Підтримка України потрібна не лише їй самій, але і партнерам України, адже ця держава в центрі Європи може бути ключем до енергетичної перебудови континенту, вважають експерти, які зібралися на форумі у Давосі на обговореннях, присвячених Україні.
Учасники дискусії в Українському домі в Давосі, що мала назву “Стратегічне значення України: від рідкоземельних мінералів до партнера ЄС із зеленої енергетики” зауважували, що якщо раніше війни на Близькому Сході називали “бензиновими”, та тепер настала нова фаза – боротьба за корисні копалини.
За словами одного з експертів, для Росії нафта була питанням заробітку, газ стосувався геополітики, а важлива сировина стосується обох.
Українська енергосистема, яка вистояла проти російських ударів, може стати прикладом диверсифікації джерел постачання енергії та джерелом рідкоземельних металів, які потрібні для переходу до “чистої енергетики”, вважає колишній високопосадовець, американський військовий, який нині очолює компанію, яка займається питаннями енергетичної безпеки.
“Україна має не лише ключові мінерали для переходу на чисту енергію, вони фактично мають енергетичну систему, яка є надійною та такою, яку можна експортувати”, – сказав контрадмірал Майкл Г’юітт, співзасновник і генеральним директор IP3, яка займається безпекою ядерної енергетики.
За його словами, в український енергетичний сектор потрібно інвестувати прямо зараз, бо в Україні “політичний ризик, ризик страхування, ризик війни та ризик корупції сильно перебільшені” внаслідок російської пропаганди, переконаний він.
“Ви знаєте, це від росіян. Бо росіяни намагаються не допустити інвестицій, – каже Г’юітт і додає, що інвестиції в Україну сьогодні допомагають виграти війну.
“Ви виграєте війну, продемонструвавши те, що ми називаємо економічною пов’язаністю, і тому ми неймовірно позитивні щодо України та її енергетичної програми, а також її важливої ролі після [воєнного] конфлікту”, – каже колишній контрадмірал.
Андре Пієнар, директор і засновник C5 Capital, що займається кібербезпекою та енергетикою, також вважає, що спираючись на досвід Другої світової війни, про повоєнну відбудову потрібно думати ще тоді, коли тривають бойові дії.
Його компанія працює над програмами реконструкції відновлення в Україні вже сьогодні. Вони фінансуватимуться не з грошей, що виділяються на гуманітарну допомогу, а є “прийнятними для фінансування та інвестицій”, розповідає інвестор, і стосуються, в першу чергу, енергетичного переходу на екологічно чисті технології.
На думку Пієнара, багатьох інвесторів відлякує те, що в Україні триває війна, але “страхування на випадок війни” не має бути проблемою, яку не можна вирішити. Він вважає, що для такого страхування навіть не потрібно залучати ЄС чи великі країни Заходу – приватні інвестори цілком би могли впоратися з цим завданням.
А контрадмірал Г’юітт натомість вважає, що у багатьох випадках таке страхування і не потрібне, якщо підходити до проєктів індивідуально, і оцінюючи ризик у кожному конкретному випадку, можна інвестувати навіть у воюючій країні.
Директор з питань екології компанії Interpipe Владислав Варнавський розповів про те, як в умовах війни продовжують працювати великі українські підприємства.
За словами Варнавського, російські напади знищили значну частину українського промислового потенціалу, частина з нього залишилася на окупованих територіях, але через війну прискорився перехід на нові технології.
Компанія Interpipe зараз продає близько 70% своєї продукції в Європу, але, як каже Варнавський, це тимчасове явище, і після війни потрібно схвалювати нові умови для торгівлі з ЄС, які б підтримували екологічне українське виробництво.
Росія веде війну за українські природні ресурси
Низка експертів звернула увагу, що серед причин нападу на Україну практично не згадується те, що Росія прагне заволодіти українськими природними ресурсами.
“Україна – це не лише житниця для світу, це також скарбниця для Європи, коли йдеться про стратегічні корисні копалини. І до вторгнення Росії в Україну склалося дуже важливе стратегічне партнерство з Європейським Союзом. Один з мотивів Путіна для вторгнення в Україну полягає в тому, що він хоче порушити цю співпрацю”, – вважає Пієнар.
Інший експерт, Андрій Коватаріу з Інституту Близького Сходу, каже, що важко оцінити вартість природних ресурсів України через коливання на ринку, і складно зробити точну оцінку запасів. На його думку, вони “значні” і більшість їх розташована на окупованих територіях.
“Ми говоримо про суму від 4 до 12 трильйонів доларів критично важливої сировини, що є значним. І я б сказав, що більша частина цих ресурсів фактично розташована у східній частині України”, – розповів експерт.
Розробка цих ресурсів, на його думку, могла б допомогти у повоєнній реконструкції України, у зміні в її енергетичній системі та у співпраці з ЄС, яка потрібна для того, щоб на екологічно чисті технології могли перейти країни Європи. Також це допомогло б цілому континенту позбавитися від залежності від Китаю.
Як писав Коватаріу в одному зі своїх торішніх досліджень, Україна є головним світовим постачальником паладію, скандію та титану, а також важливим продавцем нікелю та кобальту.
Єдина причина, чому про неї мало говорили як про одного з головних гравців на світових ринках, полягала у тому, що на них домінував насамперед Китай. Але в Росії українські ресурси не випускали з уваги.
Експерт нагадав, що у 2020 році Кремль пообіцяв інвестувати еквівалент 1,5 мільярда доларів в рідкоземельні метали, намагаючись стати другим за величиною виробником після Китаю до 2030 року. Але плоди цієї ініціативи ще не матеріалізувалися.
На думку експерта, ці плани зіграли свою роль у бажанні Кремля захопити Україну.
Наталія Чурікова
