Незабаром у Брюсселі має вирішитися, хто стане наступником Столтенберга на посаді генерального секретаря НАТО. Боротьба за цей пост точиться за зачиненими дверима і за неписаними правилами, зазначають експерти.
Уже невдовзі Єнс Столтенберг складе повноваження генерального секретаря Північноатлантичного альянсу (НАТО). На посту очільника НАТО він перебуває вже майже десять років. Чотири рази йому пропонували залишитися на цій посаді, одного разу навіть тоді, коли він вже погодився очолити норвезький центробанк.
Тож не дивно, що було вкрай обмаль тих, хто волів перебрати на себе тягар повноважень майже стоїчного Столтенберга саме у час, позначений розривом відносин Альянсу з Росією, а також глибокою трансатлантичною напруженістю у відносинах з колишнім президентом США Дональдом Трампом. Столтенбергу навіть дали прізвисько “шептун Трампа” за те, що той зміг приборкати безпардонного президента-республіканця. Однак, ймовірно, що на ювілейному 75-му саміті оборонного Альянсу, котрий має відбутися в липні у Вашингтоні, Столтенбергу таки підшукають заміну.
Термін повноважень Столтенберга офіційно спливає 1 жовтня 2024 року. Однак колишня речниця генсека НАТО Оана Лунгеску виступила за пришвидшення обрання наступного керівника Альянсу, щоб уникнути відволікань і ускладнень. Лунгеску наголосила, зокрема, що “дуже важливо провести вибори (нового генсека НАТО. – Ред.) досить рано, щоб вони не збіглися в часі з європейськими виборами (у червні 2024 року. – Ред.) або виборчою кампанією в США”.
Посада є, але кандидатів просять не висуватися
Процес відбору можливих кандидатів на пост генсека НАТО – річ неабияка й далеко не проста. Адже, без сумніву, посада генерального секретаря НАТО є однією з найпрестижніших у світі, але для неї не існує ані посадових інструкцій, ані переліку необхідних кваліфікацій, ані, тим паче процесу подання заявок на участь у конкурсі. Охочих отримати цю посаду не запрошують на співбесіду, тож їм не варто плекати завеликих надій, що вона перепаде саме їм.
Тут, певна річ, найвагоміше слово має Вашингтон, однак будь-хто з 31 країни-члена НАТО може сплутати карти. “По той бік Атлантики точиться дуже багато залаштункової дипломатії, – каже Ян Лессер, віцепрезидент аналітичного центру “Німецький фонд Маршалла” в Брюсселі. – Все, від скріпок до ядерної стратегії, вирішується консенсусом – саме так це працює і з генеральним секретарем”.
Новий генеральний секретар НАТО має посилити тиск на Росію – але не занадто рішуче, щоб не викликати побоювання ескалації – і бути готовим захищати існування Альянсу, водночас не провокуючи його критиків.
За ввесь час пошуку кандидатури можливого наступника Столтенберга з’явилося також кілька додаткових потенційних бажаних категорій, на які зважають. Ідеться, зокрема, про те, щоб кандидат походив з країни зі значним оборонним бюджетом або, задля різноманітності, від країни-члена з європейського півдня чи сходу, що вже стає дедалі актуальнішим після 15 років поспіль перебування на чолі НАТО представників скандинавських країн. І, звісно, жінка на чолі Альянсу теж було б непоганою ідеєю.
Карусель кандидатів з найбільшими шансами
За цей час можна було побачити, як на обрії з’являлися, а згодом знову зникали багато імен. Кажуть, що попередні фаворитки й фаворити, як-от прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен та колишній міністр оборони Великобританії Бен Воллес, навіть обговорювали з президентом США Джо Байденом свої шанси в боротьбі за цей пост, але згодом зняли свої кандидатури без жодних подальших пояснень.
Наразі на цю посаду відкрито претендують прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас, міністр закордонних справ Латвії Крішьяніс Карінс і прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте, який залишає свою посаду. Саме Рютте є фаворитом. Він має у своєму активі найдовший досвід перебування в кріслі прем’єр-міністра країни-члена НАТО після Віктора Орбана і вважається “безпечнішим” вибором, ніж, скажімо, фігура з країн Балтії, принаймні допоки війна Росії проти України домінує на порядку денному Альянсу. Прямолінійна Каллас настільки ж популярна, наскільки й суперечлива, а Крішьяніс Карінс майже не має підтримки, хоча теж був колись прем’єр-міністром.
“Є таке відчуття, що хтось із країн Балтії на чолі НАТО був би контрпродуктивним, а не корисним”, – визнає Крісті Райк, заступниця директора Міжнародного центру оборони й безпеки в Таллінні. Але сама вона з цим не згодна. “Важко зрозуміти, в чому саме полягає проблема, адже відносини з Росією наразі заморожені. У будь-якому разі, навряд чи дипломатичні відносини (з РФ. – Ред.) будуть відновлені в осяжному майбутньому”, – резюмує вона.
Колишня речниця генсека НАТО Оана Лунгеску каже, що вражена тим, що нині Рютте – єдиний кандидат, кандидатуру якого посли НАТО вже обговорили. Таке обговорення відбувається в рамках неформального процесу – фактично за кавою – паралельного до консультацій глав держав. З цією метою найстаріший за віком посол НАТО, а нині це хорват Маріо Нобіло, запрошує інших 30 послів обговорити важливі питання. “Є деякі країни, які ще не взяли на себе зобов’язань, наскільки мені відомо, – каже Лунгеску, – але вони працюють над угодою щодо Рютте”.
Фаворит у переліку кандидатів
Все це відбувається за лаштунками, але Каллас не вдає, що не знає про це. На заході в США в листопаді вона публічно пожартувала про очевидну девальвацію якостей, які раніше вважалися бажаними для генерального секретаря.
“Він обов’язково має походити з країни, яка витрачає два відсотки свого валового внутрішнього продукту на оборону. І було б добре, якби це була жінка”, – нагадала вона. А потім пожартувала: “Тож логічно, що це буде Марк Рютте”. Аудиторія дещо збентежено засміялася, а розчарування Каллас було неприхованим. Згідно з затвердженим на 2024 рік держбюджетом Естонії, витрати на оборону цієї балтійської країни перевищать три відсотки валового національного продукту (ВВП). І це тоді, коли Нідерланди ледь дотягуватимуть за цим показником до узгодженого ще багато років тому рівня оборонних витрат у щонайменше два відсотки ВВП. Коли Каллас запитали, чи вона досі хоче, щоб її кандидатуру розглядали на цю посаду, та лаконічно відповіла: “Так”.
Тож як сприймуть у США бажання європейців зекономити на обороні з огляду на наближення американських президентських виборів, результат яких може бути “політично дуже складним” для Європи – ще те питання, вважає аналітик Ян Лессер.
У боротьбі за пост генсека НАТО Каллас може послатися на свій оборонний бюджет, а Рютте може ввести в гру справжнього “Трампа”. Приміром, коли Рютте і Трамп зустрілися в Білому домі у 2019 році, вони жартували й поплескували один одного по спині. “Ми стали друзями за останні роки”, – наголосив тоді Трамп.
Орбан – єдина перешкода для Рютте?
Попри очевидне бажання домовитися щодо кандидатури Рютте, нідерландець може зіткнутися з перешкодою у вигляді Віктора Орбана, з яким він останніми роками кілька разів конфліктував і який уже висловлювався проти Рютте на посаді генерального секретаря НАТО.
Оглядачі не виключають, що в останній момент з’явиться кандидат, який відповідатиме більш неофіційним критеріям. “Нічого не вирішено, поки не вирішено все”, – застерігає Лунгеску. “Хто б не переміг, – каже Крісті Райк, – це не буде легенька прогулянка в парку. У будь-якому разі, ми, європейці, повинні зробити все можливе, щоб США й надалі почувалися зобов’язаними (брати на себе провід в Альянсі. – Ред.)”.
Утім, зрозуміло лише одне – Столтенберг не зможе ввійти в історію зі званням генерального секретаря НАТО, який найдовше пробув на цій посаді. Хоч його термін перебування на чолі Альянсу досить тривалий, утім абсолютним рекордсменом тут залишиться голландець Йозеф Лунс, який стояв біля керма Альянсу 13 років – з 1971 по 1984 рік.
Тері Шульц
