В очікуванні великої війни: чому Європа готується до найгіршого

Голова британського генштабу закликав країну готуватися до великої війни і збільшувати резерв через навчання цивільних осіб.

Про ризики російського нападу зовсім недавно попереджала влада Німеччини, Швеції, Норвегії та представники НАТО.

Їхні слова відображають наростаючу тривогу в Європі, що запанувала за підсумками українського контрнаступу і напередодні президентських виборів у США, кажуть експерти.

Цивільна оборона для Британії

Молоді британці – це передвоєнне покоління, і вони повинні приготуватися до загальнонародного подвигу, який може знадобитися найближчим часом, заявив минулого тижня генерал сер Патрік Сандерс, глава генштабу збройних сил Великої Британії.

Генерал запропонував збільшити особовий склад до 120 тис. осіб з нинішніх 73 тис. через створення резерву з цивільних осіб – і послався на загрозу конфлікту з Росією.

“[Війна в] Україні з усією жорстокістю ілюструє тезу, що регулярні армії починають війни, а цивільні армії (citizen armies) на них перемагають”, – сказав Сандерс.

Призов у Британії востаннє проводили 1960 року, і відтоді питання оборони повністю зникли з життя більшості населення.

Під цивільною армією генерал мав на увазі резерв із мирних мешканців, які мають базові уявлення про військову справу і готові бути мобілізованими в разі великої війни – як у Росії чи Україні.

Зі схожими попередженнями нещодавно виступав і міністр оборони Британії, який заявив про перехід країни “з післявоєнного в передвоєнний світ”. Але від глави генштабу ці слова були сприйняті інакше, ніж з вуст цивільного політика.

Промову генерала сприйняли неоднозначно. І хоча прес-секретар прем’єр-міністра оперативно пояснив, що про повернення призову не йдеться, преса активно обговорювала, чи готові британці до обов’язкової служби в армії.

Відділ думок ліберальної газети Guardian визнав, що мати ефективну армію важливо, але соціальні витрати і боротьба з глобальним потеплінням не менш важливі, тож військові мають стати в чергу за бюджетними грошима.

Консервативна Times, навпаки, підтримала заклик генерала і навіть змалювала потенційний сценарій збільшення резервів. За інформацією газети, в основу підготовки майбутнього резерву може лягти навчання українських військ у Британії.

З 2022 року понад 30 тис. солдатів ЗСУ, вчорашніх цивільних, пройшли підготовку на базах британської армії в рамках операції Interflex.

Пост-армійське суспільство

Зараз у забезпеченні національної безпеки в будь-якій формі бере участь абсолютна меншість громадян – менше ніж 1%, каже Френк Ледвідж, старший викладач військової стратегії в Портсмутському університеті, який раніше служив у британській військовій розвідці.

Російське вторгнення в Україну – лише привід звернути увагу суспільства на проблему, яка виникла внаслідок багаторічного нехтування збройними силами, вважає він.

Розмір королівського військового-морського флоту постійно зменшується, в армії немає ресурсів, щоб розгорнути навіть одну дивізію, а в розпорядженні військово-повітряних сил – сім ескадронів винищувачів, що можна порівняти з ВПС Сінгапуру.

Як і в решті Європи, після кінця холодної війни оборонні витрати Лондона послідовно урізалися. Зараз збройні сили Британії налічують 73 тис. осіб і відчувають гостру нестачу контрактників.

“У збройних силах панує повний хаос”, – сказав Ледвідж у розмові з Бі-бі-сі. Першочергове завдання, за його словами, – вирішення проблем із постійним недобором контрактників і створення умов для них. Він додав, що особисто знає діючих військовослужбовців, у квартирах яких немає гарячої води.

Інша причина занепокоєння британських політиків – дедалі реальніша перспектива повернення Дональда Трампа до Білого дому, за чим може послідувати відмова від підтримки України і навіть ослаблення НАТО.

“Паніка” – так описує Ледвідж настрої частини стратегів.

Російська агресія: суперечка про терміни

Схожі настрої є і в Євросоюзі.

“У світлі потенційного президентства Трампа панує легка паніка”, – говорить Мінна Аландер, наукова співробітниця Фінського інституту міжнародних відносин.

Політики ставлять перед собою два питання: як довго ЄС зможе підтримувати Україну без допомоги США і що буде, якщо Вашингтон залишить європейських членів НАТО сам на сам із супротивниками.

На цьому тлі зростають страхи прямого зіткнення з Росією, незважаючи на запевнення Володимира Путіна, що він не збирається воювати з НАТО.

Якщо раніше було заведено вважати, що конфлікт між ядерними державами означає ядерну війну, то тепер дедалі частіше розглядають ширший набір сценаріїв, включно із зіткненням російської армії з європейськими без підтримки США – і з використанням усіх можливих озброєнь, крім ядерного.

Європейські політики усвідомлюють, що Росія використала два роки війни в Україні більш ефективно, ніж Захід, і змогла наростити виробництво боєприпасів і дронів, паралельно відновлюючи військовий потенціал, вважає Мінна Аландер.

Тріумфалізм швидко випаровується з кабінетів влади.

“Говорити про те, що Росія була всерйоз ослаблена – несерйозно. Росія сильніша, ніж була у 2022 році, і стає ще сильнішою”, – припускає Френк Ледвідж.

У середині січня міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус попередив про ризик нападу Росії на НАТО – і сказав, що його країні потрібно п’ять-вісім років, щоб підготуватися до цього.

Раніше німецький таблоїд Bild опублікував витік із німецького міноборони документ, у якому описується можливий сценарій нападу Росії на східні рубежі НАТО восени 2024 року, напередодні американських виборів. У відповідь на витік у військовому відомстві сказали, що прораховувати всі можливі сценарії – це їхня робота.

Міністр цивільної оборони Швеції заявив, що війна може прийти в його країну, а головнокомандувач збройних сил закликав шведів готуватися до війни. Як і в Британії, ці попередження викликали суперечливу реакцію в суспільстві.

Очільник збройних сил Норвегії тим часом заявив, що у Європи є “два, може, три роки”, щоб підготуватися до російського нападу.

Роб Бауер, голова військового комітету НАТО і адмірал королівських ВМС Нідерландів, сказав, що мирні жителі Європи мають бути готові до повномасштабної війни з Росією в найближчі 20 років.

“Провокаційні заяви – спроба пробудити жителів цих країн і пояснити, що ситуація кардинально змінилася”, – каже Мінна Аландер.

Рука об руку з Україною?

У Києві розраховують, що Європа зможе поєднати допомогу Україні з інвестиціями у власну оборону, каже Альона Гливко, співробітниця британського аналітичного центру Товариство Генрі Джексона.

“Я дуже сподіваюся, що ці процеси йтимуть рука об руку”, – каже політолог.

Загалом до жовтня минулого року Євросоюз (як окремі країни, так і спільні програми) направив понад 133 млрд євро військової та гуманітарної допомоги Україні.

Але західні поставки артилерійських снарядів значно зменшилися за 2023 рік, і це призвело до “снарядного голоду” в ЗСУ.

У британських збройних сил у запасах залишилося менше снарядів, ніж Росія витрачала за два дні найнапруженіших боїв у Донбасі, згідно з доповіддю Королівського інституту оборонних досліджень.

Виробництво нових снарядів – і для України, і для себе – вимагає масштабних інвестицій і планування, до чого багато європейських країн досі не готові.

“Європі буде дуже складно одночасно підтримувати Україну і нарощувати власний оборонний потенціал”, – каже Аландер з Фінського інституту міжнародних відносин.

“Західні лідери починають усвідомлювати, що епоха миру після кінця холодної війни була аномалією, а не новою реальністю”.

Григор Атанесян

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх