На узбережжі шотландських Оркнейських островів розташоване стародавнє селище Скара-Брей. Цей лабіринт пухнастих зелених курганів – великих однокімнатних будинків, оточених товстими стінами, укритими травою та з’єднаних кам’яними проходами – покинули близько чотирьох з половиною тисяч років тому. Але всередині кожного дому є два предмети, знайомі сучасному оку, – ліжка.
Житла в Скара-Брей, що на крайній півночі Шотландії, здебільшого мають однакове планування – приблизно 40 квадратних метрів з вогнищем по центру і асортиментом доісторичних меблів. Поруч із ящиками для речей і столиками з полицями є два прямокутних корпуси завдовжки з людину.
Як і більшість артефактів, знайдених на цьому острові, ці доісторичні ліжка зроблені з плит холодного твердого каменю. І все ж завдяки високим узголів’ям і піднятим бокам вони мають миттєво впізнавану форму. Якщо не звертати увагу на стародавні написи, знайдені на деяких із них – а подекуди й скелети, сховані під ними – цілком може здатися, що вони належать ХХІ століттю.
Люди виготовляли ліжка сотні тисяч років. У книзі “Що ми робили в ліжку: горизонтальна історія” (What we did in bed: a horizontal history) антрополог Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі Браян Фаган і археологиня Надя Дуррані описують їхню історію від самого початку.
Вважають, що протягом великої частини існування людства наші місця для сну являли собою купи ретельно складеного листя. Потім почали з’являтися перші каркаси ліжок. Ліжка з пісковику у Скара-Брей – одні з найстаріших із знайдених, разом із серією відбитків у ґрунті в поселенні Даррінгтон-Воллс поблизу Стоунхенджа – контури давно зниклих дерев’яних ящиків, у яких, можливо, колись спали будівельники цього пам’ятника.
Каркаси ліжок з’явилися трохи більше 5000 років тому – незабаром після інших винаходів, таких як письмо – орієнтовно в один і той самий час у кількох різних місцях.
Приблизно за 2700 км від Оркнейських островів, на Мальті, у ритуальних поховальних тунелях також виявили докази наявності цих ранніх меблів, зокрема глиняну фігурку жінки, яка спить на боці, з однією рукою під головою, на простій піднятій платформі.
Ці перші ліжка були не просто місцем відпочинку. За словами Фагана та Дуррані, вони часто мали глибоке символічне значення та зв’язки з потойбічним життям.
За тисячоліття, що минули відтоді, ліжко еволюціонувало й набувало різноманітних форм, відображаючи вірування та інтереси культур, які створювали люди.
Ось коротка історія цих храмів сну у західному світі.
Стародавній Єгипет – підголівники та спальні платформи
Коли в 1922 році Говард Картер потрапив у гробницю Тутанхамона, він побачив купи блискучих золотих предметів – і зокрема шість ліжок.
Серед них було поховальне ліжко, прикрашене зображенням богині-корови Мехет-Верет, позолочене дерев’яне ліжко та практичне похідне ліжко для подорожей із революційною технологією розкладання – можливо, перше у своєму роді.
Як і більшість стародавніх єгипетських ліжок, зроблених для заможної еліти, ліжка Тутанхамона здебільшого мали дерев’яний каркас з плетеною основою з очерету або мотузок.
І, як було заведено в той час, молодий правитель щовечора клав свою сонну голову на жорсткий, піднятий підголівник, а не на м’яку подушку.
Такі конструкції часто зустрічалися в спекотному кліматі, де вони допомагали покращити циркуляцію повітря. Вони також могли бути покликані захистити вишукані зачіски – стародавні єгиптяни, включно з бабусею Тутанхамона, часто носили кучері або коси.
Стародавній Рим – ліжко на будь-який випадок
У Стародавньому Римі, як і в багатьох суспільствах, місце сну людей залежало від їхнього соціального статусу. Тоді як деякі раби, ймовірно, щовечора лягали на килимок із сухого листя чи шкір тварин або просто згорталися калачиком на голій землі, інші спали набагато зручніше.
У 2021 році, коли археологи розкопували територію стародавньої вілли в Чивіта-Джуліані, передмісті Помпеї, вони виявили спальню віком майже 2000 років. Серед купи ящиків, дерев’яних скринь та інших предметів було три ліжка, а під ними – банки з рештками мишей, які там мешкали.
Ліжка були зроблені з дерев’яних стовпів, обв’язаних тонкою мотузкою, схожою на сітку, та не мали матраців – натомість були накриті ковдрами.
Водночас у заможних громадян ліжок було стільки, що вони не знали, що з ними робити. Римляни навіть розробили розлогу класифікацію ліжок для різних видів діяльності, зокрема lectus lucubratorius для навчання, lectus genialis для молодят, lectus tricliniaris для спільного відпочинку та їжі та lectus cubicularis для сну.
У них навіть були окремі ліжка для поховання. Більшість цих ліжок складалися з піднятої металевої платформи, на якій лежав тонкий матрац.
Рання сучасна Європа – постільні клопи та товсті матраци
До XVII століття європейці вже мали широкий вибір ліжок. Були ліжка-коробки, ліжка, перетягнуті мотузкою, яку потрібно було регулярно натягувати, а також вишукані дерев’яні ліжка з балдахіном, як-от Great Bed of Ware, на якому, як кажуть, колись спали 52 людини.
Але одним із основних атрибутів постілі раннього модерну був “тиковий матрац”.
Ці мішки, які іноді досягали гігантських розмірів, робили з міцного, щільно тканого матеріалу, наприклад льону, відомого під назвою тик.
Їх можна було набити найрізноманітнішими наповнювачами – від пір’я до соломи. І обраний матеріал сильно впливав на якість сну господарів такого матраца.
У книзі At Day’s Close: A History of Nighttime йдеться про те, як мандрівник, чий шлях у 1646 році проходив через Швейцарію, гірко скаржився на те, що йому довелося провести ніч у ліжку, набитому листям, яке шаруділо і кололо його шкіру через тик.
Хоча матраци регулярно провітрювали – або принаймні мали це робити – вони були ідеальним середовищем для розмноження кусючих комах.
У поєднанні з поширеною на той час звичкою ділити ліжко з багатьма людьми – зокрема з абсолютно незнайомими – це часто призводило до епідемій шкідників.
Вікторіанська Англія – “похмілля” та безхатьки
У ХІХ столітті нерівність в Англії досягла рекордного рівня, поки робітничий клас намагався заробити на життя в умовах нової індустріалізованої економіки.
Це, у поєднанні зі швидким зростанням населення, призвело до епідемії бездомності в містах. У Лондоні благодійні організації знайшли незвичні рішення.
Одним із них була “труна за чотири пенні” – у таких ящиках у формі труни люди могли провести ніч, заплативши за це чотири пенні.
Інше рішення – мотузкове ліжко, також відоме як “похмілля” за два пенні”. Ця конструкція передбачала сидіння на довгій лавці та можливість спертися на довгу мотузку – разом із багатьма іншими людьми – до ранку, коли мотузку перерізали, чим різко будили тих, хто досі спав.
Це – одне з можливих пояснень походження англійського слова на позначення “похмілля” (англ. hangover, буквально – висіти на чомусь).
Водночас для тих, хто перебував на іншому кінці фінансового спектра, сон незабаром значно покращився.
Наприкінці 1900-х років німецький винахідник подав патент на перший матрац із гвинтовою пружиною – і відтоді сон змінився назавжди.
Зараз варіантів ліжок є більше, ніж будь-коли: ліжка з піною, водяні ліжка, ліжка з підігрівом, футони, двоярусні ліжка, тахти, ліжка з балдахіном… список можна продовжувати.
Й ми можемо тільки здогадуватися, що б зробили з ними жителі селища Скара-Брей.
Зарія Горветт
BBC Future
