Запровадження нових критеріїв покращить ставлення громадськості до служби у війську
Найближчим часом Верховна Рада має прийняти новий закон про мобілізацію, на який покладають великі надії, зокрема, ті, хто з перших днів великої війни захищає країну на фронті. Попри те, що українці розуміють необхідність захисту країни зі зброєю в руках, цей законопроєкт викликав широкий резонанс у суспільстві, нерідко – негативний.
Свою думку щодо того, як покращити ставлення громадян до мобілізації, у коментарі кореспондентці Укрінформу висловила відома активістка, волонтерка, голова миколаївського осередку руху «Гроші для ЗСУ» Ольга Вербицька.
МОБІЛІЗАЦІЯ МАЄ ВІДПОВІДАТИ СУСПІЛЬНОМУ ЗАПИТУ НА СПРАВЕДЛИВІСТЬ
«Насамперед, хочу зазначити, що нашим хлопцям і дівчатам, які пішли на фронт з самого початку повномасштабної війни, конче потрібно дати відпочинок. За ці два роки вони страшенно втомилися. І якщо їх і далі залишати без перепочинку, то вони можуть просто «закінчитися». Я контактую з військовиками з різних підрозділів. Наприклад, з батальйоном «Арей». Багато його бійців на фронті ще з 2014 року, і це люди з дуже високою мотивацією. Але і їм потрібна перерва», – каже О.Вербицька.
На її думку, військовослужбовці повинні перебувати на фронті не більше 18 місяців. Потім потрібні 2-3 місяці для відпочинку і лікування. А далі людина має вирішувати сама: демобілізуватися їй чи повертатися у свою частину. Є чимало прикладів, коли хлопці, навіть маючи ампутації кінцівок, після нормального лікування, реабілітації та відпочинку з новими силами йдуть воювати далі», – каже пані Ольга.
Тож мобілізація, на її переконання, сьогодні не просто важлива, а з огляду на ситуацію на фронті – вкрай необхідна. До того ж, у нашій Конституції записано, що кожен громадянин має обов’язок – захищати Батьківщину. Але, при цьому, новий закон про мобілізацію, а також механізми його реалізації, повинні відповідати суспільному запиту на справедливість. Вони мають забезпечити однаковий підхід до представників усіх верств населення – від депутата до прибиральника, від олігарха – до малозабезпеченого. Не може бути касти недоторканих, коли для когось війна, а хтось відсиджується в тилу на теплих місцях.
«На першому місці має бути принцип справедливості. Не може чиновник, навіть високопоставлений, бути важливішим, ніж тракторист, водій чи слюсар. Закон має бути однаковим для всіх.
Мені доводиться стикатися з посадовцями з різних установ та відомств, серед них досить багато чоловіків. І я спостерігаю дивну ситуацію: як вони були на своїх посадах до повномасштабної війни, так і лишаються там досі. Ніякого зменшення їх чисельності я не помітила. В деяких структурах штати роздуті, а користі від них небагато”, – каже Вербицька. І додає: підхід, що, мовляв, чиновники та депутати різних рівнів не пристосовані до війни, тому на фронті від них буде мало користі, вкрай шкідливий.
«Усі чиновники і держслужбовці, яких країна роками утримувала за кошти платників податків, не можуть сьогодні залишатися осторонь. Навпаки, вони повинні йти до війська у перших рядах, показувати приклад. Більше того, у подальшому перебування на таких посадах потрібно ув’язати з проходженням військової служби. Адже у самому терміні «держслужба» вже закладена функція «служити», і робити це треба не тільки у своїх м’яких кріслах. Тим більше, коли в країні йде війна», – вважає волонтерка.
Що стосується вікових обмежень, то, на думку О.Вербицької, знизити призовний вік з 27 до 25 років, цілком можливо. Але молодших за 25 забирати до війська точно не варто. «Ми вже і так втратили багато тих, кого можна назвати «цвітом нації». А нам треба, щоб у країни було майбутнє. Адже саме за це ми сьогодні й воюємо», – зазначає активістка.
ВЛК НЕ ПОВИННА БУТИ ГОДІВНИЦЕЮ
Є у неї й власний погляд на пропозицію залучення до війська людей з обмеженими можливостями. «Це досить спірна думка, але не можна ігнорувати той факт, після початку повномасштабної війни у нас зросла кількість інвалідів. Ми всі знаємо випадки, коли і територіальні центри комплектування (ТЦК), і, особливо, військово-лікарські комісії (ВЛК) стали годівницями для нечистих на руку людей. А дехто навіть поставив справу видачі липових довідок про інвалідність ледь не на потік. Тому потрібно навести лад у цих структурах», – переконана волонтерка.
Вона каже, що ще з 2015 року виступає за те, щоб у цих установах працювали жінки та військовослужбовці, які отримали поранення на фронті, несумісні з продовженням стройової служби.
Також О.Вербицька впевнена, що у ЗСУ не місце людям, які мають проблеми з алкоголем чи наркотиками. Крім того, не можна давати в руки зброю особам, у яких не все гаразд із психікою. А от що стосується засуджених, то тут у Ольги Миколаївни дещо інша точка зору: «Я знаю, що серед тих, хто сьогодні відбуває покарання у місцях позбавлення волі, є чимало патріотично налаштованих і вмотивованих людей. Зокрема, колишніх військовослужбовців. І їх місце сьогодні – на фронті. Але в жодному разі не можна всіх «гребти одним гребінцем», повинен бути індивідуальній підхід. Вбивці й грабіжники нашому війську не потрібні».
При прийнятті закону про мобілізацію також потрібно чітко визначитися з тими категоріями людей, яким має бути надана «бронь». На думку пані Ольги, це, насамперед, студенти. Їм треба надати можливість закінчити навчання. В усіх інших випадках не підлягати мобілізації мають лише ті, хто «працює на Перемогу». Тобто, це працівники оборонних заводів, проєктно-конструкторських установ, енергетики, частина комунальників. Але тут мова має йти саме про тих, хто дійсно потрібен на цих виробництвах.
«На жаль, сьогодні маємо факти, коли на цих підприємствах поряд з дійсно потрібними фахівцями є маса клерків, без яких запросто можна було б обійтися. Скажімо, деякі керівники мають цілу купу помічників і радників, обов’язки котрих можна було б розподілити серед інших працівників. Тобто, навіть на тих же комунальних підприємствах потрібно переглянути штати й посадові інструкції, а також з’ясувати: яка користь від людини на її робочому місці. Тобто, бронь має бути не у підприємства як такого, а у конкретної штатної одиниці”, – резюмує волонтерка.
Вона впевнена, якщо вищезазначені критерії будуть враховані, то у людей покращиться ставлення до служби у війську.
Алла Мірошниченко
