Азербайджан: навіщо «Переможному» позачергові президентські вибори?

«Переможний» — одна з прізвиськ президента Ільхама Алієва, яку він отримав після перемоги Азербайджану в Карабаху. Алієв оголосив нещодавно позачергові президентські вибори. Для чого він це зробив? Адже його легітимність після війни в Карабаху тільки зросла, і йому нема чого побоюватися. Сам він це рішення досі не пояснив. Але питання залишаються: спробуємо розібратися в них.

7 лютого в Азербайджані відбудуться позачергові президентські вибори, які президент Ільхам Алієв оголосив ще у грудні минулого року.

Опозиція відмовилася від участі у виборах, оскільки провести агітацію та зібрати 100 тисяч підписів лише за місяць (це потрібно було зробити до 7 січня), на їхню думку, було нереально.

Кандидати, що погодилися брати участь, не ведуть кампаній, не критикують президента. Так було й на  минулих президентських виборах 2018 року.

Але нинішні відрізняються тим, що Алієв прийшов до них як популярний і сильний лідер, який переміг у 44-денній війні в Карабаху 2020 року та 2023-го остаточно повернув регіон, який до цього близько 30 років був під контролем вірмен.

Багато хто запитав: навіщо потрібні вибори такому популярному і сильному лідеру? Сам він про це й досі не говорив.

Карабах – не Україна

Російський президент Володимир Путін уже майже два роки веде загарбницьку війну, яку в Росії багато хто не підтримує, нехай навіть часом і мовчки.

Але Алієв в очах кожного азербайджанця переміг у справедливій війні. “Переможний” – таким титулом його нагородила місцева преса. Війну три роки тому він виграв усього за півтора місяця і досі часто з’являється у військовій формі.

“Дострокові президентські вибори в Азербайджані є спробою забезпечити легітимність режиму до того, як вщухне ейфорія з приводу перемоги в Карабасі”, – пише у своїй статті на цю тему соціолог Бахруз Самедов.

Алієв править в Азербайджані з 2003 року, і йому доводиться постійно підтримувати легітимність своєї влади. Раніше, як пишуть багато експертів, у цьому йому допомагала травма національного духу від програної першої війни в Карабасі 1992-1994 років і, відповідно, риторика справедливого реваншу.

Але після перемоги 2020-го і фактичної “деарменізації Карабаху” восени 2023 року, як вважає Самедов, ця проблема розв’язалася, а отже, рано чи пізно населення почне думати про економіку, яка останнім часом стагнує.

Холодильник – не телевізор

За період із січня до листопада 2023 року, як порівняти з аналогічним періодом попереднього року, валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення в країні зріс лише на 0,2%.

Понад половина цього ВВП – це нафта і газ. Мінімальна зарплата, що зростала в країні роками, за цей рік уперше не зросла, склавши трохи більше 200 доларів (345 манатів) на місяць.

Крім того, у країні якраз із 2020 року постійно скорочується кількість осіб, які отримують пенсії по інвалідності, хоча до того вона щороку тільки зростала. Також із цього року прибрали пільговий податок на прибуток для дрібних підприємців, і вони повинні тепер платити не 5% від прибутку, а 20%.

Куди йдуть гроші? Частково в Карабах. На відновлення регіону держава вже витратила з бюджету 7 мільярдів доларів. А в соцмережі стали вірусними дві зіставлені фотографії, на яких порівнюють школу, що розвалюється, в одному із сільських районів Азербайджану та новозбудовану ферму в Карабасі.

Самедов переконаний, що образа на таку нерівність буде в провінціях тільки накопичуватися. “Поточні економічні та соціальні проблеми призведуть до виникнення нових внутрішніх антагонізмів, – вважає експерт. – І одним із джерел антагонізму, що вирує під поверхнею, є міжрегіональне невдоволення”.

Не останню роль, на його думку, в цьому відіграє і безробіття в регіонах.

Великий резонанс у соціальних мережах викликало поліцейське насильство проти жителів гірського села Союдлу, що на заході Азербайджану. Вони вийшли на протест проти будівництва штучного озера на пасовищах, де вони випасають худобу. Поліцейські, які приїхали зі столиці, застосували проти селян, зокрема й людей похилого віку, кийки і сльозогінний газ.

Офіційно в Азербайджані безробіття низьке – лише 5%, майже вчетверо нижче, ніж у сусідній Грузії. Але безліч експертів вважають, що насправді багато жителів сіл фактично безробітні, оскільки наявність землі у власності згідно з трудовим законодавством – це привід вважати людину зайнятою. А за офіційними даними, 37% населення країни – це люди працевлаштовані в сільському господарстві.

Крім Карабаху, влада вже багато років вкладається в столицю – Баку. Від самого здобуття незалежності й досі багато людей залишають провінцію і переїжджають на заробітки в Баку. А нещодавно держава оголосила, що збирається за 16 років витратити на реалізацію генплану розвитку міста 55 мільярдів доларів.

Журналістика – не злочин

“Азербайджанська держава стикається зі зростаючою внутрішньою напруженістю і реагує на це посиленням репресій і проведенням виборів із повністю передбачуваним результатом, – пише Самедов. – Зрозуміло, що уряд не хоче стикатися з будь-якими серйозними або хоча б невеликими проблемами в передвиборний період”. Як приклад він наводить переслідування незалежних журналістів, що тривають ще з листопада минулого року.

Спочатку влада через підконтрольні ЗМІ сама пов’язувала арешти з образою на США за підтримку Вірменії в останні місяці.

Після візиту помічника держсекретаря в Баку в грудні антиамериканізм у пресі спав, але арешти продовжилися. Азербайджанська служба Бі-бі-сі на початку грудня нарахувала 11 заарештованих журналістів, потім до них приєдналися ще двоє, а також кілька політактивістів.

Поделиться:

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх