Максим Сторчак: «Росія починає загрожувати ядерною зброєю тоді, коли Захід замислюється про постачання нової серйозної зброї Україні»
Про те, як в умовах міжнародних санкцій Росія продовжує виробляти ракети та інші види озброєнь, які застосовує проти України, розповідає Максим Сторчак, співробітник Центру міжнародної та оборонної політики канадського Університету Квінс (Maxim Starchak). .
Голос Америки: Чи спроможна Росія продовжувати виробництво складної зброї?
Максим Сторчак: Однозначно відповісти на запитання, чи вдається Росії виробляти таку зброю чи ні, неможливо. Умовно кажучи, є авіаційні ракети Х-555 та Х-101, для їхнього виробництва використовуються всі можливі технології. Деякі компоненти закуповуються там через підставні фірми. Однак подібні закупівлі неможливі для всіх видів зброї і для виробництва будь-якої кількості. Щоб компенсувати відсутність західних компонентів або матеріалів, їх шукають у Росії чи країнах Азії, доводять деталі до мінімально необхідних характеристик та виробляють зброю. Вважається, що російські чи азіатські компоненти та матеріали гірші за західні за якістю, і тому компанії все одно намагаються по можливості шукати західну продукцію.
З іншого боку, Росія має, наприклад, високотехнологічні ракети Х-BD і Х-SD, це складніші ракети, але де вони виробляються масового, оскільки простіше виготовити старі російські ракети Х-555 і Х-101.
Нещодавно Росія випустила Україною півтори сотні ракет різного типу. Наголошується, що серед них було використано близько 90 крилатих ракет Х-101/Х-555 та 11 гіперзвукових балістичних ракет «Кинжал» – для промислового виробництва це не дуже великий обсяг. Особливо, якщо використовувати ракети в такому обсязі двічі-тричі на рік.
Минулого року за аналогічної атаки було випущено близько 50 крилатих ракет. Створити таку кількість не проблема навіть за умов санкцій та обмеженого виробництва. Росія здатна виробляти до 150 ракет “Кинжал” на рік.
Г.А.: Чи може Росія продовжувати виробництво складних озброєнь?
МС: Деякі західні компанії продають російським компаніям компоненти подвійного призначення. Російські компанії надають їм документи, в яких йдеться, що вони купують компоненти для невоєнного виробництва, вони вірять чи заплющують на це очі.
Якісь компанії перебувають під санкціями США, але не перебувають під санкціями в Європі, відповідно, можливо, легально щось там купувати. Наприклад, відомо про закупівлю мікрочіпів у Франції російською компанією «Інформаційні супутникові системи». Польща чи Естонія продають якісь компоненти для радіоелектронної промисловості. Якщо російська компанія не під санкціями ЄС, продукція формально не є військовою, тому її можна продавати. Зрозуміло, що це йде на військове виробництво, але моралі у таких компаніях немає.
Є приклади створення компаній у Китаї або використання вже існуючої компанії, яка в США закуповує компоненти для зброї, а потім перепродує їх російським компаніям.
Навіть якщо якась схема розкривається, і продаж конкретної компанії припиняється, росіяни відразу створюють або використовують іншу компанію, можливо, в іншій країні, яка укладає новий контракт на закупівлі.
Це тривалий процес, і багато західних компаній часом піднімають ціни для російських компаній, що їх не зупиняє. Інше питання, звісно, у тому, що обсяг закупівель нестабільний і недостатній за кількістю. Кожна (російська – ГА) компанія чи завод закуповує окремо. Комусь вдається купувати компоненти кращої якості, комусь поганішого.
Г.А.: Чи здатна Україна зараз виробляти власну зброю?
МС: Я не знаю української промисловості. Але формально можливі невеликі виробництва, розкидані кількома районами. Великі виробництва простіше виявити та атакувати.
Г.А.: Який стан російського ядерного арсеналу?
МС: Стан стратегічних ядерних сил Росії, контрольованих новим договором СНО, стабільний і перебуває у високої ступеня боєготовності. Поки що в Росії неможливо створити нічого наднового, а такі нові розрекламовані проекти, як «Буревісник», «Посейдон», ПАК ТАК (проект нового стратегічного бомбардувальника – Г.А.), не створено і не буде створено найближчим часом. Бракує технічної бази та кадрів для серійного виробництва.
Г.А.: Чи може Росія застосувати тактичну ядерну зброю в Україні чи деінде?
МС: Росія починає загрожувати ядерною зброєю тоді, коли Захід замислюється про постачання нової серйозної зброї Україні, як-от літаки, танки, ракети далекого радіусу дії. Поки Захід не збирається постачати нічого нового та значного Україні, а отже, ядерні загрози Росії не є актуальними. З військової точки зору причин для застосування ядерної зброї немає, і теоретично навіть немає відчуття, що вони можуть з’явитися.
