Судова система Ізраїлю зупиняє Нетаньяху і дає перемогу демократичним силам. Але ультраправі продовжують працювати над авторитарною державою.
Рішення Верховного суду Ізраїлю скасувати судову реформу прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу знаменує собою поворотний момент для демократії в Ізраїлі. Воно ставить хрест на спробах ультраправих перетворити Ізраїль на авторитарну державу, але війна в Газі все одно залишить Нетаньяху та його екстремістських союзників при владі.
Цього тижня Верховний суд Ізраїлю виніс рішення щодо двох законодавчих поправок, які вважаються наріжними каменями судової реформи, якої прагне ультраправий уряд Нетаньяху. Судді постановили, що одна з двох змін до закону має бути повністю скасована, а друга набуде чинності лише після наступних парламентських виборів, таким чином, забезпечивши демократичним силам країни історичну перемогу.
Перший закон позбавив би Верховний суд можливості оскаржувати “вкрай невідповідні” урядові рішення. Друга поправка була чітко пристосована особисто до Нетаньяху, який наразі є фігурантом судового процесу у справі про корупцію, і мала на меті гарантувати, що Генеральний прокурор Ізраїлю більше не зможе оголосити його непридатним для обіймання посади, якщо він спробує втрутитися в поточні кримінальні провадження. Відтепер прем’єр-міністр може бути визнаний непридатним до виконання обов’язків лише за станом здоров’я. Обидві поправки до Основного закону – Основний закон Ізраїлю в повному обсязі де-факто виконує функцію конституції країни – були схвалені Кнесет влітку.
Рішення Верховного суду знаменує собою поворотний момент для ізраїльської демократії.
Рішення Верховного суду знаменує собою поворотний момент для ізраїльської демократії. У своєму рішенні проти запланованої урядом реструктуризації судової системи Верховний суд відкинув ідею про те, що ерозія демократичних норм, яку проводить Нетаньяху, повинна бути прийнята в інтересах єдності під час війни. Переважною більшістю голосів – вісім проти семи суддів – суд зміцнив принцип доцільності і звинуватив правлячу коаліцію в нанесенні “серйозної і безпрецедентної шкоди” демократичній державі.
Більшість з дванадцяти з п’ятнадцяти суддів також постановили, що Верховний суд має право переглядати і скасовувати основні закони, які підривають ідентичність Ізраїлю як єврейської і демократичної держави. Таким чином, судді виступили проти позиції уряду, згідно з якою основні закони не повинні навіть підлягати судовому перегляду, якщо вони були прийняті простою більшістю голосів у Кнесеті.
Традиційно Верховний суд Ізраїлю неохоче виносить рішення щодо основних законів. Своїм нинішнім рішенням суд радикально відходить від цієї традиції. Оскільки Ізраїль не має офіційної конституції, основні закони слугують основою правової системи, приблизно визначаючи обов’язки та відповідальність держави і гарантуючи основні громадянські права. Уряд Нетаньяху користується політикою невтручання суду і ніколи не втрачає можливості маніпулювати трактуванням Основних законів для своєї особистої та політичної вигоди як глави уряду. Тепер судді хочуть покласти край цій практиці своїм рішенням.
Той факт, що запланована Нетаньяху реорганізація судової системи була скасована судом, також є важливою перемогою для сотень тисяч ізраїльтян, які неодноразово виходили на вулиці на знак протесту проти планів реформ протягом останнього року. Масові демонстрації чітко продемонстрували триваючий конфлікт між двома протилежними баченнями майбутнього країни, який розділяє суспільство і був лише ненадовго замаскований масовим вбивством ізраїльських громадян, скоєним ХАМАСом 7 жовтня. З самого початку війни в Газі Нетаньяху і його союзники, чия недбалість уможливила найстрашніший теракт в історії Ізраїлю, намагаються перекласти провину на протестувальників і Верховний суд. Вони вказують пальцем на тріщини, що пронизують ізраїльське суспільство, і звинувачують протестувальників у тому, що вони мимоволі заохочували ХАМАС до нападу.
Саме запланована урядом судова реформа вбила клин у суспільство країни.
Цілком очевидно, що саме запланована урядом судова реформа вбила клин у суспільство, а не протест проти неї. Тим не менш, союзники Нетаньяху, такі як міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір, чий електорат правих поселенців є рушійною силою зусиль з ослаблення судової системи, виступають проти суду, звинувачуючи його в “ослабленні морального духу” солдатів, що воюють в Газі.
У певному сенсі Нетаньяху розглядає війну проти ХАМАСу як поліс страхування свого життя. Його ведення війни нерозривно пов’язане з боротьбою за своє політичне виживання і свідчить про те, що він, очевидно, переконаний, що негативні наслідки його судової реформи, яка стала кислотним тестом, і його особисту відповідальність за теракт 7 жовтня можна пом’якшити лише рішучою перемогою над ХАМАСом – якою б ціною це не коштувало.
Бажання Нетаньяху врятувати свою політичну кар’єру також пояснює, чому він відмовляється брати на себе відповідальність за помилки, які привели Ізраїль до нинішнього скрутного становища. Військові лідери, від начальника штабу оборони до керівників військової розвідки і внутрішньої розвідувальної служби “Шин-Бет”, визнали свої невдачі і пообіцяли піти у відставку, як тільки закінчиться війна. З іншого боку, Нетаньяху, який колись сказав, що сильний ХАМАС у Газі – це “найкращий спосіб запобігти створенню палестинської держави”, продовжує уникати відповідальності і повторює свою новоявлену мантру “після війни”, як молитовне колесо.
Бажання Нетаньяху врятувати свою політичну кар’єру також пояснює, чому він відмовляється брати на себе відповідальність за помилки.
До 7 жовтня багато резервістів і льотчиків-винищувачів брали активну участь у масових протестах проти запланованої урядом реструктуризації судової системи. Деякі навіть погрожували відмовитися від служби. Їхньою основною мотивацією була стурбованість за демократію в Ізраїлі, але як військовослужбовці вони також усвідомлювали, що незалежна і шанована на міжнародному рівні судова система врятує їх від можливого притягнення до міжнародного кримінального правосуддя. На жаль, найгірші побоювання цих резервістів незабаром справдилися.
З огляду на жахливу кількість жертв, спричинену війною в Газі, ізраїльське політичне керівництво та солдати ризикують бути притягнутими до відповідальності за воєнні злочини. Очікується, що цього місяця Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розгляне справу Південної Африки про геноцид проти Ізраїлю. На свій захист Ізраїль, швидше за все, применшить жорстокі погрози і риторику геноциду, яку використовують партнери Нетаньяху по коаліції (які підтримують звинувачення, висунуті ПАР), і зосередиться на міжнародному авторитеті власного Верховного суду.
Спроба державного перевороту Нетаньяху проти судової влади була відвернута, але ця перемога може виявитися нетривалою. Його коаліція паліїв війни, поселенців з месіанським почуттям місії та цинічних опортуністів залишається недоторканою і продовжуватиме працювати над реалізацією свого авторитарного порядку денного. Крім того, ліберальна більшість у Верховному суді вже відходить у минуле, оскільки з 12 жовтня 2023 року дві жінки-судді – президент Естер Чаджут і суддя Анат Барон – відправлені у відставку. З цієї дати вони матимуть три місяці, щоб завершити розгляд справ, які перебувають на розгляді.
Важливість історичного рішення Верховного Суду важко переоцінити – особливо в розпал війни, в якій на кону стоять екзистенційні питання. Ліберальна більшість Колегії суддів виявилася незамінним союзником демократичних сил, що протистоять екстремістам. Останні розглядають війну в Газі як можливість реалізувати своє бачення Великого Ізраїлю від Середземного моря до річки Йордан. Нещодавня перемога демократичних сил є лише одним з етапів більш широкої боротьби за душу Ізраїлю – і ця боротьба триватиме в тіні війни, що триває.
Автор: Шломо Бен-Амі – колишній міністр закордонних справ Ізраїлю та віце-президент Міжнародного центру миру Толедо в Мадриді. Автор книги “Шрами війни, рани миру: ізраїльсько-арабська трагедія”.
Джерело:IPG–Journal (PS), ЄС
