розрахунок, що стоїть за позиціюванням Орбана. Наразі майже всім спостерігачам – навіть тим, хто більш прихильно ставиться до “Фідес”, – дуже важко побачити в його маневрах довгострокову перспективу. Відкладаючи вступ Швеції до НАТО, він викликає неабияке обурення не лише серед ідеологічних опонентів, а й серед друзів.

Після перемоги опозиції на виборах у Польщі та розпаду Вишеградської групи через війну в Україні Угорщина опинилася значною мірою ізольованою в ЄС.

Показні дружні жести щодо незахідних автократій, від Туреччини через Москву і Центральну Азію до Пекіна, не приносять значних дивідендів ні в політичному, ні в економічному плані. Однак вони також створюють зростаючу недовіру до будапештського уряду в консервативних колах ЄС і НАТО. Позицію Орбана щодо війни в Україні зрозуміти легше: від самого початку він заявляв, що головне завдання угорської політики – не втягуватися в конфлікт у сусідній країні. Ця позиція принесла йому переважну перемогу на виборах у квітні 2022 року.

Відтоді він виступає за політику Заходу, спрямовану на припинення вогню, оскільки вважає переможний мир, заснований на ідеях Києва проти ядерної Росії, безнадійним. Чим довше триватиме війна, тим більше людей загине, в тому числі й представники угорської меншини в Україні. Але навіть з такою позицією угорський уряд (як і раніше) ізольований в ЄС і НАТО. Все це не слугує інтересам країни.

Багато ворогів – багато честі ніколи не працює, особливо в політиці і, звичайно, не в довгостроковій перспективі. Тому найпоширенішим припущенням є те, що Орбан просто тягне час і сподівається, що наступні європейські вибори, як і вибори в США, а потім у Франції, призведуть до значної зміни політичного балансу в західній півкулі. Тоді Орбан перестане бути ідеологічним аутсайдером, а стане людиною в центрі нового мейнстріму на чолі з Дональдом Трампом, який, як відомо, вважає Орбана “великим лідером”. Це також великий ризик.

Якщо все обернеться інакше, Угорщина залишиться сама по собі. Але, з іншого боку, не можна бути повністю впевненим, що Орбан не прорахується.

Автор: Д-р Ернст Гіллебранд – очолює офіс Фонду ім. Фрідріха Еберта в Будапешті. Раніше він очолював відділ аналізу міжнародної політики, відділ Центральної та Східної Європи, а також був керівником офісів у Варшаві, Парижі, Лондоні та Римі.

Джерело: IPGJournal, ЄС

МК

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх