Жоден чинний лідер Євросоюзу не керував своєю країною так довго, як Віктор Орбан.
З 2010 року він перетворив Угорщину на те, що Європарламент з осудом назвав “гібридним режимом виборчої автократії”. Сам він описує власний політичний винахід, як поєднання “неліберальної демократії” та “християнської свободи”.
Так чи інакше, він навчився підтримувати і постійно зміцнювати свою владу.
Він неодноразово конфліктував із колегами з ЄС щодо міграції та війни в Україні, і застопорив передачу Києву 50 мільярдів євро допомоги, потрібних країні для виживання.
Угорщина також виявилася єдиною державою-членом НАТО, яка не схвалила членство Швеції, хоча її прем’єр-міністр стверджує, що підтримує це.
Андраш Коса назвав свою біографію Віктора Орбана “Людина хаосу”, припускаючи, що політик бачить себе єдиним, хто може вийти з безладу, створеного іншими.
Коли у 2010 році токсичні відходи з бокситової шахти поглинули угорську долину й загрожували узбережжю Дунаю, він засукав рукави й складав мішки з піском разом із пожежниками та волонтерами.
Після 14 років безперервного правління особиста харизма Віктора Орбана є безсумнівною складовою його успіху, поряд із здатністю “думати на місці”, як одного разу зауважив його колишній футбольний тренер.
Колишній політичний радник Джордж Бірнбаум згадує “інтелектуально розумну людину” з “гарною освітою і глибоким знанням речей, що буває нечасто”, – сказав він BBC.
Віктор Орбан вперше заявив про себе наприкінці 1980-х років, коли Радянський Союз почав розпадатися. Він створив політичний рух під назвою Фідес, або Альянс молодих демократів.
Він ще був студентом права у коледжі Бібо в Будапешті, коли у 1989 році виголосив сміливу семихвилинну промову, закликаючи радянську Червону армію повертатися додому.
“Якщо ми повіримо у свої сили, ми зможемо покінчити з комуністичною диктатурою”, – заявив він перед чвертю мільйона угорців, які зібралися на площі Героїв, щоб перепоховати Імре Надя, людину, яка стояла за невдалим повстанням 1956 року.
Розмірковуючи над своїми словами через десять років, він сказав, що “викрив мовчазне прагнення всіх до вільних виборів і незалежної та демократичної Угорщини”.
Але демократія, яка прийшла на зміну авторитарному правлінню, різко змінилася за останні роки, і багато хто скаржиться на суттєвий відкат назад.
Журналіст-ветеран угорського походження Пауль Лендвай бачить приголомшливу зміну Віктора Орбана – “від одного з найперспективніших захисників угорської демократії до головного автора її загибелі”.
Професор Андраш Бозокі, колишній міністр культури, описує Угорщину з 2010 року як “єдину колишню консолідовану ліберальну демократію в ЄС, яка досягла рівня недемократичної системи як гібридний режим”.
Для центральноєвропейського лідера, чиє політичне дитинство ґрунтувалося на падінні СРСР, здається дивним, що він став найближчим в ЄС союзником російського президента, який розглядає розпад Радянського Союзу як “найбільшу геополітичну катастрофу” XX століття і почав найбільшу війну на європейській землі з часів Другої світової.
Віктор Орбан народився в 1963 році у містечку за годину їзди на захід від Будапешта. Він був старшим із трьох синів, чий батько був інженером-аграрником і членом Комуністичної партії, а мати – вчителем дітей з особливими потребами.
У їхньому будинку у Фельчуті, селищі з населенням менш ніж 2 000 людей, не було водопроводу. Будинок досі належить Орбану.
В інтерв’ю 1989 року він згадує, як батько Гьозо бив його двічі на рік. Він описує його як жорстокого чоловіка: “Коли він бив мене, він також кричав. Я пам’ятаю все це як поганий досвід”.
Ніщо в його дитинстві не вказувало на те, що він кине виклик комуністичному режиму. Коли він вчився у гімназії, він був членом Ліги комуністичної молоді.
Він любив футбол і грав за місцевий клуб FC Felcsut, і досі захоплюється цим спортом, яким займався з дитинства.
Десять років тому він урочисто відкрив у Фельчуті новий стадіон під назвою Pancho Arena, де команда вищого дивізіону Puskas Akademia грає перед глядачами з кількох сотень людей.
За кілька місяців до вступу в університет він проходив військову службу, де, за його словами, відмовився від пропозиції комуністичних спецслужб стати їхнім інформатором.
У 23 роки він одружився з однокурсницею Аніко Леваї, з якою познайомився в університеті. У них п’ятеро дітей, чотири доньки та син Гаспар, який пройшов навчання у британській армії в Сандхерсті та служить офіцером в угорській армії у Чаді.
***
Після свого виступу у 1989 році перед великим натовпом на площі Героїв він деякий час вивчав ліберальну політичну філософію в Оксфорді. Його стипендію фінансував філантроп-мільярдер угорського походження Джордж Сорос, меценат, проти якого він виступить через багато років.
За кілька місяців він достроково покинув навчання, щоб взяти участь у передвиборчій кампанії 1990 року. Тоді Фідес отримав 22 місця у парламенті, а Віктор Орбан очолив партійний список.
Друзі зі студентських років стали ключовими членами Фідес, а директор його коледжу Іштван Штумпф обійняв посаду керівника його апарату під час першого прем’єрства Орбана у 1998-2002 роках.
Ще молодим депутатом Віктор Орбан разом зі своєю партією приєдналися до глобального Ліберального інтернаціоналу у 1992 році.
Політолог Золтан Лакнер вважає, що Віктор Орбан змінив ідеологію у другій половині 1990-х років. Оскільки Угорщиною керувала ліберально-соціалістична коаліція, він усвідомив, “щоб досягти політичного успіху, він повинен відвернутися від лібералізму і перетворити свою партію на націоналістичну, антиліберальну політичну силу”.
Можливо, зерна цього розвороту вже були посіяні в Оксфорді. За кілька місяців навчання у коледжі Пембрук він подружився з консервативним філософом Роджером Скрутоном.
Або, можливо, це був радше політичний опортунізм.
Віктор Орбан став лідером Фідес у 1993 році і вже підштовхував її до правого центру на той час, коли консервативна партія Угорський демократичний форум втратила владу у 1994 році. Фідес заповнила прогалину, яку залишили ослаблені консерватори.
Пітер Рона, оксфордський економіст і колишній кандидат у президенти Угорщини, описує зустріч з Віктором Орбаном на початку 1990-х років, на якій Орбан сказав, що хоче створити “сучасну консервативну партію”.
Коли Пітер Рона попередив його, що попередні політики, які намагалися зробити те саме, швидко відмовилися від “сучасного”, щойно того вимагали обставини, Віктор Орбан відповів: “Тоді нехай буде так”.
У 1998 році Віктор Орбан привів Фідес до перемоги на виборах і у 35 років став наймолодшим прем’єр-міністром Європи, привівши наступного року Угорщину до НАТО.
У 2002 і 2006 роках він зазнав дві поразки на виборах і виніс з цього уроки.
Поразка 2002 року змінила його. “Націю неможливо перемогти”, – сказав він своїм прихильникам, намагаючись переварити те, що щойно сталося.
Ще 1993 року він вивів своїх депутатів з парламенту, коли тодішній міністр закордонних справ Геза Єшенський заявив, що його партія Угорський демократичний форум має унікальні права представляти націю.
***
Після 2002 року Віктор Орбан подружився з Арпадом Хабоні, інструктором бойових мистецтв і бізнесменом, який став його особистим гуру. Хабоні залишається надійним союзником і частиною бізнес-імперії, яка лежить в основі Фідес, але його рідко бачать на публіці.
Орбан повернувся на посаду під час світової економічної кризи у 2010 році і з того часу не програвав.
За останні 14 років він змінив Угорщину, внісши низку змін до її законів і конституції, перемігши із “супербільшістю” чотири рази поспіль на виборах і контролюючи дві третини парламенту.
Шандор Чинталан, колишній союзник і критик Віктора Орбана, каже про “постійну потребу радикалізуватися”, що відрізняє його від інших європейських консерваторів.
У 2013 році політичні консультанти Джордж Бірнбаум і Артур Фінкельштейн підказали йому ідею зробити ворогом Джорджа Сороса.
“Сорос був гарною мішенню, – пояснив Бірнбаум, – тому що багатьом людям в Угорщині не подобалася ідея цього мільярдера… він як Чарівник країни Оз, який контролює політику з-за завіси”.
Віктор Орбан звинуватив групи громадянського суспільства Джорджа Сороса в “намаганні таємно та за допомогою іноземних грошей вплинути на угорську політику”, а заснований Соросом у 1991 році Центральноєвропейський університет, був змушений у 2019 році перенести більшу частину своєї діяльності до Відня.
Критики Орбана вважають ідею про контроль Джорджа Сороса “політиків та політики” смішною.
Сорос – єврей, і плакати, які його висміюють, порівнюють із зображеннями нацистської пропаганди.
Але Орбан використав свою дружбу з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху та підтримку Ізраїлю, щоб відкинути звинувачення в антисемітизмі.
З 2010 року Фідес та її прихильники поступово взяли під контроль медіаландшафт Угорщини, вплинувши на іноземних інвесторів, каже угорська організація Mertek, яка моніторить медіа.
Як кажуть у Mertek, у 2018 році майже всі “дружні до Орбана ЗМІ” передали права власності фонду під назвою Kesma, правління якого складалося з членів парламенту від Фідес і голови аналітичного центру, дружнього до Фідес.
Запис, який просочився перед європейськими виборами в 2019 році, показав, як старший редактор телерадіокомпанії MTVA наказав відповідальним особам дотримуватися “відповідного наративу, методу та напрямку про мігрантів і Брюссель”.
Міграція, ЄС і останнім часом війна в Україні стали основними проблемами для Віктора Орбана.
У липні 2015 року, коли біженці та нелегальні мігранти в’їжджали до ЄС через кордони Угорщини у дедалі більшій кількості, він провів “чіткий зв’язок між нелегальними іммігрантами, які прибувають до Європи, та поширенням тероризму”.
Рішення було очевидним, сказав він: “Ми хотіли б зберегти Європу для європейців… також ми хочемо… зберегти Угорщину для угорців”.
На кордоні з Сербією побудували паркан і запровадили нові закони, які криміналізують мігрантів. Закон “Стоп Сорос” у 2018 році криміналізував тих, хто допомагав нелегальним мігрантам.
Верховний суд ЄС постановив, що Будапешт не виконав своїх зобов’язань згідно із законодавством ЄС.
Це була одна з багатьох протидій Угорщини. А кульмінацією стало рішення, яке дозволило призупинити фінансування ЄС для Будапешта через порушення законів ЄС.
Європейський парламент звинуватив Угорщину у відступі від верховенства права, корупції та порушенні прав ЛГБТ.
Віктор Орбан стверджує, що ЄС рухається у хибному напрямку щодо України, оскільки вважає, що Київ ніколи не зможе виграти війну.
Можливо, він прагматичний, але він також ближчий до президента Росії, ніж будь-який інший лідер ЄС.
Сьогодні Віктор Орбан часто виглядає самотньою фігурою на самітах ЄС.
Але він не позбавлений союзників і вважає, що на європейських виборах у червні зміни можуть відбутися й на його умовах.
Пол Кірбі і Нік Торп
ВВС
