«Багатьом республіканцям внутрішнє задоволення від страждань лібералів через реставрацію Трампа більш ніж компенсує його недоліки»
З питання «Якого біса так багато республіканців обожнюють таку людину, як Дональд Трамп?» почав колонку для The HILL письменник і журналіст Бернард Голдберг, зазначивши, що це одне з питань, на які немає простих відповідей. Він назвав його «найзагадковішим» з усіх питань – «принаймні для «освічених» ліберальних і прогресивних еліт».
«Вони просто не можуть цього зрозуміти. Вони бачать у Трампі загрозу демократії і не можуть зрозуміти, чому його прихильники просто не викинуть його за борт. Мої друзі-ліберали казали мені, що вони приголомшені тим, як багато республіканців досі підтримують людину, яку вони буквально зневажають», – пише Голдберг.
Наводимо далі його текст, в якому пояснюється природа захоплення Трампом.
Я задумався про критиків Трампа – і про те, наскільки вони можуть бути невігласами, попри свою уявну витонченість – після того, як прочитав колонку Брета Стівенса в The New York Times. Стівенс каже, що планує провести рік, «наполегливо виступаючи проти кандидатури [Трампа]», і пише: «Ви не можете перемогти опонента, якщо відмовляєтеся зрозуміти, що робить його грізним. Занадто багато людей, особливо прогресивних, не здатні глибоко замислитися над стійкими джерелами його привабливості – і зробити це, не ображаючи його, не принижуючи його прихильників, не приписуючи його відродження підлим іноземним акторам або несправедливості Колегії виборників».
Кілька прикладів того, що дратує прихильників Трампа в їхніх лівих критиках: Почнемо з нелегальної імміграції. Виборці MAGA (гасло Make America Great Again – «Зробімо Америку великою знову», яке використовує Трамп, – ред.) вважають те, що відбувається вздовж південного кордону, великою проблемою – і не люблять, коли їх називають фанатиками через те, що вони скаржаться на кризу, яку Джо Байден навіть не може змусити себе назвати кризою. Виборці Республіканської партії не хочуть відкритого кордону. Багато прогресистів хочуть – незалежно від того, кажуть вони про це вголос чи ні.
А ще є ліберальні ЗМІ, які очолюють список американських інституцій, яким виборці Республіканської партії просто не довіряють. У ніч, коли Трамп виголошував свою переможну промову в Айові, Рейчел Мідоу на MSNBC відмовилася висвітлювати її в прямому ефірі, а на CNN Джейк Таппер перервав передачу, коли Трамп почав говорити про хаос на нашому південному кордоні.
Ведучі сказали, що не хочуть давати йому час вивергати брехню про іммігрантів, якою рясніють новинні організації, що вивергають нескінченну брехню про те, що президент Трамп у змові з Владіміром Путіним, щоб робити хтозна-що.
Існує також культура «пробудження», як у студентських містечках, так і за їх межами. Коли прихильники Трампа висміювали ідею про те, що ми повинні запитувати «Який займенник вам більше подобається?» або трималися за здорову віру в те, що тільки біологічні жінки можуть народжувати, їх зображували фанатиками, які ненавидять геїв і трансгендерних людей.
Але якщо вони не можуть зрозуміти, чому у Трампа так багато прихильників, можливо, це тому, що вони навіть не намагаються зрозуміти. Можливо, це тому, що вони надто зайняті тим, що принижують його прихильників, називаючи їх фанатичними болванами.
«Якщо виборці-республіканці вважають, що головною проблемою Америки сьогодні є огидні прогресисти, – каже Стівенс, – то як краще їм насолити, ніж запхнути Трампа в горлянку ще на чотири роки?»
Якщо демократи дійсно хочуть перемогти Трампа в листопаді, можливо, їм варто хоча б спробувати зрозуміти, чому у нього так багато відданих прихильників. Якби вони це зробили, можливо, після всіх цих років вони нарешті зрозуміли б, що коли ви принижуєте його прихильників, вони можуть образитися і ще ближче притулитися до свого політичного месії.
Або, як пояснює Брет Стівенс, «багатьом республіканцям внутрішнє задоволення від страждань лібералів через реставрацію Трампа більш ніж компенсує його недоліки».
