FPV-дрони із машинним зором. Як нове покоління дронів може змінити перебіг війни

Безпілотники двічі називали геймчейнджером російсько-української війни.

Вперше – коли снарядний голод, висока ефективність БПЛА та їхня доступність перетворили громадянські дроні на невід’ємний елемент бойових дій. Протистояння України російському вторгненню стало найбільшою війною безпілотників в історії людства.

Вдруге – коли військові почали використовувати FPV-дрони , якими до цього здебільшого бавилися геймери. Високоточні, швидкі, а головне – дешеві, ці коптери почали активно застосовувати в українському війську, а потім їх взяли на озброєння росіяни.

Не виключено, що про прорив у військовій справі невдовзі можна буде згадати втретє. Проте існує ймовірність, що на цей раз ініціативу перехопити враг.

У січні росіяни почали використовувати на фронті перші FPV-дрони із системою автозахоплення цілі та машинним зором (що це означає – читайте нижче у матеріалі). Поки що опитані УП українські експерти з БПЛА вважають їх експериментальними апаратами. Втім, якщо експеримент буде завершено, і такі коптери начать виробляти масово, це може суттєво вплинути на хід бойових дій.

Ставлення української влади до БПЛА еволюціонувало від висловлювання про “весільні дрони” від тоді ще міністра оборони Олексія Резнікова до обіцянки виготовити мільйон дронів у 2024 році, яку торік у грудні озвучив президент Володимир Зеленський.

А в середині січня вицепрем’єр-міністр цифрової трансформації Михайло Федоров закликав у фейсбуці : “Створюйте FPV-дрон вдома – долучайтесь до знищення ворогів власноруч”. Таким чином він прорекламував проект ” Народний FPV ” – інженерний курс, що навчає збірці 7-дюймового FPV-дрону в домашніх умовах.

Як еволюціонують FPV-дрони та як саме це може вплинути на характер війни? Які проблеми стоять перед українськими виробниками БПЛА сьогодні? Та що потрібно, щоб зібрати FPV-дрони на своїй кухні?

Дрон, який сам долітає до цілі

Вперше на власні очі побачивши перехоплене відео з російського FPV із машинним зором та автозахопленням цілі. Більше того, в режимі тепловізора . язку Сергій “Флеш” Бескрестнов. – Мене це дуже турбує. Ви ж розумієте роль FPV у війні “.

За кілька днів командир групи аеророзвідки “Птахи Мадяра” Роберт Бровді із позивним “Мадяр” розповів глядачам свого youtube-каналу, що саме його бійці виявили три такі коптери.

– Коли вони (росіяни – УП) масово сядуть на ці дроні, буде біда, – каже Мадяр УП, підкреслюючи, що використовує слово “коли”, а не “якщо”.
Чим дрон із машинним зором відрізняється від звичайного?

FPV-дрони нескладні у збірці, але дуже складні в керуванні. Швидкість понад 100 кілометрів на годину і хороша маневреність дозволяють коптерам вражати техніку під час їзди чи влітати у бліндажі. Але це вимагає високої майстерності пілота.

На FPV-дронах використовують аналогову систему передачі відео, яку хоч і важче заглушити засобами РЕБ, ніж цифрову, але все ж таки можливо. А якщо оператор втратити контакт із безпілотником, то, зрозуміло, не зможе і вразити ціль.

У FPV-дронах з машинним зором обидва ці фактори вже викреслені з рівняння.

Такий дрон все ще не вмітиме розпізнавати цілі сам. Врагом для нього буде той набір пікселів, який вкаже йому оператор. Проте пілоту такого БПЛА достатньо підлетіти на відстань, з якого він може зафіксувати ціль. А далі дрон усе зробить сам: зосередитись на точці, яку йому треба знищити, і буде летіти до неї, навіть якщо об’єкт рухатиметься.

Таким чином, щоб керувати подібним пристроєм, не треба бути досвідченим пілотом. Тепер від оператора дрона не вимагатимуть вміло ним маневрувати – потрібно підняти коптер біля повітря та долетіти до точки фіксації. А значить, і кількість пілотів зросте у рази.

При цьому значно зменшиться ефективність засобів радіоелектронної боротьби. Після того як дрон зафіксував ціль і став самостійним, глушіння каналів передачі зображення чи керування вже ні на що не вплине.

Такий дрон може вразити ціль точніше, бо вже не залежатиме від того, наскільки вмілий пілот ним керує.

Чи зможе Росія почати активно використовувати такий дрон раніше, ніж ЗСУ? Українські інженери також працюють у цьому напрямку, тримаючи деталі в таємниці із міркувань безпеки.

” Прогрес пішов по зв’язку, зараз додається захоплення цілі. Є два шляхи: це нейромережа, яку навчають, і машинний зір, – розповів цього тижня каналу Militarnyi радник міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Ярослав Олійник. – Ми вже відшукали подібні рішення , зараз просто плануємо, як нам зробити краще” .

Мадяр попереджає ще про два визови в аеророзвідці, з якими можуть стикнутися українські військові.

Перший – це технічні рішення, що дозволяють використовувати виносні антени-ретранслятори для FPV-пілотів на суттєвому відстані від екіпажів. Таким чином ворожі оператори зможуть керувати БПЛА щодо безпечної для них ділянки. І єдине, що залишитись – бити дронами по дешевих антенах.

Інший – експерименти із застосуванням скремблерів на дронах. Ці прилади заважають супротивнику зрозуміти напрямок руху дрона, а отже, і знищити його.

З осені минулого року росіяни випереджають українське військо у роботі з дронами вночі – враг значно збільшивши використання FPV-дронів із тепловізійними камерами. Українські виробники тільки почали ставити виробництво таких дронів на потік.

– Ми постійно еволюціонуємо, – каже Мадяр. – Уявімо собі: насичення (літальних) засобів, удосконалення та уніфікація їх бойових частин, збільшення ваги бойової частини, збільшення відстані проникнення дрону… Раніше ми на “мавіках” літали 3 кілометри. Знаєте, скільки зараз? 21 кілометр. А є такі герої, що і на 25 літають!

Тобто це все еволюціонує. І коли воно насититься – а це станеться цього року, – то фронт просто розійдеться, і сіра зона буде значно ширшою. До ворога буде 10 кілометрів, а не п’ятсот метрів чи півтора кілометри як зараз.

Підійти не буде можливості ні на танку, ні на авто, ні поспішаючи – як нам, так і ворогам. Такий мій прогноз.

FPV-дрони як мейнстрім

– Влада розчехлилася, – так засновник TAF Drones, бізнесмен Олександр Яковенко характеризує сьогоднішнє відношення держави до виробництва FPV-дронів. – Зараз FPV -Дрон – як мейнстрім. Заходи і депутати хочуть показати, що вони залучені до допомоги, і це стало політичною складовою. Той випадок, коли популізм перебуває у правильному руслі.

На великі партії FPV-дронів охотяться благодійні фонди, їх замовляють у сертифікованих виробників військові частини, їх намагаються купити через тендер об’єднані територіальні громади. Останній пик попиту стався наприкінці минулого року, коли на FPV-дроні намагалися потратити залишки бюджетів.

Попит сьогодні більший, ніж пропозиція бізнесу. Яковенко згадує, як недавно його компанія брала участь у тендері від Одеської міської ради, і заявки туди подали лише два виробники.

За підрахунками Яковенка, які він сам називає оптимістичними, сьогодні Україна виробляє 50-60 тисяч FPV-дронів на місяць. При цьому 20 тисяч із них збирає компанія самого Яковенка.

Втім, потужності зростають. За прогнозами бізнесмена, вже у квітні Україна має вийти на виробництво ста тисяч одиниць FPV щомісяця. Тому обіцянка в мільйон вироблених дронів, яку озвучував Зеленський, цілком може стати реальністю.

– Я завжди перебуваю в опозиції до діючої влади, – зізнається Яковенко. – Але зараз держава зробила все можливе, щоби виробники нарешті почали виробляти.

Що таке “все можливе”? Я розмитню комплектуючі без сплати миту і без ПДВ – бо це пролобіювало Мінцифри. Я є учасником Дія.City, тому що виробники БПЛА можуть бути учасниками Дія.City. А це означає, що я плачу налог із зарплатні у 6,5% (а довелося б 19,5% – УП) , налог на прибуток взагалі не плачу – у мене налог на виведення капіталу. І також я можу бронювати своїх співробітників. Держава офіційно дозволила заробляти (на дронах) 25% – це досить велика маржа.

Чого не вистачає виробникам, то це грошей та комплектуючих.

Гроші потрібні для участі у тендерах. Замовники розраховуються за дроні лише після того, як їх отримали, тому компанія має спочатку інвестувати у виробництво БПЛА власні кошти. А коли йдеться про великий замовлення, то і бюджет на це потрібен чималий.

Дістанемо калькулятор. З моменту, коли українська компанія заплатить постачальникам за запчастини для тисячі дронів, і до того дня, коли ці деталі будуть вироблені та привезені в Україну, в середньому минають два місяці. Ще близько місяця компанія збиратиме ці дроні. Тобто для того, щоб віддавати тисячу FPV-дронів щомісяця, підприємству потрібно пустити в обіг власні гроші на три тисячі дронів. А це близько $900 тисяч.

– Це досить складно для багатьох, бо замовлення завжди велике. Маленький виробник у цю історію зайти тупо не може , – говорить Володимир, представник спільноти Toro Ukraine, що виробляє дрон-камікадзе TORO. – Якщо брати кредит, то це збільшує собівартість дрону. А якщо підприємство нове, то кредит ще й не дадуть.

Інша проблема – з комплектуючими для FPV-дронів.

Серед тих битв, які Україна веде з Росією, є і битва за комплектуючі, що виробляються в Китаї. Росіяни здатні вкладати в оружня значно більше грошей, тому вони у китайського бізнесу в пріоритеті.

Олександр Яковенко згадує, як вів переговори з китайським заводом, який виробляє мотори для БПЛА. Цей завод випускав сто тисяч моторів щомісяця, і Яковенко хотів, щоб усі сто тисяч продавали саме його компанії. Але доки він домовлявся, росіяни просто викупили цей завод.

Схожу історію розповідає інший підприємець – керівник української компанії “Vyriy” Олексій Бабенко. Нещодавно один із китайських виробників вирішив привітати Бабенка з гарною новиною – тепер він зможе замовляти у них мотори майже без черги. “Чому?” – здивувався Бабенко. Через те, що відпала потреба у великого російського покупця. А що сталося? Виявилося, що росіяни купили у китайського підприємства виробничі лінії, які побудують у Росії. Така від “гарна новина”.

Дефіцит комплектуючих впливає на терміни виробництва коптерів, тому що іноді інженерам просто нема з чого збирати.

– Є питання, яке часто ставлять виробникам: а які у вас виробничі потужності? І багато хто відповідає таким чином: якби у мене були всі комплектуючі, то мої виробничі потужності – це 50 одиниць на день. Але комплектуючих усіх у моменті ніколи не бує , – розповідає Володимир з Toro Ukraine .

Тобто вимушений замовити партію в 500 одиниць шкірного компоненту. Вони всі приїдуть біля різної години. А значить, у тебе виробництво палити, чекає на ці комплектуючі. Хорошо, якщо вони приїдуть у правильному порядку: спочатку рама, потім двигуни, а в кінці – пропелері. Але зазвичай ніфіга не так .

За кілька днів до розмови з УП Володимир шукав рами – найпримітивнішу у виробництві складову FPV-дронів – і знайшов їх лише на третій день пошуків. Викупивши одразу всі двісті рам, що були – і все, їх знову немає на ринку.

Виробляти всі складові FPV-дронів в Україні поки що неможливо. Проте дедалі більше українських компаній намагаються локалізувати виробництво комплектуючих для безпілотників.

– Ми локалізуємо все, що можна локалізувати. Зараз це вже рами, пропелери, льотні контролери, регулятори обертів, модулі зв’язку – це все виробляється в Україні, – каже Олексій Бабенко.

Проте у цьому процесі державна підтримка не спрацьовує. На комплектуючі для дронів, як ми писали вище, не накладають мито та ПДВ. А от на сировину для цих комплектуючих такі пільги не поширюються.

Тобто, якщо український виробник дронів купує в Китаї, наприклад, карбонову раму і завозить її в Україну, то він заощаджує на податках. А якщо вирішує придбати карбоновий лист, щоб вирізати з нього раму, то йому доведеться завозити сировину на тих самих умовах, що і звичайний імпорт.

– Формально мені вигідніше будувати виробництво комплектуючих у Польщі, ніж в Україні, а потім завозити їх сюди, – підраховує Бабенко . – І вони вийдуть дешевшими, ніж я просто зроблю виробництво в Україні.

Дрон-бомбер з дитячої кімнати

От у кого немає проблем із пошуком комплектуючих, то це в українців, що збирають дроні на власних кухнях. Вони можуть просто замовити потрібну деталь на AliExpress або купити поштучно в магазині.

Саме так робить айтівець Іван Овчарик. Щоправда, він конструює дроні не на кухні, а у дитячій кімнаті. Під час інтерв’ю над його головою висить іграшковий літачок, а на задньому фоні 3D-принтер друкує пристрій для швидкої зарядки автомата Калашникова.

Збирати дроні Овчарик почав задовго до заклику міністра Федорова . І тепер на власному досвіді може підтвердити: це можливо, це можна зробити за 6–8 годин, і це справді вбиває ворогів.

– Що для цього потрібне? Кошти на комплектуючі: 13 тисяч гривень, якщо збираєте дрон-камікадзе, або 16–17 тисяч – на бомбер. Плюс потрібні деякі розхідні матеріали, наприклад припій, лак, стяжки, двосторонній скотч… – на це піде до тисячі гривень. І інструмент. З основного інструменту це викрутка, фен, паяльник.

Комплектуючі на перший дрон Овчарик купивши за власний кошт. Потім із грошима на деталі почала допомагати компанія, в якій він працює. А збирати коптери навчила знайома, що пройшла навчання у школі дронів, а потім сама стала інструкторкою. 

Зараз у ютубі можна знайти детальну інструкцію, як зібрати FPV-дрон вдома . Іван і сам викладає відеоуроки у мережу.

Дізнавшись, що Овчарик збирає коптери, одного дня до нього звернулися одразу двоє знайомих, які теж хотіли цьому навчитися. І тоді айтівець створив ініціативу “Дрон у шкірну хату”, щоб підтримати тих, хто готовий збирати безпілотники вдома.

Працює все так. Майбутній збірник виходить на контакт із Овчариком, розповідає йому про свою мотивацію та вміння. Потім за його інструкціями він купує комплектуючі та збирає дрон. Готовий продукт відправляє вчителю на тестування. Іван їде зі знайомою-інструкторкою на полігон та випробовує його. Чотири з п’яти дронів успішно проходять перевірку та їх передають військовим. Оставшиеся допрацьовуються – часто йдеться про дрібні помилки, які легко виправити.

Нині у спільноті вже триста учасників. Наймолодший – йому 12 років – вже зібравши 10 FPV-дронів. У день нашої розмови Овчарик встиг сходити на пошту та забрати сім дронів, що йому надіслали на тестування.

Заклик Федорова про збирання дронів удома викликавши хвилю підтримки та не меншу – критики. Противники цієї ідеї висували два головні аргументи: домашні дрони ненадійні та дорожчі у збірці; краще ці гроші задонатити тим, хто виробляє дроні професійно.

Аргумент у ненадійності Овчарик відкидає. Дрони не передаються на фронт без тестування. А от із тим, що для кухонного інженера дрон виходить дорожчим, не сперечається.

– Якщо взяти чисту математику, то, певно, це не добре, – визнає він . – Але я просто бачу по людях, що багатьом уже не хочеться просто донатити. А коли вони самі витратили гроші на щось, зібрали дрон, бачать прямий результат – це їм цікавіше .

Овчарик ніколи не забуде першого результату роботи зібраного ним дрона – відео йому надіслали бійці. Бомбер, створений у дитячій кімнаті, ліквідував трьох ворогів. Тоді Овчарик зрозумів, що він паяв недарма.

Рустем Халілов, УП

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх