Як Києву подолати розрив в інноваціях з росією
В Україні знову зима. Сніг намело, температура падає, а дні короткі. Довгими ночами, майже через два роки після початку повномасштабної війни, небо над усією 600-мильною лінією фронту заповнене українськими та російськими дронами. У минулі століття машина війни зупинялася, коли суворі умови доводили людську витривалість до межі. Дві найвідоміші військові кампанії в цій частині світу – вторгнення в росію Наполеона у 1812 році та Гітлера у 1941 році – зазнали нищівних втрат зі зміною пори року. Сьогодні нещасна піхота, яка все ще заповнює окопи та опорні пункти по всій Україні, бореться з такою ж невблаганною зимою. Але дрони, які стали домінувати в цій війні, обмежені лише часом автономної роботи, що скорочується від холоду, та наявністю камер нічного бачення.
У перші місяці війни лінія фронту швидко змінювалася, коли українські війська стримували російський наступ. Україна переважала у використанні безпілотників, адаптуючи комерційні технології та впроваджуючи нові види озброєнь, щоб змусити російські війська відступити. З жовтня 2022 року, однак, контроль змінився над дуже невеликою часткою територіїю Українська армія здобула кілька нещодавніх перемог, включаючи точні атаки на Чорноморський флот росії і на цілі в глибині російської території. Російська армія теж зіткнулася з труднощами, втративши, за деякими даними, майже 90 відсотків солдатів і техніки, з якими вона починала війну. Але росія також скоригувала свою стратегію, і конфлікт зараз розвивається на її користь. Москва перевела свою оборонну промисловість на військові рейки, і нинішні військові витрати більш ніж удвічі перевищують довоєнний рівень. Вона також запустила тисячі безпілотників – в тому числі іранську модель «Шахєд», яка тепер збирається як в Ірані, так і в росії – з новими можливостями для ураження дорогих засобів оборони в Україні, що постачаються Заходом.
Після того, як російські війська вперше пішли на Київ, українські війська хвалили за технологічну винахідливість, яка допомогла їм зупинити більш потужного загарбника. Зараз росія наздогнала Україну в інноваційному змаганні, і Україні важко зберегти потік військової допомоги від своїх зовнішніх партнерів. Щоб підірвати перевагу росії на цьому етапі війни, Україні та її союзникам потрібно буде не лише нарощувати оборонне виробництво, але й інвестувати в розробку і масштабування технологій, які можуть протистояти новим грізним російським дронам.
Битва в небі
Вперше я відвідав Україну у вересні 2022 року на запрошення українського форуму Ялтинської європейської стратегії. Побачивши на власні очі руйнування, спричинені російським вторгненням, я був вражений рішучістю, стійкістю та винахідливістю українського народу, культури та технологічної індустрії. Ця поїздка надихнула мене присвятити час і ресурси боротьбі України за демократію, підтримуючи як гуманітарні цілі, так і українську технологічну екосистему. З того часу я кілька разів повертався до України, щоб вчитися в українських партнерів. Під час мого останнього візиту, у грудні 2023 року, я наголошував на цінності технологій для українських наступальних операцій і на викликах, пов’язаних з новою російською тактикою використання озброєнь і дронів.
Використання дронів стало основою багатьох нещодавніх успіхів України на полі бою. У своїй кампанії в Чорному морі ЗСУ значною мірою покладалися на дронів і станом на 17 листопада заявили, що знищили 15 російських військово-морських кораблів і пошкодили ще 12 з моменту початкового вторгнення у 2022 році. Атаки України на морські сили росії зберегли морські шляхи в регіоні достатньо вільними для відновлення поставок зерна, які є життєво важливими для української економіки. Удари безпілотників також позбавили росію можливості запускати ракети по українській території з кораблів і послабили оборону Криму та позиції росії в Чорному морі – символічна, економічна і військова перемога України.
Українські дрони в останні місяці також проникають все глибше і глибше на територію росії. Протягом одного тижня в серпні серія атак була спрямована на шість російських регіонів і призвела до ураження військового аеродрому. Україна довела, що вона готова і здатна розширити діапазон своїх військових операцій, і українські офіційні особи попередили, що з продовженням війни вони перенесуть більшу частину бойових дій на російську територію.
Наразі дрони найбільше сконцентровані вздовж лінії фронту на сході України. На прохання назвати найкращу зброю для знищення танків у своїх арсеналах українські командири всіх рангів дають однакову відповідь: FPV-дрони з видом від першої особи, якими пілоти керують із землі, спостерігаючи за обстановкою через камеру дрона в режимі реального часу. Ці дрони зробили безпосередні танкові зіткнення справою минулого. Український бойовий командир також розповів мені, що FPV-дрони є більш універсальними, ніж артилерійський обстріл на початку атаки. У традиційній атаці обстріл повинен припинитися, коли дружні війська наблизяться до лінії окопів противника. Але FPV-дрони настільки точні, що українські пілоти можуть продовжувати вражати російські цілі доти, доки їхні побратими не опиняться в лічених метрах від ворога.
Розворот хвилі
Однак в інших аспектах Київ втратив свої переваги у війні дронів. Російські війська скопіювали багато тактичних прийомів, які Україна вперше застосувала влітку, в тому числі проведення великих скоординованих атак з використанням декількох типів безпілотників. По-перше, дрони розвідки, спостереження та рекогносцировки зависають високо над землею, щоб оглядати поле бою і виявляти цілі здалеку. Потім вони передають дані про місцезнаходження противника пілотам, які керують низьколітаючими, високоманевреними FPV-дронами, що можуть завдавати точних ударів як по нерухомих, так і по рухомих цілях – і все це з безпечної відстані від лінії фронту. Після того, як ці дрони знищують початкові цілі, бронетехніка проривається через мінні поля, щоб розпочати наземний штурм. З кінця 2022 року росія використовує комбінацію з двох дронів вітчизняного виробництва – «Орлан-10» (розвідувальний безпілотник) і «Ланцет» (ударний дрон) – для знищення всього, від високовартісних артилерійських систем до бойових літаків і танків. На початку конфлікту Україна перевершила росію за кількістю атак безпілотників, але вона не має комбінації дронів, яка б відповідала небезпечному новому дуету росії.
У той самий час, коли зв’язка «Орлан-Ланцет» стала вирішальною в бою, переважаючі можливості росії в галузі радіоелектронної боротьби дозволяють їй глушити і спуфити сигнали між українськими дронами та їхніми пілотами. Якщо Україна хоче нейтралізувати російські безпілотники, її військам знадобляться такі ж можливості. Обмежена кількість українських бригад отримала обладнання для глушіння від американських постачальників або вітчизняних стартапів. Без цього поєднання російських ударних безпілотників і російського глушіння українських дронів загрожує відкинути українські сили назад з території, яку вони так важко звільняли на початку війни.
Більшість озброєнь, що постачаються Заходом, погано протистоять російським системам протиповітряної оборони та радіоелектронним атакам. Коли ракети і ударні дрони націлені на російські об’єкти, вони часто хиблять або збиваються. Зокрема, американська зброя часто може бути виведена з ладу за допомогою глушіння GPS. Невелика кількість американських винищувачів F-16 має прибути в Україну пізніше цього року, і вони повинні швидко приступити до роботи, націлившись на російські літаки, які зараз руйнують українську оборону керованими бомбами. Але незрозуміло, як навіть F-16 будуть діяти в умовах активної радіоелектронної боротьби і проти ракет дальнього радіусу дії, що застосовуватимуться російською авіацією.
Росія посилила свої військові наступальні дії, незважаючи на сувору зимову погоду, і збільшення виробничих потужностей відіграло важливу роль в останньому просуванні вперед. За оцінками українських чиновників, росія може виробляти або закуповувати близько 100 000 безпілотників на місяць, тоді як Україна може виробляти лише половину цієї кількості. Міжнародні санкції не зупинили й інші види російського військового виробництва. Росія подвоїла кількість танків, що будувалися щорічно до вторгнення, зі 100 до 200. Російські компанії також виробляють боєприпаси набагато дешевше, ніж їхні західні колеги, часто йдучи на компроміс з безпекою: артилерійський снаряд калібру 152 мм коштує близько 600 доларів США, тоді як снаряд калібру 155 ммкоштує вдесятеро дорожче на Заході. Цей економічний недолік союзникам України буде важко подолати.
Після місяців відносного спокою в Києві росія також відновила регулярні атаки дронів на українську столицю. Досі українським силам вдавалося виявляти і збивати майже всі літальні апарати, що наближалися, але цей захист буде важко підтримувати, оскільки Москва впроваджує технологічну модернізацію безпілотників, збільшує внутрішнє виробництво, розробляє нові способи ухиляння від виявлення і здійснює масовані атаки, які просто перевантажують українську протиповітряну оборону. І тут Україна також перебуває в економічно невигідному становищі – один з російських безпілотників «Шахєд» коштує набагато дешевше, ніж системи протиповітряної оборони, необхідні для його нейтралізації.
Хоча російська кібервійна поки що мала відносно невеликий ефект, залежність ЗСУ від мобільних даних і смартфонів для координації операцій робить їх вразливими до майбутніх атак. Нещодавня активізація російських спроб відключити мобільний зв’язок по всій Україні може мати серйозні наслідки. Оскільки російський потенціал у цій боротьбі розширюється на кількох фронтах, українське командування стало менш оптимістичним, ніж було всього кілька місяців тому. Вони зосередилися не на наступальних операціях, а на обороні нинішніх позицій і збереженні своїх сил неушкодженими.
Перемога у війні безпілотників
Наступні кілька місяців будуть важкими для України. Коли я відвідав Київ у грудні, урядовці і військові, з якими я спілкувався, поділилися своїми побоюваннями, що президент росії Владімір Путін оголосить другий раунд масової мобілізації і розпочне масштабний наступ на сході України після виборів у росії в березні. Стійкість російської військової економіки, розширене виробництво військової техніки і перевага в кількості населення в поєднанні з невизначеністю щодо подальшої підтримки України з боку Заходу – особливо в рік виборів у США – дають Путіну підстави для подвоєння зусиль. Тим часом, перевага власного поля, якою Україна користувалася в перші дні вторгнення, розмивається. Російські війська оселилися на українській землі і засіяли східну Україну мінами, які калічать і вбивають українських бійців і цивільне населення навіть на територіях, які українська армія відвоювала. Зростаюча міцність російської оборони на сході України також допомагає пояснити невтішні результати довгоочікуваного літнього наступу українських військ. Оскільки російські війська зараз промацують ділянки фронту на предмет слабких місць, ЗСУ зайняли позицію «активної оборони». Їм вдається стримувати російські атаки, але цей успіх часто досягається дорогою ціною.
На цьому етапі війни, коли лінія фронту стабілізується, небо над Україною заповнюватиметься все більшою кількістю безпілотників. Україна має намір придбати понад два мільйони безпілотників до 2024 року – половину з них вона планує виробляти всередині країни – і росія має намір принаймні не поступатися цим обсягам закупівель. З такою кількістю розгорнутих літальних апаратів будь-які війська або техніка, що пересуваються по землі, стануть легкими мішенями. Тому обидві армії більше зосередяться на знищенні зброї одна одної і вступатимуть у двобої дронів проти дронів. Оскільки технологічний прогрес збільшує дальність польоту дронів, їхні оператори та інші допоміжні системи зможуть перебувати за сотні кілометрів від місця бою.
Але дистанційне ведення війни з використанням дронів не обов’язково призведе до зменшення людських втрат. Насправді, розвиток подій поки що свідчить про протилежне. Як пояснили мені українські військові в грудні в Авдіївці, місті в Донецькій області, наземні атаки залишаються невід’ємною частиною російської стратегії націлювання безпілотників. Російська армія посилає групи погано навчених призовників і засуджених атакувати українську лінію фронту, змушуючи українські війська відповідати і розкривати свої замасковані позиції. Тепер їх видно з безпілотників над головою, а потім по українських позиціях б’є російська артилерія. Я чув оцінки, що в таких боях щодня гине від 100 до 200 людей з обох боків – і ця цифра може зрости, оскільки летальність і кількість безпілотників збільшується.
Тим часом і в Європі, і в Сполучених Штатах настає втома від війни, а підтримка України починає давати тріщини. Зменшення фінансової та військової допомоги з боку Заходу може перетворити крихку патову ситуацію в конфлікті на можливість для росії. Росія має достатньо запасів боєприпасів і виробничих ліній, щоб продовжувати воювати щонайменше ще рік; Україні потрібно буде забезпечити додаткові західні поставки боєприпасів, якщо вона розробляє свої плани так далеко в майбутнє. Україна також потребує зенітних і ударних ракет для ураження повітряних цілей, що швидко рухаються. Усвідомлюючи, що американська зброя, яка покладається на GPS, може погано протистояти російській РЕБ, українські стартапи цілодобово працюють над розробкою вдосконалених дронів, які можуть протистояти спуфінгу та глушінню. Лише з більшою кількістю та кращими системами озброєнь – як наступальних, так і оборонних – Україна зможе переломити хід бойових дій на полі бою. Заповнення цієї прогалини в інноваціях і закупівлях вимагатиме постійної фінансової і технічної підтримки з боку союзників Києва.
Прогноз може змінитися за умови рішучих змін на полі бою, але наразі ані росія, ані Україна не очікують швидкого завершення бойових дій. Щоб уникнути затяжної війни, Захід повинен підтримати узгоджені військові зусилля, щоб відтіснити російські війська, і дипломатичні зусилля, щоб посадити сторони за стіл переговорів. Альтернативою є роки подальших страждань для тих, хто перебуває в зоні бойових дій. Коли я був у Києві в грудні, десять російських ракет були запущені і перехоплені засобами протиповітряної оборони, в тому числі американськими ракетами «Петріот», посеред ночі. П’ятдесят дві людини в моєму районі були поранені падаючими уламками, в тому числі шестеро дітей.
Глибока любов українців до своєї країни підживлює їхню стійкість і рішучість, навіть коли вони стикаються з постійними нагадуваннями про смертоносну реальність війни. Путін робить ставку на те, що внутрішні розбіжності і розпорошена увага відвернуть західні столиці від боротьби українців за виживання, оскільки конфлікт вступає в нову складну фазу. Лише нейтралізувавши переваги, які отримала росія, Україна та її союзники можуть довести, що він помиляється.
Ерік Шмідт для Foreign Affairs
