Польське суспільне телебачення (TVP) довго називали рупором пропаганди колишньої влади. Нині ситуація змінилася, але те, як відбулися ці зміни і до чого вони можуть призвести, ставить перед польським суспільством і владою нові питання.
На кінець 2023 року польське суспільне телебачення (TVP) являло собою пропагандистський рупор тодішньої влади, правоконсервативної партії “Право і справедливість” (ПіС).
Підсумкові випуски новин на “першій кнопці”, каналі TVP1, часом виглядали як добірка сюжетів, які по черзі вихваляють геній уряду і таврують його супротивників на чолі з осередком зла, “німецьким агентом” Дональдом Туском.
Пропагандистську функцію державне ТБ, на яке фактично перетворився суспільний мовник, виконувало, навіть якби глядач вирішив подивитися його без звуку. “Червоні рядки” внизу екрана з лаконічними і максимально дохідливими меседжами на кшталт “Світ заздрить економічним успіхам Польщі” або “Туск проти польського суверенітету” стали не тільки окремим впізнаваним брендом TVP, а й об’єктом незліченних мемів.
Проведене торік соціологічне дослідження засвідчило, що тільки 21% поляків вважали, що новини на державному телебаченні відображають реальну картину того, що відбувається в Польщі. Незгоду з цим твердженням висловлювали 69% респондентів.
Перед парламентськими виборами, що відбулися в жовтні минулого року, представники опозиції проголошували наведення порядку на TVP одним зі своїх першочергових завдань після приходу до влади.
“Нам потрібно буде рівно 24 години для того, щоб ПіСівське телебачення перетворилося на суспільне”, – говорив в одній із передвиборчих промов Дональд Туск.
Перемога опозиції на виборах спочатку шокувала держТБ. Коментатори не могли приховати зловтіхи, коли в першому після оголошення підсумків голосування випуску новин беззмінна ведуча вечірніх новин TVP1 Данута Холецька звернулася до присутніх у студії представників опозиції “Любі” і – нечувана річ – навіть один раз перебила депутата від “Права і справедливості”.
Але вже за кілька днів держТБ повернулося до своєї звичної риторики.
Передача влади в Польщі тим часом затягнулася. Уряд Дональда Туска приступив до роботи лише 13 грудня, майже через два місяці після дня голосування.
Міністром культури – саме це відомство відповідає за функціонування суспільного телебачення – став Бартломей Сенкевич. Коментатори жартували: колишнього міністра внутрішніх справ, підполковника-спецслужбовця у відставці, об’єднувало з культурною сферою хіба що те, що 1905 року його прадідусь отримав Нобелівську премію з літератури. А вже серйозно додавали: місією Сенкевича стане чистка авгієвих стаєнь на TVP. Впорається – вже влітку буде відряджений до Європарламенту, а в Міністерство культури прийде ближча до цієї сфери людина.
Часу на розкачку новій владі знадобилося небагато. Уже наступного дня після затвердження уряду Дональда Туска журналістів TVP не включили в пул польської делегації на саміт ЄС. А вже за тиждень події навколо телебачення почали стрімко розвиватися.
“До самого кінця”
19 грудня Сейм ухвалив постанову, в якій закликав усі державні органи негайно докласти зусиль для того, щоб громадяни Польщі могли реалізувати конституційне право на інформацію, а громадські ЗМІ почали працювати в атмосфері незалежності, об’єктивності та плюралізму.
Ще під час обговорення цього документа депутати від “Права і справедливості” вирішили, що такі формулювання не несуть нічого доброго держТБ. Близько сотні з них, не чекаючи самого голосування, покинули Сейм і поспіхом попрямували до двох варшавських будівель. На вулиці Вороніча знаходився головний офіс TVP, на площі Повстанців – його інформаційна редакція. Кілька десятків парламентаріїв на чолі з лідером ПіС Ярославом Качинським провели ніч у холах цих будівель.
Уранці 20 грудня на сайті Міністерства культури Польщі з’явилася лаконічна новина. Відомство інформувало, що, ознайомившись з ухваленою напередодні постановою Сейму, міністр призначив новий склад наглядових рад і правлінь суспільного телебачення, радіо та державного інформагентства.
Прізвища нових керівників у новині не вказувалися. Тому, коли в холі головного офісу TVP з’явився молодий чоловік із татком, який відрекомендувався новим очільником суспільного телебачення, депутати від ПіС накинулися на нього зі звинуваченнями. У них були всі підстави для обурення: юридичне обґрунтування для рішення про зміну влади на держТБ від початку було дуже спірним.
Але головні події в цей час відбувалися в іншому місці. Об 11:18 ранку з ефіру по всій країні несподівано зник сигнал TVP Info – інформаційного каналу держТБ, який називали головним рупором держпропаганди. Замість новин глядачам увімкнули польський комедійний телесеріал “Ранчо”. Припинив роботу і мобільний застосунок телеканалу.
На “першій кнопці” польського телевізора – каналі TVP1 – не вийшов в ефір випуск новин, запланований на 12:00. Замість нього глядачі побачили заставку з логотипом телеканалу в супроводі приємної музики.
Наступною у програмі TVP1 йшла передача про село під назвою “Агробізнес”. Вона почалася за планом, але раптом замість кадрів із полем на екранах з’явився ведучий новин Адріан Борецький. Він стояв за пюпітром і спішно застібав ґудзик на своєму піджаку.
“Ми починаємо спеціальний випуск новин, – схвильовано сказав Борецький. – Новин, які ми будемо повідомляти вам до самого кінця… Такого в польській історії ще не бувало. Ймовірно, польські ЗМІ були захоплені…”
На цих словах Борецький зник з екранів: його змінив логотип TVP із новорічною ялинкою.
Журналісти “старого” телебачення ще кілька годин намагалися мовити у форматі живих трансляцій у фейсбуці. Приблизно о 14:30 ці спроби припинилися. Влада на держканалах остаточно змінилася.
“Твіттер наш, ефір ваш”
Незабаром після цього політики ПіС зняли “чергування” з холу офісу TVP на Вороніча. Проте вони досі продовжують займати будівлю інформслужби на площі Повстанців. У ПіС вважають усі останні зміни на держТБ незаконними.
10 січня нові керівники TVP оголосили, що закривають офіс на Повстанців. Незважаючи на це, у будівлі досі постійно перебуває колишній ведучий “старого” TVP Міхал Адамчик. За версією ПіС, саме він зараз є легітимним очільником суспільного телебачення.
Адамчик і його соратники досі контролюють акаунт TVP Info в X (майже 860 тисяч підписників). Вони регулярно оновлюють його відозвами про нелегітимність захоплення незалежних ЗМІ та критикою “режиму Туска”.
Тим часом ще 21 грудня, наступного дня після зміни влади на держТБ, в одному з варшавських ресторанів відбулася редакційна планерка нової випускової групи нового випуску новин на TVP. Увечері того ж дня він вийшов в ефір – під зміненою назвою. Замість старого Wiadomości (“Новини”), що став останніми роками загальною назвою, новий випуск називався “19:30”, за часом свого виходу в ефір.
Оскільки основні студії та архіви новинної редакції розташовані в будівлі на Повстанців, яку нова телевлада не контролює, перші випуски новин, пишуть польські спостерігачі, готувалися явно в партизанських умовах.
“У виробництві деяких інтерв’ю явно не брала участі людина, яка відповідала за макіяж гостей, і це було до болю помітно, – йдеться в рецензії на перший випуск “19:30″ на порталі OKO.press. – Частина зйомок справляє враження суто аматорських”.
Утім, кажуть співрозмовники Бі-бі-сі, у наступних випусках картинка виглядала вже помітно кращою, а головне – у новинних сюжетах отримали змогу висловитися не лише представники партії влади. Увечері 29 грудня повноцінне мовлення – теж у дещо спартанських інтер’єрах – відновив інформаційний канал TVP Info.
А 6 січня в ефір ранкової програми на “першій кнопці” країни завітали пара геїв і пара лесбіянок. Дискусія про можливе ухвалення в Польщі закону про одностатеві партнерства, та ще й за участю самих членів ЛГБТ-спільноти, ще донедавна була немислимою в країні, колишня влада якої неодноразово вирізнялася гомофобською риторикою.
Журналістські трансфери
Уже починаючи з перших днів після зміни влади на держТБ у Варшаві можна було спостерігати “велике переселення журналістів”.
Частина “зірок” “старого” TVP на чолі з ведучою підсумкового випуску новин Данутою Холецькою і господарем ранкового шоу Міхалом Рахонем почали вести ефіри на TV Republika – колись невеликому телеканалі, який до зміни влади відкрито симпатизував “Праву і справедливості”. Рейтинги каналу за останні тижні зросли майже в тридцять разів, він увійшов до трійки найпопулярніших телеканалів Польщі.
Інша справа, що за цей час він позбувся кількох великих рекламодавців – наприклад, Ikea. Це сталося після того, як публіцист Марек Круль, коментуючи в ефірі Republika міграційну політику ЄС, заявив, що в Німеччині мігрантів чіпують, як собак. “Хоча, звісно, дешевше було б витатуювати їм номери на лівій руці, тоді їх було б легко знайти”, – додав Круль.
Утім, це вже інша історія. Галузеві ЗМІ тим часом почали повідомляти про те, що на держТБ переходять десятки журналістів із комерційних телеканалів, газет і радіостанцій. Видання Wirtualne Media з посиланням на свої джерела повідомило, що один із найбільших телехолдингів Польщі TVN (належить американському концерну Warner Bros Discovery) скасував для кількох своїх працівників, які виявили бажання перейти на TVP, прописану в їхніх контрактах заборону на роботу в ЗМІ протягом півроку після звільнення.
ЗМІ повідомляють, що нова влада телебачення почала юридичну підготовку до звільнення десятків кореспондентів. Залишаться в ефірі, схоже, лише лічені особи “старого” TVP. Наприклад, колишній міжнародний кореспондент Міхал Чапський зараз веде репортажі з Сейму і від президентського палацу.
Менше пощастило ведучій новин Ельжбеті Живел. Після того, як вона один раз з’явилася в ефірі “нових” новин, у твіттері з’явилося безліч коментарів, що закликають нинішню владу держТБ перервати співпрацю з “колаборанткою”.
“Я творю колектив, який є сумішшю старих і нових людей. (Тут) працювали безліч прекрасних професіоналів: редакторів, продюсерів, які прийшли сюди ще до 2016 року. Це професіонали, які вміють робити новини і колись творили досконале телебачення”, – пояснювався в інтерв’ю журналу Polityka новий керівник каналу TVP Info Павло Москалевич. Утім, визнав він, у випадку з Живел “ми послухалися голосу глядачів і прибрали її з ефіру”.
Новий поворот у дискусіях навколо цієї теми настав наприкінці грудня. Тоді депутат Сейму Даріуш Йоньський, який підтримує нову владу, подав до TVP запит із проханням оприлюднити розміри зарплат колишніх зірок суспільного телеканалу.
Виявилося, що редактор інформаційного підрозділу TVP Міхал Адамчик за неповний 2023 рік отримав від держави приблизно 1,5 млн злотих (близько 350 тис. доларів), його заступник, 35-річний Себастьян Перейра – 440 тис. злотих (100 тис. доларів). Марцін Тулицький, відомий, зокрема, документальним фільмом “Вторгнення”, у якому стверджував, що ЛГБТ нападають на католицьку церкву і прагнуть легалізувати педофілію, торік заробив 714 тисяч злотих (170 тисяч доларів).
“Деякі з них заробляли в 40 разів більше, ніж учителі… Чи повинні вони віддати ці гроші державі? Швидше так”, – написав у твіттері Дональд Туск.
Ліквідувати не можна контролювати
Поки нова телевізійна влада формувала нові редакції держтелеканалів і потихеньку освоювала ефір, “боротьба за телевізор” тривала в політико-юридичній площині.
В останні дні минулого року Сейм ухвалив закон, що виділяє на потреби суспільних мовників близько 3 млрд бюджетних злотих. Президент Анджей Дуда, який і так спостерігав за подіями навколо держТБ без ентузіазму, цей закон заветував.
Але, схоже, уряд Туска чекав саме такої реакції Дуди. Міністр культури Сенкевич негайно оголосив про початок процедури ліквідації TVP – формально через нестачу грошей на функціонування телебачення. Дональд Туск заявив, що поки що TVP фінансуватиметься з резервного фонду бюджету.
У результаті юридична ситуація навколо TVP виявилася заплутаною до межі. З одного боку, його нібито ліквідують. При цьому, ніби підморгує влада, рішення про ліквідацію держТБ може бути в будь-який момент відкликано. З іншого боку, кажуть юристи, громадське телебачення в Польщі не можна ліквідувати за визначенням, його існування прописано в законодавстві країни.
“Рішення про ліквідацію може бути ухвалено для проведення глибокої реструктуризації (держТБ), – вважає журналістка порталу OKO.press Домініка Ситницька. – У стані ліквідації процедурно легше проводити ті ж кадрові чистки. Для правлячої коаліції ця ситуація вигідна ще й тому, що чим більше сум’яття навколо цієї теми, тим більше у них часу на те, щоб отримати повний контроль над ЗМІ”.
Цього тижня суд у Варшаві відмовився реєструвати зміну керівництва держТБ, про яку ще 20 грудня оголосило Міністерство культури. Здавалося б, ПіС може святкувати перемогу? Ні, новий гендиректор TVP Пьотр Земла заявляє, що оскільки телебачення перебуває у стані ліквідації, то це судове рішення “не має жодної цінності в сенсі формування реальності”.
За юридичною казуїстикою ховається головне: весь цей час ефіром держТБ керує (і продовжуватиме керувати) “нова команда”.
Мета виправдовує засоби?
З перших днів конфлікт навколо TVP збуджував гарячі суперечки про те, які методи допустимо застосувати державі та журналістській спільноті, щоб змінити нездорову, на думку багатьох, ситуацію в польських держЗМІ.
Факт – напередодні зміни влади колишнє керівництво Польщі цілеспрямовано ухвалювало рішення, які мали максимально ускладнити можливі майбутні зміни на телебаченні. Спостерігачі погоджуються: якби уряд Туска вирішив змінювати керівництво держТБ, неухильно дотримуючись закону, це зайняло б місяці, якщо не роки. Але чи виправдовує це дії міністра культури Сєнкевича, який творчо інтерпретував право, одноосібно помінявши телевізійне начальство?
Польське суспільство не має однозначної відповіді на це запитання. Одні, відповідаючи на нього, пропонують згадати події восьмирічної давнини. Тоді ПіС, прийшовши до влади, блискавично змінив керівництво суспільних мовників за допомогою закону, пізніше визнаного неконституційним. Зараз, мовляв, колишній владі гріх скаржитися на те, що проти неї застосовують такі самі “креативні” методи.
Інші – скажуть, що градус ненависті на польському держТБ був настільки високим, що зміна ситуації була просто обов’язком нової влади, виконання якого не могло чекати місяці.
Треті – згадають про величезний суспільний тиск на уряд Туска. У жовтні минулого року він отримав від польського суспільства небачений кредит довіри. “Наведення порядку (на суспільному телебаченні) очікували мільйони людей. Зникнення ведучих, журналістів і чергових експертів з його ефіру для багатьох стало знаком кінця певної епохи в польській політиці”, – говорив в ефірі подкасту Polityka Insight публіцист Войцех Шацький.
Але є й думка професора-конституціоналіста Варшавського університету Ришарда Петровського, висловлена в інтерв’ю газеті Rzeczpospolita: “Мета не виправдовує засоби, навіть якщо ця мета – виконання передвиборчих обіцянок, продиктованих переконанням про необ’єктивність суспільних ЗМІ, та емоціями, що випливають із цього переконання”.
Зрештою, значна частина польського суспільства взагалі вважає, що події на телебаченні – це чистий бандитизм і білорусизація Польщі, а Дональд Туск подібними прецедентами несе до Польщі “русскій мір”.
“(Події на TVP) – це як позбавлення від галасливого сусіда-хулігана. Ти приходиш з роботи, а його немає. Але полегшення не звільняє тебе від необхідності замислитися над тим, що ж сталося”, – пише публіцист Петро Пацевич.
Сам він – і, до речі, низка інших коментаторів – відповідає на це запитання так: оцінити останні події навколо TVP можна буде лише за тим, які вони принесуть результати, і чи не з’явиться на місці телебачення, яке прославляє ПіС і дзьобає Туска, його дзеркальне відображення, яке вихваляє нову владу і множить на нуль партію Ярослава Качинського.
Суто теоретично шансів на такий розвиток подій, здається, небагато. Нинішня владна коаліція складається відразу з чотирьох партій, і монополізація впливу на суспільне мовлення може виявитися непосильним завданням, навіть якщо у когось виникне така ідея. Не варто забувати й про те, що побудувати нову пропагандистську машину на місці старої заважатиме президент Анджей Дуда, який у новорічному зверненні дуже жорстко охарактеризував події навколо TVP.
“Вони знищать Польщу”
Проте конфлікт навколо ЗМІ став одним з індикаторів більш комплексних процесів, які зараз відбуваються в Польщі.
Ще минулого тижня партія ПіС, яка залишається найпопулярнішою партією країни – її підтримує близько третини поляків, – закликала своїх прихильників вийти на демонстрацію протесту проти “захоплення вільних ЗМІ” в центрі Варшави ввечері 11 січня.
Ще за кілька днів до акції у ЗМІ вистачало скептичних коментарів щодо її перспектив.
“Зараз у суспільстві немає емоції, яка могла б масово вивести людей на вулицю. Що вони будуть захищати? Величезну зарплату Міхала Адамчика?” – запитував в ефірі радіо Tok FM публіцист Марцін Целінський.
Проте в четвер на вулиці польської столиці, незважаючи на сніг і мороз, вийшли десятки тисяч людей. Варшавська мерія оцінила чисельність акції в 35 тисяч учасників, організатори мітингу озвучували цифри в 200 або навіть 300 тисяч.
Активісти, які вийшли на мітинг, виглядали інакше, ніж ті, яких влітку й восени виводив на вулиці Дональд Туск. Їм було радше за 50 – молоді на акції було відносно мало. Часто це були жителі провінції (ПіС організував підвезення до столиці для своїх прихильників). У руках вони тримали не лише біло-червоні польські прапори, а й образи Ісуса Христа.
Як виявилося, для багатьох ця акція стала єдиним способом висловити протест не просто проти подій навколо TVP, а проти того, що відбувається в країні загалом.
“За цієї влади Польщі загрожує зникнення. Польщі при них не стане взагалі, вони все знищать”, – сказала Бі-бі-сі учасниця протесту, яка назвалася Барбарою. “Ті, кого обрала молодь, – це велика помилка. Ми не згодні з усім, що робить ця влада. Вони порушують Конституцію, порушують закони. Ми виходитимемо на протести знову і знову, доки влада не зміниться”, – переконує літня пара, пан Бартек і пані Бася.
Такі настрої цілком на руку “Праву і справедливості”, чий лідер Ярослав Качинський закликав своїх соратників “захищати Польщу” від “непольської влади” Туска.
Марш протестувальників спочатку мав пройти від Сейму до будівлі інформаційної служби держТБ на площі Повстанців. Але плани організаторів змінилися, і в результаті акція закінчилася перед канцелярією прем’єра. Тут її учасники дали собі волю з радикальними гаслами: “Адольф Туск має піти”, “Руда ворона не переможе орла”, “Руда ганчірка не доживе до літа” (польською ці кричалки звучать у риму, а “рудим” політики ПіС часто називають Туска).
Марш прихильників ПіС, лише формально приурочений до подій навколо держТБ, засвідчив, що після нещодавніх подій реалізацію стратегічної передвиборчої обіцянки нової влади – загальнонаціонального примирення і закінчення “польсько-польської” політичної війни – доведеться відкласти до кращих часів.
А з огляду на те, що Польща увійшла в низку виборчих кампаній – у квітні тут відбудуться місцеві вибори, у липні відбудуться вибори до Європарламенту, а на наступний рік намічено вибори президента, – ці найкращі часи, найімовірніше, скоро не настануть.
Святослав Хоменко
